Корупційний серіал довкола НАЕК «Енергоатом» набуває нових сюжетних ліній. Розслідування НАБУ та САП під кодовою назвою «Операція «Мідас» розкриває масштабну систему «відкатів», у якій, за даними слідства, фігурують високопосадовці та впливові особи, наближені до президента Зеленського.
Як уже повідомлялося, за даними НАБУ, організована група встановила повний контроль над фінансовими потоками та кадровими призначеннями в «Енергоатомі». Усередині структури діяв так званий механізм «шлагбаум» — система, за якою компанії-постачальники були змушені сплачувати «відкат» у розмірі 10–15% від вартості контрактів. Тих, хто відмовлявся від участі у схемі, карали фінансово: їм блокували оплату за вже виконані роботи або позбавляли статусу постачальника.
Слідство вважає, що через цю схему пройшло близько 100 мільйонів доларів, які легалізовували через спеціальний «бек-офіс». За даними НАБУ, цей офіс розташовувався у приміщенні, що належить родині колишнього народного депутата Андрія Деркача — фігуранта кількох кримінальних проваджень, зокрема за статтею про державну зраду. Деркач вже давно утік до росії, де за «заслуги» перед путінським режимом отримав посаду сенатора.
Ключові фігуранти та їхні псевдоніми
Розслідування, яке триває вже 15 місяців і передбачало аналіз близько тисячі годин аудіозаписів, отриманих під час негласних розшукових заходів, дозволило встановити ключових учасників схеми, багато з яких діяли під псевдонімами:
- Тимур Міндіч («Карлсон») — бізнесмен, співвласник студії «Квартал 95». Слідство вважає його організатором і керівником злочинної організації, який, завдяки близькості до вищих ешелонів влади, вибудовував зв’язки з високопосадовцями.
- Герман Галущенко («Професор», «Гера») — міністр юстиції, раніше — міністр енергетики. За даними слідства, Міндіч мав на нього значний вплив.
- Ігор Миронюк («Рокет») — колишній радник міністра енергетики Германа Галущенка та помічник екснардепа Андрія Деркача.
- Дмитро Басов («Тенор») — виконавчий директор із фізичного захисту та безпеки «Енергоатому», колишній прокурор.
- Олексій Чернишов («Че Гевара») — колишній віцепрем’єр‑міністр України — міністр національної єдності (2024–2025 роки), голова правління НАК «Нафтогаз України» (2022–2024 роки), міністр розвитку громад та територій (2020–2022 роки) та голова Київської обласної державної адміністрації (2019–2020 роки). За даними НАБУ, йому було передано понад 1,2 мільйона доларів та майже 100 тисяч євро. По іншій кримінальній справі Чернишова підозрюють у зловживанні службовим становищем та одержанні неправомірної вигоди під час перебування на посаді міністра розвитку громад та територій.
- Світлана Гринчук — чинна міністерка енергетики, також фігурує на записах НАБУ.
- Олександр Цукерман («Шугармен») та Ігор Фурсенко («Рьошик») — за даними ЗМІ, були залучені до фінансових операцій та ведення «чорної бухгалтерії».
Розслідування та перші політичні наслідки
Скандал спричинив низку гучних кадрових рішень та політичних заяв. 10 листопада 2025 року НАБУ провело понад 70 обшуків у фігурантів справи. За результатами операції п’ятьох осіб затримано у порядку ст. 208 КПК України, ще сімом повідомлено про підозру. Серед підозрюваних — Тимур Міндіч («Карлсон»), Ігор Миронюк («Рокет»), Дмитро Басов («Тенор»), Олександр Цукерман («Шугармен»), Ігор Фурсенко («Рьошик»), а також Леся Устименко та Людмила Зоріна, які, за даними слідства, відповідали за фінансові операції та легалізацію коштів через так званий «бек‑офіс». Ключові фігуранти, зокрема Міндіч і Цукерман, встигли залишити Україну за кілька годин до початку обшуків..
11 листопада 2025 року член наглядової ради «Енергоатому» та колишній міністр економіки Тимофій Милованов оголосив про складання повноважень. Своє рішення він пояснив «бездіяльністю наглядової ради» у відповідь на скандал. Того ж дня Кабінет Міністрів достроково припинив повноваження всього складу наглядової ради НАЕК «Енергоатом».
12 листопада 2025 року на позачерговому засіданні уряду ухвалили рішення відсторонити Германа Галущенка від виконання обов’язків міністра юстиції на час розслідування.
Реакція провладних медіа та «ботоферм»
Інформаційний простір, лояльний до влади, відреагував спробами замовчування, дискредитації розслідування та переключення уваги.
В ефірі національного телемарафону«Єдині новини» масштабний корупційний скандал висвітлювавс вкрай обмежено. Ведучі повторювали один і той самий текст, у якому не згадувалися ані прізвище Міндіча, ані назви компаній. Подавалася лише загальна інформація про операцію НАБУ та САП, уривки з брифінгів і заява президента. Таким чином, глядачі телемарафону не могли скласти повного уявлення про масштаб і фігурантів справи.
Провладні Telegram-канали, зокрема Insider UA та Карточный Офис, активно поширювали скептичні та знецінювальні дописи. Ключові наративи зводилися до того, що справа нічим не закінчиться — багато шуму, нуль результату; розслідування тисяч годин аудіозаписів триватиме роками, що дозволить усім уникнути відповідальності; а все це є банальною спробою під час війни послабити президента.
Широко розганявся меседж, що антикорупційні органи нібито працюють на ворога. Мережа анонімних каналів публікувала однотипні дописи з фразою «Скабєєва у захваті!», звинувачуючи НАБУ у підіграванні російській пропаганді. Також лунали персональні звинувачення на адресу журналістів-розслідувачів, їхнього інвестора Томаша Фіали та народного депутата Ярослава Железняка у «роботі на росію».
Політтехнологи, зокрема Володимир Петров та Володимир Золкін, активно просували конспірологічні теорії. Спочатку Золкін запевняв, що «плівок Міндіча» не існує, а після їх оприлюднення почав ставити під сумнів легітимність дій НАБУ. Петров на своєму YouTube-каналі звинуватив антикорупційні органи у «війні з державою» та заявив, що вони нібито працюють на «проросійських бізнесменів», серед яких він назвав власника «Української правди» Томаша Фіалу.
Таким чином, інформаційна кампанія була спрямована не на аналіз фактів корупції, а на дискредитацію джерел — НАБУ, САП та незалежних медіа, які висвітлювали цей скандал.
