На 84-му році життя зупинилося серце видатної оперної співачки, народної артистки України та лауреатки Національної премії України імені Тараса Шевченка Людмили Володимирівни Юрченко. Світ мистецтва втратив не просто солістку, а цілу епоху, чий голос протягом десятиліть був окрасою національної сцени.
У неділю, 15 лютого, театральну спільноту сколихнула сумна звістка: відійшла у вічність Людмила Юрченко. Про це повідомили в Національній опері України імені Т. Г. Шевченка — театрі, який став для неї рідною домівкою на довгі 42 роки. Причину смерті наразі не уточнюють, проте колеги та шанувальники наголошують: це непоправна втрата для української культури.
Шлях Людмили Юрченко до великої сцени був непересічним. Народившись у Харкові та провівши дитинство у Полтаві, вона спочатку здобула цілком приземлену професію — закінчила технікум легкої промисловості за спеціальністю «випробувач електродвигунів» і навіть працювала на заводі. Проте нестримний талант і голос рідкісної краси та сили привели її до Київської консерваторії.
Вже у 1971 році, невдовзі після закінчення навчання, молода співачка підкорила світову публіку, здобувши золоту медаль на престижному Міжнародному конкурсі вокалістів у Барселоні. Її діапазон у 2,5 октави та неймовірний артистизм відкрили перед нею двері найкращих залів світу.
З 1969 по 2011 рік Людмила Володимирівна була незмінною солісткою Національної опери України. Важко знайти знакову постановку мецо-сопранового репертуару, в якій би вона не блищала. У її творчому доробку — понад 30 оперних партій, кожна з яких стала взірцем майстерності: незабутня Настя в опері «Тарас Бульба» Миколи Лисенка, Джемма у «Ярославі Мудрому» Георгія Майбороди, Йохаведда у «Мойсеї» Мирослава Скорика, а також яскраві образи у світовій класиці — пристрасна Кармен, владні Амнеріс та Азучена в операх Джузеппе Верді і лірична Шарлотта у «Вертері» Жюля Массне.
Колеги згадують, що майже жодна прем’єра театру протягом чотирьох десятиліть не проходила без її участі. Вона була душею вистави, еталоном професіоналізму та вимогливості — найперше до самої себе.
Після завершення активної сценічної кар’єри Людмила Юрченко присвятила себе викладанню. Як професор Національної музичної академії України, вона передавала свій досвід і розуміння природи звуку новим поколінням вокалістів.
«Її любили за щирість і прагнення до досконалості. Вона вчила не просто співати, а жити на сцені», — зазначають у театрі.
Адміністрація та колектив Національної опери висловлюють глибоке співчуття рідним та близьким артистки. Пам’ять про Людмилу Юрченко житиме у записах її неповторного голосу, у здобутках її учнів та в історії українського оперного мистецтва, де її ім’я навічно вписане золотими літерами.
