Страшна таємниця вінницького транспорту: покарання мера, як гра в імітацію

У Вінниці розгорнулася драма майже епічних масштабів: судовий тролінг зійшовся в поєдинку з бюрократичною машиною – і, здається, переміг. Озброєний лише інформаційними запитами, герой-одинак змусив гіганта-монополіста дотримуватися букви закону. Але…

Завіса піднімається. На сцені – комунальне підприємство «Вінницька транспортна компанія», яке вперто приховує розклад руху міського транспорту. Наш герой, невтомний борець за відкритість, звертається до суду – і перемагає! Раз, два, три – аж до Верховного Суду. Здавалося б, справедливість восторжествувала. Але Голіаф, хоч і поранений, не здається. Бюджетні кошти, як вода крізь пальці, витікають на судові витрати та штрафи.

Кульмінація: мер урочисто спускається з владного олімпу – й виписує догану. Оплески! Завіса!

А що ж за лаштунками? Керівник «Вінницької транспортної компанії» відбувається легким переляком. А можливо, й без нього. Його зарплата залишається вищою, ніж у мера, посада – недоторканною. А витрати? Хто там рахує ті бюджетні копійки? Зрештою, комусь доведеться сплатити за цей грандіозний спектакль. І, звісно, це будуть глядачі – вінничани, для яких проїзд у міському транспорті знову подорожчав.

Мер виніс догану за… нерозголошення трамвайної таємниці

Тільки найледачіші вінницькі медіа оминули увагою новину про те, як виконувач обов’язків генерального директора КП «Вінницька транспортна компанія» Олександр Нечаєв отримав догану від самого мера Вінниці Сергія Моргунова за відмову надати комусь якусь публічну інформацію. «Супер-новина» ґрунтується виключно на розпорядженні міського голови, опублікованому на сайті міськради.

Із документу можна зрозуміти, що на засіданні постійної комісії міської ради з питань законності, депутатської діяльності та етики розглядали звернення якогось громадянина О.П. Ковальова. Той поскаржився, що «Вінницька транспортна компанія» вперто ігнорує судові рішення у справах №120/799/20-a, №120/4016/20-a та №120/16303/23, які зобов’язували підприємство надати відповіді на інформаційні запити.

Комісія зробила грандіозне відкриття: керівництво компанії не тільки не виконало рішення суду, а ще й підставило підприємство під штрафи та фінансові втрати. Як вишенька на цьому «торті безвідповідальності» — відсутність належного контролю за працівниками, які мали б розглядати запити громадян. Усе це призвело до порушення законних прав мешканців та зайвих витрат для бюджету.

Тобто, грець його знає про що йдеться, але одне зрозуміло точно: справедливість, нарешті, восторжествувала! Моргунов, який завжди за все хороше і проти всього поганого, знову зійшов з небес і показово покарав свого підлеглого жорстокою карою за неналежне виконання обов’язків…

Насправді ж доречніше вести мову про якийсь дивний цирк.

Вінницький транспорт: як економити на гіпотетичних чорнилах, але не на зарплаті

Вінничанин Олександр Ковальов, зокрема, звернувся до «Вінницької транспортної компанії» з запитом щодо допустимих відхилень від розкладу руху міського транспорту (трамвай, тролейбус, автобус) та нормативно-правових актів, що це регулюють. Однак компанія відмовилася надати відповідь, і коли Ковальов змусив її це зробити через суд, підприємство почало оскаржувати судові рішення. 12 січня 2024 року Вінницький окружний адміністративний суд частково задовольнив позов Ковальова, визнавши бездіяльність «Вінницької транспортної компанії» протиправною та зобов’язавши її розглянути запит. Суд зазначив, що інформація про допустимі відхилення від розкладу є публічною і має бути надана згідно з Законом «Про доступ до публічної інформації». Незважаючи на це, компанія не виконала рішення суду і подала апеляцію. 15 травня 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив рішення без змін. Втім, підприємство продовжило оскаржувати судові рішення, звернувшись до Верховного Суду, де також зазнало поразки.

Таким чином, замість виконання судових рішень, підприємство тривалий час тягло час, що призвело до значних витрат на судові витрати та штрафи. Здавалося справа не вартує виїденого яйця, надати відповідь на запит і ділу кінець. Але ж ні, треба було більше року змагатися у судах.

Але чи постраждав керівник «Вінницької транспортної компанії» Олександр Нечаєв від «суворого покарання» у вигляді догани від мера Вінниці Сергія Моргунова? Зовсім ні. На своїй посаді він залишився фактичним мільйонером. Згідно з податковою декларацією за 2023 рік, його місячна зарплата становила майже 96 тис. грн, а за рік він заробив 1 149 834 грн. — це у 1,7 разу більше, ніж офіційна зарплата самого Моргунова. Ніхто не змусив Нечаєва покрити витрати на судові процедури та штрафи — ці витрати були покладені на компанію, а загальні збитки «Вінницької транспортної компанії», як відоио, стали однією з причин підвищення вартості проїзду у Вінниці з грудня 2024 року. Крім того, у ці збитки увійшла і підвищена зарплата самого Нечаєва, адже з 2023 року вона зросла.

А тепер, як то кажуть, для гурманів. Тобто дещо з історії КП «Вінницька транспортна компанія».

Мільйони на охоронців-привидів та службова недбалість

У вересні 2022 року у КП «Вінницька транспортна компанія» відбулася ротація керівництва: на місце Михайла Луценка, який очолював підприємство з 2016 року, прийшов Олександр Нечаєв, котрий до того працював технічним директором цього ж КП. Відразу ж склалося враження, що Луценка фактично «заховали», бо вже в грудні він обійняв посаду начальника служби рухомого складу тієї ж «Вінницької транспортної компанії». А «заховали» через те, що на початку 2022 року Луценко став фігурантом кримінальної справи. У лютому 2024 року йому було висунуто підозру, а згодом і обвинувачення у службовій недбалості, що призвела до збитків підприємства на суму 14 млн. грн. Справа була передана до суду.

«Вінницька транспортна компанія» є комунальним підприємством, що належить міськраді. У період з 2017 по 2021 роки підприємство укладало фіктивні угоди з ТОВ «Охоронна фірма «Джем-Спорт», яку очолював Сергій Білоус. Згідно з цими угодами, фірма повинна була надавати послуги охорони для тролейбусного, трамвайного депо та автобусного парку, але насправді послуги не надавалися. Наприклад, у 2017 році штат «Джем-Спорту» складався лише з 13 атестованих охоронців, хоча в документах значилося 77. У 2018 році штат фіктивних охоронців збільшився до 85 осіб, хоча насправді їх кількість залишалася незмінною. Протягом 2019, 2020 та 2021 років бюджетні кошти неодноразово привласнювалися і відмивалися за цією схемою.

Однак для бюджетного підприємства, яке отримало збитки на майже 14 млн грн, списувати все лише на службову недбалість керівника  виглядає, м’яко кажучи, сумнівно. Особливо якщо врахувати, що дружина Луценка, Наталя Луценко, багато років очолювала департамент фінансів Вінницької міськради. Вона була головною фінансисткою міста, добре обізнаною з фінансовими махінаціями тих, хто контролював Вінницю в часи «стратегів» Гройсмана, і пішла на заслужений відпочинок наприкінці серпня 2023 року. Тому важко повірити, що фінансові маніпуляції з бюджетними коштами «Вінницької транспортної компанії» через фіктивних охоронців «Джем-Спорту» сталися випадково.

Від лазні до тролейбусу

Олександр Нечаєв свого часу очолював міське комунальне підприємство «Міська лазня» (вул. Магістратська, 82), з 2001 по 2008 рік. У 2002 році стався інцидент, який, після того як влада у Вінниці потрапила в руки команди «стратегів» на чолі з Гройсманом та Моргуновим, важко навіть уявити. Олександр Нечаєв і його батько Валентин, на той час начальник управління житлово-комунального господарства міськвиконкому, подали позов до суду проти заступника міського голови Василя Жорноклея. Причиною позову стала вимога Жорноклея звільнити Валентина Нечаєва.

Під час засідання комісії з фінансово-господарської діяльності Жорноклей різко розкритикував «Міську лазню» за її постійну збитковість, що покривалася коштами з міського бюджету. Він оголосив про намір звільнити Олександра Нечаєва, а підприємство на конкурсних умовах передати орендарю, який забезпечить його роботу без дотацій.

У відповідь батько та син Нечаєви подали позов на суму 50 000 грн., вважаючи виступ Жорноклея наклепом. Вони стверджували, що міські лазні мають важливе соціальне значення, оскільки дотуються для підтримки незахищених верств населення.

Василь Жорноклей, колишній підполковник міліції, після приходу до влади «стратегів» гройсманівського-моргуновського розливу став непотрібним в мерії, на відміну від Нечаєва. У подальшому Жорноклей став активним опозиційним діячем, кілька разів балотувався на посаду мера Вінниці та був учасником вінницького Майдану в січні 2014 року. Його навіть пропонували на посаду заступника коменданта будівлі ОДА, але ця пропозиція не знайшла підтримки.

Як і передбачав Жорноклей, через фінансову збитковість, у 2012 році КП «Міська лазня» довелося ліквідувати. Правонаступником підприємства стало КП «Комбінат комунальних підприємств».

Ковальов проти всіх

Ну і, хто такий, Олександр Ковальов. Він — магістр права, здобув освіту у 2011 році в Національному університеті Державної податкової служби України. Окрім цього, позиціонує себе як громадський діяч. Наприклад, у вересні 2019 року він був помічений серед координаторів акції у Вінниці, під час якої вінничани звернулися до новообраного на той час президента Володимира Зеленського з вимогою скасувати указ про призначення нинішнього заступника мера Вінниці Владислава Скальського головою Вінницької облдержадміністрації, стверджуючи, що Скальський має «пряме відношення до попередньої корумпованої влади та є їх ставлеником».

Крім того, Олександр Ковальов свого часу прославився завдяки телепрограмі «Стосується кожного», де він зажадав одружитися з 90-річною Галиною Дучал. Рідні жінки обурилися та виступили проти цього шлюбу, бо були переконані, що 42-річний чоловік мав матеріальні інтереси.

Ковальов також відомий в адміністративних колах, бо має час і натхнення тотально та роками судитись з різними структурами. Наприклад, він подав позов до тієї ж «Вінницької транспортної компанії», оскільки в трамваї зачепився за болтик. Також він вимагав від департаменту охорони здоров’я 35 тисяч гривень за моральну шкоду, після того як не отримав допомоги від «швидкої» через зубний біль. Ковальов викликав бригаду, але медики не приїхали, оскільки цей випадок не вважався терміновим. Ковальов поскаржився голові Вінницької ОДА, і справа була передана до обласного департаменту охорони здоров’я. Хоча моральну шкоду він через суд не отримав, йому вдалося домогтися притягнення до відповідальності начальника департаменту за те, що скаргу розглянули без участі заявника. Крім того, через суд Ковальов домігся притягнення до відповідальності кількох чиновників з облдержадміністрації та Вінницької мерії, і навіть колишньої директорки обласної бібліотеки за порушення його прав на звернення.