Театр абсурду по-вінницьки: хабар, п’яний водій і щасливий фінал для всіх

20 червня 2025 року Вінницький районний суд виніс вирок у справі колишньої судової чиновниці, яка вимагала хабар за те, щоб водій, спійманий нетверезим за кермом, уникнув адміністративної відповідальності. Більшість медіа подали це як приклад чергової «перемоги над корупцією». Та насправді маємо класичний театр абсурду: завдяки бурхливій діяльності слідчих і судів історія завершилася типовим хепі-ендом — і вимагачка, і порушник уникли будь-якого реального покарання.

Чикі-пукі, потиснули один одному руки — усі задоволені, всі сміються.

Обвинуваченою у справі була Олена Шморгун, яка на момент подій обіймала посаду заступника керівника апарату Козятинського міськрайонного суду Вінницької області. Їй інкримінували службові злочини — приховування офіційних документів та одержання неправомірної вигоди, поєднане з вимаганням.

Слідством встановлено, що Шморгун, дізнавшись про надходження до суду адміністративних протоколів за ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані сп’яніння) щодо Максима Шульги, умисно вилучила їх з канцелярії та не зареєструвала в автоматизованій системі документообігу суду. Таким чином було заблоковано автоматичний розподіл справи судді, а відповідно – і її розгляд у визначений законом строк, що відкривало шлях до уникнення відповідальності через сплин термінів.

У період з 21 по 28 липня 2021 року Олена Шморгун неодноразово вимагала від Максима Шульги 2000 доларів США за сприяння в уникненні адміністративної відповідальності. Саме так зазначено у тексті судового вироку.

Водночас, згідно з попередніми матеріалами слідства, яке проводило Державне бюро розслідувань, до четвертого слідчого відділу (з дислокацією у Вінниці) Територіального управління ДБР звернувся із заявою сам Шульга. У ній вказувалось, що ще з початку липня 2021 року заступниця керівника апарату суду Олена Шморгун підбурювала його до надання неправомірної вигоди в сумі 3000 доларів США — нібито для передачі судді, аби «вирішити питання» про уникнення відповідальності за керування транспортним засобом у стані сп’яніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП).

Далі, під час перемовин і зустрічей, зокрема й через спробу передачі частини коштів через чоловіка обвинуваченої, Шморгун наполягала на отриманні всієї суми. За версією слідства, яку також відображено у судовому вироку, чоловік заступниці керівника апарату суду, буцімто, не був обізнаний із намірами своєї дружини — що виглядає, м’яко кажучи, доволі кумедно. Тим часом сама Шморгун погрожувала Шульзі штрафом та позбавленням водійських прав у разі, якщо той не виконає її вимог.

У підсумку Олену Шморгун визнано винною одразу за двома статтями Кримінального кодексу України — за приховування особливо важливого офіційного документа шляхом зловживання службовим становищем (ч. 2 ст. 357 КК) та за одержання неправомірної вигоди з вимаганням, будучи особою, яка займає відповідальне становище (ч. 3 ст. 368 КК). Однак до тюрми вона не потрапила. На суді прокурор Вінницької обласної прокуратури та сама обвинувачена разом із захисниками заявили про досягнення угоди про визнання винуватості. Шморгун беззастережно визнала провину, і суд затвердив узгоджене покарання: 1 рік позбавлення волі зловживання службовим становищем та 5 років за хабар — з додатковою забороною обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади протягом двох років. Шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточний вирок склав 5 років позбавлення волі та 2 роки заборони на посади. Проте одразу ж настав і «щасливий фінал» — суд вирішив звільнити Шморгун від реального відбування покарання. Їй призначено лише іспитовий строк тривалістю один рік. Конфіскацію майна не застосовували. Протягом року засуджена муситиме періодично з’являтися до органу пробації та повідомляти про зміну місця проживання або роботи. Жодного запобіжного заходу їй не обрали. Вирок поки що не набрав законної сили й може бути оскаржений до апеляційного суду, але з огляду на досягнуту угоду та узгоджене покарання, навряд чи хтось цим скористається.

А що ж сталося з «п’яним» водієм? Для нього усе завершилася добре ще раніше. Справу щодо Максима Шульги було розглянуто ще 1 липня 2021 року. Суддя Козятинського міськрайонного суду Ірина Кучерук, об’єднавши два адміністративні провадження за нетверезе керування в одне, постановила закрити справу. Причина — сплив строку притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Інакше кажучи, і чиновниця-хабарниця, і водій, який сів за кермо напідпитку, уникли реальної відповідальності. Виглядає як абсурд? Але саме такою є наша реальність.