Резонансне розслідування НАБУ під кодовою назвою «Мідас» стала детонатором найгострішої політичної кризи в Україні останнього часу. За лаштунками офіційної хроніки, за повідомленнями деяких ЗМІ, розгорнулася справжня когтрспецоперація: Офіс президента намагався контратакувати антикорупційні органи та «зачистити» власну партію від «зрадників». Під удар начебто потрапили очільник САП Олександр Клименко та голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія. Втім, у СБУ та у Генеральній прокуратурі категорично спростовали цю інформацію.
Політичне закулісся сколихнула серія викриттів, оприлюднених виданням «Українська правда» у матеріалі «Одна битва за іншою, або Зеленський між «Мідасом» і Трампом». Джерела видання повідомляють про безпрецедентний тиск з боку керівництва Офісу президента на силові структури з вимогою порушити кримінальні справи проти ключових фігур у державній системі.
Фактор «Алі Баби»: полювання на антикорупціонерів
Після того, як у медіапростір потрапили плівки, що фігурують у справі «Мідас» (щодо корупційних зв’язків в оточенні глави держави та його бізнеспартнера Тімура Міндіча), реакція Банкової була миттєвою. За інформацією інсайдерів, голова Офісу президента Андрій Єрмак особисто координував дії підконтрольних силовиків, вимагаючи підготувати підозру керівникові Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Олександру Клименку.
Сам Клименко публічно натякнув на джерело тиску під час однієї з пресконференцій, використавши алегорію: «»Алі Баба»проводить наради і нарізає задачі правоохоронним органам для того, щоб вони переслідували і продовжували переслідувати детективів НАБУ і прокурорів САП. Це не нормальна історія».
Як пояснили джерела в правоохоронних органах, «Алі Баба» — це не випадковий образ, а усталене у внутрішніх комунікаціях прізвисько Андрія Єрмака (абревіатура від імені та по батькові — Андрій Борисович, АБ).
Невдалий мир президента
Намагаючись загасити пожежу конфлікту, наприкінці першого тижня скандалу президент Володимир Зеленський ініціював зустріч із керівниками НАБУ та САП. Проте, за словами впливового посадовця, знайомого з ходом перемовин, «розмова не пішла». Діалог не приніс розрядки, а навпаки — призвів до ескалації.
Одразу після провалу переговорів Андрій Єрмак, за твердженням джерел, поновив вимогу до силовиків форсувати підготовку підозри головному антикорупційному прокурору.
«Зрадником» виявився… Арахамія
Паралельно з атакою на САП в Офісі президента розробляли сценарій показового покарання всередині провладної команди. Головною мішенню став голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія.
20 листопада, у день запланованої зустрічі президента з фракцією, депутати очікували серйозної розмови про кадрові зміни та можливе перезавантаження влади. Натомість технологи ОП готували зовсім іншу драматургію: Арахамію планували звинуватити у «зливі» інформації у справі Міндіча та, як наслідок, у державній зраді.
Суть звинувачень мала базуватися на таких тезах: Арахамія підтримує контакти з російським олігархом Романом Абрамовичем ще з часів переговорів у Стамбулі. Витік інформації та внутрішня дестабілізація розглядалися як частина плану «російського сліду» та диверсія проти команди президента.
Таким чином, глава Офісу президента міг би «вбити двох зайців»: знайти винного у витоку даних розслідування «Мідас» та приборкати невдоволення депутатів, показавши гнів парламенту як результат роботи «внутрішніх ворогів».
Генеральський бунт
План Банкової зірвався на етапі виконавців. Попри колосальний тиск, погрози звільненнями та жорсткі дедлайни, очільники ключових силових відомств відмовилися брати участь у політичній розправі.
За даними «Української правди», ані голова СБУ Василь Малюк, ані Генеральний прокурор Андрій Костін (а також його заступники та керівник САП, проти якого теж готували справу) не виявили «жодного азарту» підписувати сумнівні підозри Арахамії. Силовики розуміли, що доказова база слабка, а політичні наслідки такого кроку могли бути катастрофічними для держави.
Що далі?
Якщо вірити джерелам «Української правди», політична напруга у верхівці влади стрімко зростає, а внутрішні протиріччя вже оголили глибокі тріщини в колись монолітній системі. Якщо конфлікт між Офісом президента та антикорупційною вертикаллю перейде у відкриту фазу, а пошук «внутрішніх ворогів» серед найближчих соратників Зеленського справді має місце, це може свідчити про серйозну кризу на Банковій, яка не має притомного плану, як діяти далі й що робити з «щурами», що стрімголов тікають із «тонучого корабля»..
Водночас не треба забувати, що ця так звана «війна престолів» розгортається на тлі реальної, кривавої війни, коли щодня гинуть українські військові, руйнуються міста, а ситуація на фронті залишається напруженою у районах Куп’янська, Покровська, Вівчанська та на Запоріжжі.
Втім, інформацію про те, що Служба безпеки України нібито готувала оголошення підозри у державній зраді голові фракції «Слуга народу» Давиду Арахамії чи очільнику САП Олександру Клименку, категорично спростувули і у СБУ, і у Генеральній прокуратурі.
Пресслужба СБУ у коментарях для низки українських ЗМІ. «Жодних таких «вказівок», «прохань» чи «натяків» із Офісу президента або будь-якої іншої структури до СБУ не надходило», — наголосили в Службі безпеки.
У СБУ також зазначили, що відповідно до законодавства слідчі відомства не можуть повідомляти про підозру чинним народним депутатам України. «Тому цей інформаційний вкид не має нічого спільного з реальністю», — підкреслили в пресслужбі.
Аналогічну позицію висловили й в Офісі Генерального прокурора. «Поширені твердження про нібито підготовлену або погоджену підозру народному депутату за статтею «державна зрада», яку СБУ та ОГП начебто мали вручити, не відповідають дійсності. Наразі відсутні докази, які могли б стати підставою для такого процесуального рішення. Ситуація щодо інших осіб, згаданих у матеріалі, зокрема керівників інших правоохоронних органів, — аналогічна», — заявили в ОГП.
В Офісі генерального прокурора наголосили, що за наявності належних і юридично підтверджених підстав рішення про повідомлення підозри ухвалюватимуться виключно у межах закону.
«Закликаємо медіа утримуватися від поширення неперевірених чуток та односторонніх «джерел», які формують хибні уявлення. Офіс Генерального прокурора був і залишається поза політикою», — підкреслили у повідомленні.
