Поліція та прокуратура гучно відрапортували про ліквідацію масштабного наркоугруповання на Вінниччині. Фігурантам обіцяють до 12 років за ґратами та конфіскацію майна на мільйони гривень. Звучить як перемога, чи не так? Але є один нюанс: головний фігурант цієї справи вже мав би сидіти у в’язниці за аналогічний злочин. Замість цього він роками ходив до суду, паралельно засіваючи цілі гектари конопель у заповіднику.
Якщо вірити переможним звітам поліції та прокуратури Вінниччини, правоохоронці завдали нищівного удару по наркозлочинності. Справу так званого вінницького «наркокартелю», який розгорнув промислове виробництво канабісу та амфетаміну, вже передано до суду. П’ятьом учасникам загрожує до 12 років ув’язнення.
За офіційною версією, восени минулого року правоохоронці «накрили» масштабне виробництво. 50-річний організатор (який, як скромно зазначають органи, «вже мав проблеми із законом») залучив ще чотирьох спільників, розподіливши ролі від «інвесторів» до «логістів» та «агрономів».
Діяли зухвало: плантації розбили не де-небудь, а на території загальнозоологічного заказника «Згарський» у Літинській громаді. Там висадили 20 тисяч кущів конопель. Коли нагрянули СБУ та поліція, робота кипіла: близько 6 тисяч рослин ще росли, а 34 кілограми (за іншими даними — до 120 кг разом із сировиною, що сушилася) були готові до збуту. Вартість вилученого «зілля» на чорному ринку можна булоб реалізувати за 5 мільйонів гривень.
Паралельно працювала і «хімічна лабораторія» на горищі будинку організатора. Там варили амфетамін. Сировину (нітроетан) везли контрабандою з Польщі звичайними рейсовими автобусами.
Щомісячний прибуток ділків правоохоронці оцінили у понад пів мільйона гривень. На майно фігурантів на суму 8,7 мільйона гривень суд наклав арешт. Організатор наркобізнесу та один спільник — наразі у СІЗО, троє — вийшли під заставу. Справа в суді. Здавалося б, час аплодувати. Але поспішати не треба.
Традиційно, правоохоронці прізвищ не називають. Однак інформаційний «Ми Вінничани», організатором конопляного картелю виявився вінничанин Сергій Харченко. Свій «агробізнес» він почав влітку 2024 року разом із уродженцем села Мельниківці на Вінниччині Олександром Куделею.
Спочатку висіяли коноплі, а виростивши врожай, перевезли його на горище до Куделі, де й обладнали цех із сушіння (пізніше там поліція вилучить 460 грамів готового канабісу).
Далі Харченко вирішив масштабуватися та розширити лінійку збуту амфетамінами: купив обладнання, навчив Куделю хімії і налагодив канал постачання нітроетану з Польщі.
Наприклад, у квітні 2025 року контрабанду передавали з Гожува-Велькопольського мікроавтобусом Mercedes-Benz Sprinter у коробці з примітним написом «Вінниця + 38688899999».
У 2025 році бізнес вийшов на промислові рейки. До справи залучили подружжя з Кривого Рогу — Олега та Ірину Куц та ще одного спільника. Криворіжці оселилися прямо в лісі біля села Багринівці, де охороняли та поливали 20 тисяч кущів конопель.
Ще одну плантацію розгорнули у лісосмузі вінницького мікрорайону Тяжилів.
Але у вересні 2025 року увесь бізнес прикрили правоохоронці. Об’єми вилученого у плантаторів вражають: 5676 кущів коноплі, кілограми готового наркотику, 1200 г прекурсорів і навіть кратом (тропічна рослина з Південно-Східної Азії, листя якої містить активні речовини, що впливають на нервову систему), який Харченко зберігав «для себе».
Але чи дійсно «агрономи» сядуть на 12 років? Ось тут і починається «найцікавіша» частина історії.
Сумніви у справедливому фіналі цієї історії виникають миттєво, щойно дізнаєшся біографію головного «агронома». Сергій Харченко — не просто людина, яка «мала проблеми із законом».
Він є фігурантом іншого, ще більш резонансного кримінального провадження щодо наркоторгівлі, яке роками припадає пилом у Вінницькому міському суді. Більше того, минуле наркоугрупування Харченка працювало під прямим «дахом» правоохоронців.
Відмотаємо час назад. Червень 2012 року. Оперуповноважений сектору боротьби із незаконним обігом наркотиків Староміського райвідділу міліції Олександр Гаврилов вирішує, що ловити наркоторговців не так вигідно, як ними керувати. Разом зі своєю співмешканкою — діючою інспекторкою ДАІ Сніжаною Оранською — та «хіміком» Сергієм Цибровським вони орендують будинок у Вінниці та облаштовують там професійну нарколабораторію.
Хто ж займався збутом готового «фену» та пошуком клієнтів у цьому міліцейському наркокартелі? Бінго! Це був наш нинішній герой — Сергій Харченко.
СБУ накрила їх у червні 2014 року. Вилучили амфетамін, кислоти і справжній бойовий арсенал: гранати Ф-1, РГД-5 та набої до автомата.
У суді колишній опер-наркоборець клявся, що просто «ставив хімічні досліди», а його подруга з ДАІ запевняла, що заходила в гості попити чаю і не помічала колб та пресів. Але аудіо- та відеозаписи не залишили їм шансів. У жовтні 2016 року Вінницький міський суд, здавалося б, поставив жорстку крапку: ексміліціонеру дали 12 років, його спільникам, включаючи Харченка — від 11 до 11,5 років із конфіскацією.
Що було далі? А далі українське правосуддя продемонструвало свою дивовижну гуманність до людей із грошима та зв’язками. Пішли апеляції. Вирок скасували. Справу повернули на новий розгляд.
І ось, поки цей «хімічний» серіал роками розглядається у Вінницькому міському суді, перетворюючись на абсурдний фарс, підсудний Харченко не втрачав часу дарма. Він не просто гуляв на волі. Він, як бачимо з матеріалів нової справи, встиг створити абсолютно нове, ще більш потужне наркоугруповання, засіяти гектари заповідних земель коноплями, налагодити міжнародну контрабанду і заробляти мільйони.
Сьогодні речники поліції та прокуратури знову розповідають про «безпрецедентну спецоперацію» та обіцяючи злочинцям довгі роки за ґратами. Але виникає логічне запитання: чи справді система зможе покарати Харченка та його нових друзів? Чи, можливо, через чергові 10 років судів ми дізнаємося, що вінницький наркобарон, перебуваючи під черговим слідством, випадково скупив половину області під плантації коки?
