Пам’ятаєте 2019 рік? Гучні гасла, білборди та обіцянки Володимира Гройсмана, який вів свою фамільну партію «Українська стратегія Гройсмана» під час позачергових виборів до Верховної Ради. «Ми покажемо, як керувати країною!» — запевняв тоді екс-прем’єр. Минуло кілька років, і деякі вихідці з його політичної команди справді опинилися у владі. Щоправда, замість історій успішного управління країна дедалі частіше чує про скандали з корупційним присмаком.
У 2019 році Мирослав Білецький балотувався до Верховної Ради у списку партії «Українська стратегія Гройсмана» під № 16, але не пройшов, «пролетівши» разом із усією «стратегією» мимо парламенту. Але не розгубився, і у 2020‑му він став депутатом Закарпатської обласної ради від партії «Рідне Закарпаття». Подібно до «Української стратегії Гройсмана» на Вінниччині, ця партія функціонує як кланова сила, домінуючи лише в одному регіоні. Формально її очолює, зокрема Василь Петьовка, двоюрідний брат Віктора Балоги — чинного народного депутата та представника одного з найвпливовіших родинних кланів Закарпаття.
Згодом Білецький «позеленів» — перейшов до команди президента Зеленського й отримав посаду очільника обласної військової адміністрації.
А нещодавно він став фігурантом кримінального провадження за статтею про декларування недостовірної інформації. Цьому передувало розслідування Bihus.Info. Відкриття провадження офіційно підтвердила Національна поліція.
За даними журналістів-розслідувачів, у податковій декларації Мирослава Білецького відсутня інформація про його колишню дружину Оксану. Хоча подружжя формально розлучене, журналісти стверджують, що фактично вони й надалі проживають разом у будинку в історичному центрі Ужгорода. При цьому елітна нерухомість оформлена не на самого посадовця, а на його колишнього тестя.
Окрему увагу в розслідуванні приділено перетину кордону. За даними журналістів, з 2022 року Мирослав та Оксана Білецькі щонайменше вісім разів виїжджали за кордон разом. Частина цих поїздок збігалася з офіційними відрядженнями голови Закарпатської ОВА.
Журналісти також звертають увагу на бізнес-зв’язки Оксани Білецької. Вона пов’язана з низкою компаній, де її партнерами є особи, наближені до впливових закарпатських політиків — зокрема народних депутатів Василя Петьовки та Валерія Лунченка. Окремо згадується співпраця з Валерієм Пересоляком, колишнім митником, який раніше фігурував у санкційних рішеннях РНБО як особа, пов’язана з контрабандними ризиками. Крім того, розслідувачі звертають увагу на спільний бізнес із Артуром Шерегі, представником комунального сектору Виноградівської міськради, що, на їхню думку, може свідчити про переплетіння приватних і публічних інтересів у регіоні.
Сам Мирослав Білецький заперечує звинувачення у свідомому приховуванні інформації. У коментарях для ЗМІ він зазначав, що не вважав себе зобов’язаним вносити відповідні дані до декларації та підкреслював, що його особисте життя не впливає на виконання службових обов’язків. Він також заперечує будь-який незаконний вплив бізнес-зв’язків на роботу Закарпатської ОВА.
Ситуація з Білецьким знову актуалізувала питання політичної відповідальності тих, хто свого часу формував кадровий резерв «Української стратегії Гройсмана». Хоча політична приналежність посадовця змінилася, питання щодо кадрів, яких Гройсман фактично привів у владу, залишаються актуальними.
Втім, наразі ключове питання не в політичному кольорі Білецького, а в тому, чи зможе слідство об’єктивно та ґрунтовно розібратися у всіх обставинах справи про можливе недостовірне декларування. Від результатів досудового розслідування та судового розгляду залежить, чи отримає цей гучний скандал реальне правове завершення, чи залишиться черговою резонансною, але суто журналістською історією.
