Спецоперація США з вивезення Ніколаса Мадуро до Сполучених Штатів, де венесуельський диктатор постане перед федеральним судом за обвинуваченнями у наркотрафіку, спричинила нервову реакцію в Москві та Мінську. Російські та білоруські пропагандисти синхронно здійняли несамовитий вереск, називаючи боротьбу з наркозлочинністю «сміхотворною» та «надуманою» підставою для військової операції спецпризначенців Пентагону у Каракасі. Втім, істерика офіційних рупорів двох слов’янських фюрерів виглядає показово. Адже якщо Мадуро дасть свідчення про роль росії та Білорусі у глобальних схемах наркотрафіку, світ побачить нову, значно темнішу картину діяльності країн так званої «осі зла» — об’єднаної не лише війнами проти сусідів та репресіями проти власних громадян, а й транснаціональним криміналом.
Ніколас Мадуро — це той ще «соціаліст», він під гаслами боліваріанської революції зруйнував легальну економіку Венесуели, довівши країну з найбільшими у світі запасами нафти до гіперінфляції, дефіциту та масової еміграції. На руїнах промисловості та фінансової системи сформувалася модель виживання режиму, яку аналітики дедалі частіше називають «кокаїновим соціалізмом».
За даними Управління з боротьби з наркотиками США (DEA) та Міністерства юстиції США, Венесуела за правління Мадуро стала одним із ключових транзитних хабів для колумбійського кокаїну, що прямує до Європи, США та Африки. Центральне місце у цій схемі, за версією американських слідчих і журналістів-розслідувачів, займає Cartel de los Soles («Картель сонця») — неформальна мережа високопоставлених військових і чиновників.
У 2020 році США звинуватили Ніколаса Мадуро в організації міжнародного наркотрафіку. Його подільниками називають: Діосдадо Кабельйо — важливого політика і близького союзника Мадуро; Тарека Ель-Айссамі — колишнього віцепрезидента і міністра нафти, який перебуває під санкціями США; Уго Карвахаля — колишнього начальника військової розвідки, якого екстрадували до США; і генерала Клівера Алькала Кордонеса, який визнавав участь військових Венесуели у наркоторгівлі.
Наркотики давали гроші і допомагали тримати лояльність силовиків, а дружина Мадуро, Сільвія Флорес, допомагала картелю з фінансовими операціями та займалася відмиванням доходів від продажу кокаїну.
Венесуела — не поодинокий випадок. Сирія за режиму ще одного «соціалістичного» союзника Кремля, Башара Асада, який окрім президентства обіймав посаду генерального секретаря сирійського відгалуження Арабської соціалістичної партії БААС, за даними ООН та ЄС, фактично перетворилася на найбільшого у світі виробника та експортера каптагону — синтетичного наркотику, що масово постачався на ринки Близького Сходу та Європи.
У санкційних списках та журналістських розслідуваннях щодо сирійського наркокартелю фігурували Махер Асад, брат диктатора та колишній командир 4-ї дивізії, а також родичі колишнього президента Сирії — Самер Камаль аль-Асад і Васім Баді аль-Асад.
Для зруйнованої війною та санкціями Сирії наркотики залишалися головним експортним товаром і фінансовою опорою режиму Асада. Але на відміну від Мадуро, сірійського «партнера» встигли евакуювати до Москви напередодні повного краху його диктатури, і якщо колись Асад і надумає свідчити про роль російських кураторів у міжнародній наркоторговлі, навряд чи він щось встигне розказати — його скоріше нагодують якимось «новічком».
Хоча роль Кремля вже й без того неодноразово спливала у міжнародних скандалах, пов’язаних із наркотрафіком. У 2018 році у приміщенні школи при посольстві рф в Аргентині знайшли 389 кілограмів кокаїну, прихованого в чемоданах, які планували відправити до росії як дипломатичний вантаж. Частина вантажу мала вирушити до Москви на урядовому літаку Іл-96 спеціального льотного загону «росія», що обслуговує перших осіб кремлівського режиму.
Одночасно, за оцінками спецслужб Польщі та Литви, і Білорусь дедалі частіше розглядається як транзитна «сіра зона», через яку наркотики з росії можуть потрапляти до ЄС.
Тому різка реакція російських і білоруських пропагандистів на саму ідею суду над Мадуро свідчить про ризик ланцюгового ефекту. У разі співпраці венесуельського диктатора зі слідством можуть бути оприлюднені маршрути, посередники, логістичні та фінансові канали, а також роль «дружніх режимів» у глобальному наркотрафіку. Історія Мадуро — це не лише про Венесуелу; вона ілюструє, як підтримувані Кремлем авторитарні режими, ізольовані від світу, замінюють економіку криміналом, а ідеологію — наркотиками.
