Після тижнів суперечок та зволікань Кабінет міністрів України нарешті призначив Олександра Цивінського директором Бюро економічної безпеки (БЕБ). Це рішення, хоч і очікуване, стало фіналом напруженої історії, що оголила ймовірне небажання влади бачити на чолі ключового правоохоронного органу непідконтрольну фігуру.
Призначення відбулося на засіданні уряду 6 серпня 2025 року. Прем’єр-міністерка Юлія Свириденко зазначила у соцмережах, що після рішення конкурсної комісії, належних перевірок та проходження поліграфа застережень щодо кандидатури Цивінського немає. Вона висловила сподівання на оновлення роботи БЕБ, ліквідацію тіньових схем та здобуття довіри з боку українського бізнесу.
Проте шлях детектива НАБУ до цієї посади був тернистим і супроводжувався кроками, які багато хто розцінив як спробу зірвати його призначення.
Перемога в конкурсі та вето уряду
Ще 25 червня 2025 року конкурсна комісія, до складу якої входили міжнародні експерти з вирішальним голосом, одноголосно обрала Олександра Цивінського переможцем конкурсу на посаду директора БЕБ. Цивінський, відомий як керівник спецоперації НАБУ «Чисте місто», вважався незалежним кандидатом.
Однак 7 липня Кабінет міністрів під керівництвом тодішнього прем’єра Дениса Шмигаля несподівано відхилив його кандидатуру, посилаючись на «додаткові матеріали, надані, зокрема, СБУ, які стосуються питань національної безпеки». Уряд запропонував комісії подати нових кандидатів. Це рішення викликало шквал критики.
Низкою публічних діячів дії уряду були названі «маніпуляцією» та спробою зірвати зобов’язання України перед МВФ та ЄС, оскільки «обраний кандидат від НАБУ для них є ризиком викриття всіх схем».
Приводом для «безпекових застережень» СБУ, як стало відомо пізніше, стала наявність у батька Цивінського російського громадянства. Сам кандидат пояснював, що не спілкується з батьком багато років, а під час конкурсу пройшов усі необхідні перевірки. Більше того, лист від СБУ надійшов до уряду вже після завершення конкурсних процедур, а під час самого конкурсу спецслужба заперечень щодо кандидатури не мала.
Реакція бізнесу та міжнародних партнерів
Рішення уряду викликало різку реакцію з боку бізнес-спільноти та міжнародних партнерів. Понад 50 громадських організацій і бізнес-асоціацій, серед яких Європейська Бізнес Асоціація та Спілка українських підприємців, виступили зі спільною заявою, закликаючи уряд переглянути своє рішення та призначити переможця конкурсу. Вони наголошували, що перезавантаження БЕБ є однією з ключових вимог для покращення бізнес-клімату та інвестиційної привабливості України.
Європейська комісія також закликала українську владу якнайшвидше призначити директора БЕБ, нагадавши, що це є частиною зобов’язань України в межах процесу вступу до ЄС.
Ситуація ускладнювалася тим, що призначення нового очільника БЕБ до кінця липня 2025 року було одним із «структурних маяків» програми співпраці з Міжнародним валютним фондом. Порушення цього терміну ставило під загрозу отримання наступного траншу фінансової допомоги.
Поліграф як останній аргумент
Незважаючи на тиск, уряд продовжував зволікати. Конкурсна комісія відмовилася проводити повторний відбір, заявивши, що завершила свою роботу і поверне документи щодо Цивінського без змін.
Врешті, щоб «гарантовано позбавити ситуацію будь-яких маніпуляцій», як заявила нова прем’єрка Юлія Свириденко, було вирішено провести для Цивінського перевірку на поліграфі. 5 серпня стало відомо, що він успішно пройшов тест.
Контроль над БЕБ як справжня причина конфлікту?
Джерела в політичних колах, на які посилаються українські ЗМІ, вказують, що справжньою причиною конфлікту було небажання Офісу президента втрачати контроль над БЕБ. Влада, ймовірно, не хотіла бачити на чолі органу, що має розслідувати економічні злочини, незалежного детектива з НАБУ, який міг би чинити опір спробам впливу.
Таким чином, призначення Олександра Цивінського, хоч і відбулося відповідно до результатів прозорого конкурсу, стало свідченням серйозного опору системи призначенню незалежних керівників в антикорупційні та правоохоронні органи. Лише значний тиск з боку громадянського суспільства, бізнесу та міжнародних партнерів змусив владу дотриматися взятих на себе зобов’язань.
