«Головний воєнком» України, добре відомий на Вінниччині полковник Сергій Іванюк, який з початку 2024 року обіймає посаду начальника мобілізаційного управління Головного управління персоналу Генштабу ЗСУ за кар’єру двічі був затриманий «на гарячому» за вимагання й отримання хабаря.
Про це повідомив громадський діяч і ветеран російсько-української війни Юрій Гудименко, який навів деталі справ, зауваживши, що частина судових рішень відсутня в у судовому держреєстрі.
100 ГРИВЕНЬ НА «МОГОРИЧ»
Перший випадок корупційної діяльності Іванюка стався у травні 2011 року, коли його, разом із майбутньою дружиною Ольгою Юрченко, затримали під час отримання хабарю. Тоді, перебуваючи на посаді військового комісара Бершадсько-Теплицького військового комісаріату, він разом із Юрченко, яка працювала спеціалістом першої категорії, вимагав у призовника 700 грн. за незаконну видачу військового квитка.
Затримання відбулося в місті Бершадь Вінницької області. Військові прокурори та співробітники міліції спільно організували операцію, в ході якої були зафіксовані неправомірні дії військового комісара. Гроші були передані з маркуванням «ХАБАР», що стало прямим доказом злочину.
Однак у ході розслідування справа набула неочікуваного повороту. Сергій Іванюк, який на початку проходив як підозрюваний, згодом перекваліфікувався на свідка у справі. Основна відповідальність лягла на його майбутню дружину, Ольгу Юрченко, яку засудили за ч. 1 ст. 366 (службове підроблення) та ч. 1 ст. 368 КК України (одержання неправомірної вигоди). Покарання виявилось мінімальним — штраф, і Юрченко була негайно амністована. З матеріалів судової справи випливає, що вона вимагала 500 грн., плюс 100 гривень на «могорич» і кілька гривень «на подяку».
ДРУГЕ ЗАТРИМАННЯ «НА ГАРЯЧОМУ»
Через рік, у березні 2012 року, Іванюк знову опинився у центрі корупційного скандалу. Як випливає з матеріалів справи №202/1192/2012, цього разу військовий комісар Бершадсько-Теплицького військового комісаріату Сергій Іванюк взяв хабар у розмірі 1000 грн. за надання відстрочки від призову на строкову військову службу. Хабар був переданий у приватному автомобілі, і після передачі грошей Іванюка одразу затримали співробітники Служби безпеки України.
Іванюк вимагав у батька призовника гроші за можливість надання його сину відстрочки терміном на 6 місяців. Попри те, що Іванюк був затриманий «на гарячому» і пройшов через судовий процес, незабаром він знову уникнув серйозних наслідків. Відсутність подальших рішень у реєстрах і його подальша кар’єра у Генеральному штабі викликають серйозні питання щодо того, як саме були «вирішені» ці справи.
Попри два задокументовані випадки хабарництва, Іванюк продовжував просуватися по кар’єрній драбині і став полковником, очоливши мобілізаційне управління Генерального штабу ЗСУ — ключову посаду, особливо під час повномасштабної війни. Це викликає багато питань щодо прозорості кадрових призначень у військових структурах та системи покарання за корупцію у збройних силах.
Юрій Гудименко, який оприлюднив ці дані, зазначив, що зараз хабарі за «відмазку» від призову значно перевищують суми, які фігурували у справах Іванюка. Попри його численні зальоти, корупція у військових комісаріатах не лише не зникла, але й набрала нових масштабів.
ХТО ТАКИЙ СЕРГІЙ ІВАНЮК?
Біографії, податкові декларації військового керівництва під час війни дійсно засекречені. Але у «Ми Вінничани» є що додати до інформації ветерана російсько-української війни Гудименка.
Полковник Сергій Іванюк став начальником мобілізаційного управління Головного управління персоналу Генштабу ЗСУ після звільнення Зеленським голковому ЗСУ Валерія Залужного і подальшого великого погрому армійського командування у вигляді звільнення з посад десятків бойових генералів. Зокрема, було звільнено і генерала-майора Артема Лучнікова, який протягом 2021-2024 років обіймав посаду начальника головного управління персоналу Генштабу ЗСУ. У Лучнікова за плечами понад 30 років, як бойового, так і управлінського досвіду: з жовтня 2011 року він був начальником оперативного відділення 25-ї окремої повітрянодесантної бригади 6-го армійського корпусу і у цій же якості з 2014 року брав участь у російсько-українській війні.
Замість Лучнікова «головний воєнкомом» країни було призначено полковника Сергія Іванюка. До початку повномасштабної війни колишній військовий комісар Бершадсько-Теплицького військкомату обіймав посаду заступника начальника відділу у кадровому центрі Сухопутних військ ЗСУ, а протягом 2020-2024 років – посаду начальника відділу – заступника начальника управління персоналу штабу військової частини А0105 (це 1004 окремий батальйон охорони та обслуговування, розквартирований у Києві).
Як Сергій Іванюк, вдруге спійманий на хабарі у 2012 році, був «відмазаний» – усе ж таки відомо. Проти нього відкрили не карну справу, а адміністративне провадження за ч. 1 ст. 172-2 КУпАП. Ця стаття передбачає порушення особою встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди у розмірі, що не перевищує п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або у зв’язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб і тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру.
1 червня 2012 року Бершадський райсуд визнав Іванюка винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-2 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 грн. в дохід держави, з конфіскацією одержаного ним хабарю в сумі 1000 грн.
Іванюк це рішення оскаржував в апеляції, вимагаючи закрити справи у зв’язку з пропущенням строку накладення адміністративного стягнення, а також за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, але отримав відмову.
Втім, невдача з повним виведенням корупційних плям на мундирі дійсно не вплинула на подальшу кар’єру Іванюка. Як і спійманої разом з ним на хабарі майбутньої дружини Ольги Юрченко. Вже ставши Ольгою Іванюк, у 2021 році жінка отримала посаду головного спеціаліста відділу розробки та впровадження військової символіки управління розвитку речового забезпечення Центрального управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ.
ЯКЕ ЙШЛО, ТАКЕ Й НАДИБАЛО
До речі, очолюючи розташований у Бершаді Бершадсько-Теплицький об’єднаний районний військкомат (у жовтня 2015 року його було переформовано у Бершадський районний військкомат), Сергій Іванюк розжився сільськогосподарською землею. (Який же паркетний офіцер не любить землю?!). Ця земля належить йому і досі, він її здає в оренду місцевому приватному підприємству «Валентина», яке входить до пулу сільськогосподарських фірм агробарона місцевого розливу і депутата Вінницької облради від партії «Українська стратегія Гройсмана» Василя Гондарука. І тут яке йшло, таке й надибало. Бо Василь Гончарук – справжній адепт «стратегії» Гройсмана, що підтверджується матеріалами відкритої у минулому році кримінальної справи.
У Ладижині було розкрито схему розкрадання бюджетних коштів, виділених на закупівлю твердопаливного котла для міської лікарні. Слідство встановило, що посадові особи лікарні вступили в змову з директором приватного підприємства «Добротех» і привласнили частину коштів, придбавши для лікарні вже бувший у вжитку котел за завищеною ціною. Договір уклали на поставку котла вартістю 600 тис. грн., проте виявилося, що котел був придбаний у ФОП за всього 40 тис. грн., а документи на нього були сфальсифіковані. Під час розслідування з’ясувалося, що засновниця «Добротеху» є донькою депутата Вінницької облради та директора приватного підприємства «Валентина» Василя Гондарука. Крім того, обидві фірми тісно пов’язані з ФОП, який фігурує в схемі.
Але ця історія вже не про корупцію у війську, а про мародерство під час війни.
