Гучна кримінальна справа Олени Лепей, екс-очільниці Вінницького відділення Національної академії внутрішніх справ України, яку правоохоронці звинувачували в отриманні хабарів, ризикує завершитися не менш гучним пшиком. Останньою надією прокуратури залишається Верховний Суд.
23 грудня 2024 року суддя Вінницького міського суду Олексій Шидловський, задовольнивши клопотання захисника Лепей, скасував арешт, накладений раніше Печерським районним судом Києва на її майно. Під арештом перебували дві квартири, машиномісце, автомобіль Mercedes-Benz GLS 350 2017 року випуску, а також значна сума грошей у гривнях і доларах США. Цікаво, що ще 25 червня 2024 року цей же суддя — Олексій Шидловський — закрив кримінальне провадження щодо Олени Лепей.
Наразі прокуратура оскаржує зняття арешту з майна у Вінницькому апеляційному суді. Однак спроба переглянути рішення про закриття справи вже зазнала невдачі: апеляційний суд відхилив позов. Тепер прокуратура намагається добитися перегляду закриття у Верховному Суді.
Як раніше повідомляли «Ми Вінничани», у жовтні 2023 року оперативники Вінницького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції задокументували факт отримання полковницею поліції Оленою Лепей хабаря у розмірі 37 200 грн. Її звинувачували в організації корупційної схеми, за якою студенти могли за грошову винагороду розраховувати на сприяння у складанні навчально-екзаменаційної сесії та подальше лояльне ставлення. За версією слідства, жертвами вимагання стали студентки Юлія Бойко та Вікторія Павлюк.
Спочатку кримінальне провадження було відкрито лише за фактом хабарництва (ч. 3 ст. 369 КК України), проте згодом кваліфікацію злочину неодноразово змінювали, доповнюючи її новими підозрами. У результаті Олені Лепей інкримінували порушення ч. 1 та ч. 2 ст. 190 КК України (шахрайство), ч. 1 ст. 369 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою), ч. 3 ст. 369-2 КК України (зловживання впливом) та ч. 4 ст. 27 КК України (підбурювання до вчинення кримінального правопорушення шляхом умовлянь, підкупу, погроз або примусу).
Досудове розслідування, яке перебувало під процесуальним керівництвом Київської обласної прокуратури, неодноразово продовжували. Звинувачення у шахрайстві, ймовірно, з’явилося після того, як Національна академія внутрішніх справ фактично відхрестилася від Лепей, заявивши, що вона була звільнена ще за два місяці до інциденту.
За даними аналітичної системи YouControl, Вінницьке відділення навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання Національної академії внутрішніх справ, яке очолювала Лепей, нині перебуває у статусі припиненої юридичної особи.
Сама Олена Лепей та її захисник неодноразово заявляли про перешкоджання з боку Київської обласної прокуратури у реалізації їхнього права на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. У березні 2024 року вони навіть зверталися до Печерського районного суду Києва зі скаргою на бездіяльність одного з прокурорів, проте суд відмовив у її задоволенні. Лише 5 квітня 2024 року в приміщенні Територіального управління ДБР у Києві їм надали можливість ознайомитися з частиною матеріалів справи, що складається з восьми томів, і то лише протягом однієї години.
Попри це, 8 квітня 2024 року обвинувальний акт щодо Олени Лепей був переданий до Вінницького міського суду, де суддя Олексій Шидловський погодився з аргументами підозрюваної та її захисника, що без надання їй гарантованого законом доступу до матеріалів слідства складання обвинувального акта та його направлення до суду відбулося з порушенням строків досудового розслідування. Відтак, суддя ухвалив рішення про закриття кримінальної справи у зв’язку із закінченням передбаченого законом строку розслідування.
Київська обласна прокуратура не погодилася з цим рішенням і подала апеляційну скаргу. Проте Вінницький апеляційний суд у складі суддів Сергія Бурденюка, Світлани Мішеніної та Ірини Ковальської відхилив скаргу та залишив у силі рішення суду першої інстанції. Суд встановив, що сторона обвинувачення формально повідомила захист про завершення слідства, але фактично не надала доступу до матеріалів. Було зафіксовано численні відмови в доступі з різних причин, а також проведення слідчих дій у період, відведений для ознайомлення. Обвинувальний акт передали до суду вже після спливу строків досудового розслідування, що, згідно із законом, є підставою для закриття справи.
Однак не всі судді погодилися з таким рішенням. Суддя Ірина Ковальська висловила окрему думку, в якій зазначила, що апеляційний суд не врахував положення законодавства, згідно з якими період ознайомлення з матеріалами не входить до строку досудового розслідування. На її думку, проміжок часу від моменту повідомлення про завершення слідства (12 березня 2024 року) до фактичного надання доступу (5 квітня 2024 року) не повинен враховуватися. Відтак, на момент направлення обвинувального акта (8 квітня 2024 року) строки ще не були вичерпані, а суд апеляційної інстанції мав задовольнити скаргу прокурора та скасувати ухвалу суду першої інстанції.
Окрема думка судді не має сили судового рішення, проте відображає альтернативний підхід до оцінки справи і, мабуть, надихає прокуратуру.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та може бути оскаржена лише у Верховному Суді. Наразі позов прокуратури перебуває на розгляді колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду.
Олена Лепей була депутаткою Вінницької міської ради у 2015–2020 роках, представляючи проросійський «Опозиційний блок» у складі так званого «сімейного підряду». Із 54 депутатів міськради лише четверо належали до цієї політичної сили, серед них — подружжя Лепеїв: Олена Лепей, завідувачка Вінницького відділення навчально-наукового інституту Національної академії внутрішніх справ, та її чоловік Михайло Лепей, інспектор сектору реагування патрульної поліції у Гнівані.
У 2015 році Олена Лепей також балотувалася до Вінницької обласної ради, проте не пройшла. У 2019 році вона спробувала свої сили на виборах до Верховної Ради України у мажоритарному окрузі №11 як кандидатка від «Опозиційного блоку», однак знову зазнала невдачі. Не змогла отримати депутатський мандат і в 2020 році, коли балотувалася до Вінницької міської ради вже від прокремлівської «Опозиційної платформи — за життя».
