Війна — час, коли суспільство очікує від своїх лідерів не лише правильних рішень, а й сміливості бути поруч з народом. Проте, від’їзди високопосадовців за кордон викликають бурю емоцій: злість, розчарування і запитання без відповідей.
Володимир Гройсман: втеча від викликів чи розрахована стратегія?
Колишній прем’єр-міністр Володимир Гройсман, який очолював виконавчу владу з 2016 по 2019 рік, у перші дні повномасштабного вторгнення Росії виїхав до Лондона. Саме звідти він дистанційно “координував” дії українців, зокрема пропонував навчати людей виготовляти коктейлі Молотова. Для країни, що потребувала системного підходу до оборони, це виглядало як відчайдушна ідея, а не план дій.
Чи був Гройсман підготовлений до війни, маючи досвід управління в умовах конфлікту на сході України? Чому, маючи доступ до найвищого рівня державної таємниці, він обрав безпечний Лондон, а не Київ? Залишаючи ці питання без відповідей, він лише підсилює підозри у своїй байдужості.
Данілов: голосний, але відсутній?
Секретар РНБО Олексій Данілов, який неодноразово заявляв про готовність до найскладніших випробувань, опинився за межами країни. Його голос, що раніше лунав у кожному важливому моменті, тепер майже не чутний. Чи є це проявом відступництва, чи можливою стратегією?
Резніков: залишив країну після скандалів
Колишній міністр оборони Олексій Резніков, який займав ключову посаду у військовий час, також залишив Україну. Його діяльність супроводжувалася численними скандалами, зокрема справою про закупівлю «золотих яєць». Від’їзд Резнікова багатьма сприймається як втеча від відповідальності.
Кулеба: дипломатія чи відмова?
Колишній міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, що під час вторгнення закликав світ об’єднатися заради України, сьогодні працює викладачем у Гарварді. Хоч його місія з дипломатичного фронту може бути корисною, на батьківщині його відсутність сприймається як символ подвійних стандартів.
Подвійні стандарти та моральна дилема
Звичайні українці — мобілізовані на фронт, волонтери чи переселенці — щодня ризикують життям, не маючи вибору. Тим часом високопосадовці знаходять способи виїхати за кордон, залишаючи народ сам-на-сам із викликами.
Згідно з даними 2024 року, загальна кількість громадян, які виїхали з України з початку війни, сягає мільйонів. Серед них є чиновники, які, попри доступ до державних таємниць, опинилися у комфортних умовах закордону. Це створює відчуття подвійних стандартів, яке підриває довіру до державних інституцій.
Висновок
У критичні часи лідери мають показувати приклад. Вибір виїхати з країни, особливо тим, хто присягав служити їй, сприймається як моральна зрада. Чиновники, які обрали вигоду за кордоном, мають дати пояснення українцям, які кожного дня борються за існування держави.
