Цими днями вінничани разом з усією Україною вшановують пам’ять Героїв Небесної Сотні, які поклали життя за вільне майбутнє України під час буремних подій на Майдані у Києві у лютому 2014 року.
Тому не випадково 20 лютого 2024 року у Вінниці до церемонії покладання квітів біля меморіалу Небесній Сотні та героям АТО була запрошена мама Максима Шимка, якій навіки закарбував своє ім’я в історії України. Бо саме 20 лютого Максим загинув у Києві під час розстрілу «Беркутом» захисників Євромайдану.
Максим Шимко народився у 1979 році у Вінниці. Отримав освіту в середній загальноосвітній школі №13 свого міста, а закінчив старші класи в селі Байраківка на Немирівщині Вінницької області. Він опанував кілька професій, включаючи слюсаря, фрезерувальника, коваля та гравіювальника, і працював разом із батьком та братом на миловарному заводі.
У лютому 2014 року, коли Максиму Шимку виповнилося 34 років, він був вдома з сім’єю у Вінниці. Після дня народження, він мав намір повернутися на чергування на Майдан тільки 22 лютого. Але того вечора, коли сім’я сиділа за святковим столом, на Майдані почали розганяти протестувальників. І Максим вирушив того вечора до Києва.
Уранці 20 лютого 2014 року бійці спецпідрозділу “Беркут” почали відступати зі своїх позицій, стріляючи в мирних протестувальників. Максим був одягнутий у камуфляжний одяг і металеву каску, і мав при собі металевий щит і дерев’яну палицю. Він намагався евакуювати поранених з-під обстрілу, але о 09:07 отримав смертельні поранення. У нього влучили три кулі. Згідно з експертними висновками, одна із куль була випущена з автомата під номером ГУ3557. Цей автомат належав Сергію Зінченку, снайперу-водію київського спецпідрозділу “Беркут”. Зінченка разом із Аброськіним затримали у квітні 2014 року на базі “Беркуту”. Він відсидів у СІЗО п’ять з половиною років, не надавши жодних свідчень. У грудні 2019 року їх обміняли на українських полонених в “ДНР” та “ЛНР”, бо росія вважала «Беркутівців»,які розстрілювали українців на Майдані своїми, і погоджувалася тільки на них міняти воїнів ЗСУ, що потрапили у полон.
Максима Шимка поховали як справжнього лицаря, в труну поклали шолом, меч, щит та історичний одяг. Бо він навіки залишився у памяті, не просто, як людина, що цікавилася подіями давно минулих часів, він у прямому значенні жив історією України. Максим був учасником клубу історичної реконструкції “Білий Вовк”. Часто власноруч виготовляв реконструкторський одяг собі й друзям, а ковальські навички стали в пригоді, коли вони разом зі своїм побратимом-ковалем зробили справжню козацьку гармату, а також захопилися виготовленням іншої військової амуніції часів запорожців-січовиків.
Побратими-козаки також поклали до труни прапор України, який Максим, як прапороносець козацької сотні, носив під час Майдану. Похорон проходив у рідній Вінниці сім годин, прийшло провести в останню путь кілька тисяч вінничан.
Героя Максима Шимка поховали на міському кладовищі міста Вінниці. Він залишив батьків та молодшого брата Павла.
За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Максиму Шимку було надано звання Героя України з відзначенням орденом “Золота Зірка” (посмертно).
_____________________________________________
Нагадаємо, що редакція «Ми Вінничани» запустила YouTube студію. Ми висвітлюємо актуальні теми та піднімаємо «гострі» питання. Кожен вінничанин може стати нашим гостем. Запрошуємо Вас переглядати відео за посиланням
