У ніч на 16 липня 2025 року, як відомо, російська армія атакувала Вінницю дронами-камікадзе. Унаслідок удару зафіксовано влучання по об’єктах цивільної інфраструктури. Над містом здійнявся густий дим, було поранено людей.
Місцеві медіа, зокрема й «Ми Вінничани», звичайно, знали, куди саме влучив ворог, мали фото- і відеоматеріали з місця події. Але — ніхто їх не оприлюднив. Навіть зазвичай клікбейтні телеграм-канали цього разу стримались: публікували хіба що фото та відео диму в небі з ретельно замиленими деталями місцевості.
Це — не лише прояв інформаційної гігієни, до якої призивали під час повітряної тривоги правоохоронці. Це — питання безпеки. Адже російські окупанти неодноразово вдавалися до повторних ударів по місцях попередніх «прильотів», коли там уже працюють рятувальники, медики чи пожежники. Це — тактика терору, яку російська армія застосовує системно.
Але один вінничанин таки вирішив виділитися — і виклав у мережу детальну фотогалерею з місця влучання. І цим «героєм» виявився не хто-небудь, а сам голова обласної ради Вячеслав Соколовий.
Колишній прокурор Вінниччини, нині — один із «вождів» партії «Українська стратегія Гройсмана», очевидно, просто прагнув привернути до себе увагу: мовляв, я — поруч із людьми у самому епіцентрі трагедії. Але вийшло не «геройськи», а безвідповідально. Як це часто буває з людьми, які хочуть виглядати корисними, але зрештою стають небезпечними — «корисними ідіотами», за визначенням.
Якщо для Володимира Гройсмана його регулярні теревені про патріотизм та безпечні громади — не порожні слова, настав час провести для видатних діячів своєї фамільної партії хоч якийсь лікбез чи інструктаж на тему OSINT — Open Source Intelligence, або «розвідки з відкритих джерел». І не тому, що зараз це актуально. А тому, що це актуально ще з початку 2022-го.
Сучасні інструменти OSINT дають змогу вичерпно і швидко ідентифікувати локацію навіть за, здавалося б, «невинною» світлиною. З допомогою елементів геолокації, відбиття сонця на вікні, тіні, фрагмента дорожнього знака чи вигину даху — аналітик або алгоритм може точно визначити координати. Штучний інтелект обробляє тисячі зображень за секунди, звіряючи деталі з супутниковими мапами, базами даних і відкритими реєстрами. Ворог використовує ці технології — і вони вже не раз допомагали йому завдавати повторних і точних ударів.
Ми живемо в інформаційну епоху. І сьогодні доступ до даних обмежується хіба що бажанням їх отримати. Причому іноді навіть бажання щось не дізнаватися — не рятує від небезпеки.
На жаль, Соколовий не єдиний унікум в Україні. Не так давно депутат від «Слуги народу» Ігор Негулевський опублікував у соцмережах подяку партійцям і нідерландським партнерам за мобільний шпиталь у Баштанці на Миколаївщині. Фото, пост — усе як годиться. За кілька днів по шпиталю вдарили росіяни. Загинули поранені.
Ще один приклад — сюжет телеканалу «1+1» про київський завод, де ремонтують трофейну техніку. У кадрі — лише біла стеля, фрагмент стіни, жодної конкретики. Але за кілька днів — точний удар ракетою саме в той ангар. І рашистські телеграм-канали відверто хизувались: мовляв, знайшли об’єкт завдяки сюжету.
Це — вже не просто інформаційна необачність. Це — питання життя і смерті.
Тому кожному, хто обіймає публічну посаду чи має публічну платформу, варто пам’ятати: в епоху штучного інтелекту й нейромереж навіть найдрібніша деталь у кадрі може стати підказкою для ворога. І коли ви заради лайків викладаєте світлину з місця трагедії — ви допомагаєте тим, хто прагне нової.
