Правоохоронці Вінниччини відзвітували про остаточне викриття шахрайської схеми, у якій фігурують четверо людей, а потерпілій стороні завдано понад 3 мільйони гривень збитків. Йдеться про оборудку з продажем 21 тонни охолодженої малини.
Як повідомили у поліції та прокуратурі Вінниччини, до схеми причетні четверо осіб віком від 36 до 42 років — жителі Києва, Київської області та Дніпропетровщини. Один із них був викритий раніше, і його справа вже перебуває на розгляді суду. Ще двом чоловікам та жінці 17 вересня у Києві вінницькі правоохоронці повідомили про підозру.
За даними слідства, у листопаді 2025 року фігуранти зателефонували підприємцю зі Жмеринського району Вінниччини, який займався оптовою реалізацією охолодженої малини. Представившись вигаданими особами, вони запропонували придбати в нього велику партію ягід. За домовленістю, гроші мали перерахувати на банківський рахунок 35-річної власниці продукції до кінця року.
Підприємець виконав домовленості та приблизно через два тижні доставив 21 тонну малини на склад у Дніпрі. Однак, після отримання товару фігуранти перепродали його іншому підприємцю — цього разу з Хмельницької області — і не розрахувалися з постачальником. Усім учасникам інкримінують шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану та в особливо великих розмірах — ч. 5 ст. 190 КК України. Санкція статті передбачає до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На цьому офіційна версія фактично завершується. В той же час, за інформацією «Ми Вінничани», перший контакт підозрюваних у шахрайстві із продавцем відбувся 12 листопада 2025 року. Вони, використовуючи придбані для конспірації мобільні телефони та SIM-картки, представилися іншими особами та запропонували придбати 21 тонну малини за 3 028 200 гривень.
Продавець діяв за довіреністю власниці ягід. За домовленістю, він мав доставити товар на склад ТОВ «АТРІЯ КОМПАНІ» у Дніпрі, а гроші мали надійти на банківський рахунок власниці продукції не пізніше 31 грудня 2025 року.
25 листопада в селі Матейків Жмеринського району 21 тонну охолодженої малини завантажили у два автомобілі. 27 листопада товар уже був доставлений та вивантажений на дніпровському складі.
Далі, за версією слідства, малину вирішили не оплачувати, а перепродати. Іншому підприємцю запропонували вже 20 тонн ягід за 2 500 875 гривень.
Покупця знайшли на Хмельниччині. 28 листопада 2025 року один із фігурантів зустрівся з ним у Хмельницькому, саме там він отримав 2 500 875 гривень за малину.
Водночас власниці ягід так і не заплатили. Тому слідство оцінює завдані їй збитки у 3 028 200 гривень — саме стільки коштувала вся партія з 21 тонни.
Судові документи показують і ще одну цікаву деталь: спочатку слідство так і не встановило, де саме відбулася ключова частина оборудки. Невідомо було, де фігуранти придбали телефони та SIM-картки, звідки телефонували продавцю, де домовлялися про купівлю малини та оренду складу. Не було встановлено навіть точного місця, де вони заволоділи ягодами.
Встановлено було лише те, що малину доставили на склад у Дніпрі. За версією слідства, саме там у фігурантів з’явилася можливість розпорядитися товаром. Але чи саме в Дніпрі вони фактично вирішили продати малину, слідство не встановило.
Натомість конкретне місце, де, за версією обвинувачення, фігурант отримав гроші за перепродаж ягід, встановлене — це Хмельницький. І саме ця обставина згодом стала важливою для визначення того, хто та де має розслідувати справу.
У квітні 2026 року прокурор вирішив передати розслідування на Хмельниччину. Провадження направили до Хмельницького районного управління поліції.
Але вже через кілька тижнів справа повернулася на Вінниччину. Спочатку Хмельницька обласна прокуратура передала її до Офісу Генерального прокурора, а потім перший заступник Генерального прокурора доручив знову розслідувати справу слідчим поліції №1 Жмеринського райуправління.
Причина — претензії до роботи хмельницьких слідчих. У постанові Генеральної прокуратури зазначалося, що вони нібито не провели жодної слідчої дії, не встановили та не допитали свідків і не перевірили причетність інших можливих учасників.
Адвокат одного з фігурантів оборудки, щодо якого обвинувальний акт уже був переданий до суду, звернула увагу на дивну, на її думку, ситуацію: на Хмельниччині справа перебувала лише кілька днів, тоді як до цього — понад чотири місяці, з 2 грудня 2025 року до 1 квітня 2026-го, — її розслідували вінницькі слідчі. Тож, на думку захисту, виникали питання, чому саме хмельницьких правоохоронців звинуватили у неефективному розслідуванні.
На цьому «мандри» скерованої до суду справи не закінчилися. Виникло питання вже не про те, хто розслідує, а про те, який суд її розглядатиме.
Спочатку обвинувальний акт направили до Барського районного суду. Там не змогли сформувати склад суду, тому у травні Вінницький апеляційний суд передав справу до Жмеринського міськрайонного суду.
І саме в Жмерині звернули увагу на хмельницький епізод. У червні суд дійшов висновку, що за матеріалами обвинувального акта конкретно встановлене місце вчинення злочину — Хмельницький. Адже саме там, за версією слідства, один із фігурантів отримав 2 500 875 гривень.
Жмеринський суд фактично сказав: справа опинилася не в тому суді. Тому її направили до Вінницького апеляційного суду, щоб той вирішив, де її розглядати.
Проте у липні апеляційний суд залишив це подання без задоволення. Причина — справа вже була передана до Жмеринського суду ухвалою від 29 травня, а повторно переглядати питання підсудності закон не дозволяє.
У результаті склалася доволі незвична ситуація. У матеріалах справи конкретне місце, пов’язане з отриманням грошей за перепродаж малини, — Хмельницький. Саме туди спочатку навіть передали розслідування. Але згодом справу повернули на Вінниччину, а коли Жмеринський суд поставив питання про її розгляд у Хмельницькому, апеляційний суд залишив її в Жмеринці.
Тож після всіх цих «мандрувань» можна сказати, що справа отримала нове дихання. Після повідомлення про підозру ще трьом фігурантам — двом чоловікам і жінці — правоохоронці фактично повернулися до тієї частини історії, яка раніше залишала чимало запитань: хто ще був залучений до оборудки та яку саме роль відігравав.
Чи означає це, що після кількох місяців процесуальних маневрів слідство нарешті взялося виправляти власні попередні прорахунки? Поки що це лише питання. Але тепер правоохоронцям доведеться не просто звітувати про «остаточне викриття», а й довести в суді, що нові підозри справді закривають прогалини попереднього розслідування — ті самі, через які свого часу виникли питання і щодо підслідності, і щодо місця розгляду справи.
