Нарешті в історії багаторічного вінницького політичного фарсу поставлено крапку, хоча виглядає ця «крапка» радше як спроба вийти з гри через «чорний хід». 24 квітня 2026 року Вінницька міська рада на сесії ухвалила рішення про дострокове припинення повноважень депутата Олега Бабійчука.
Формальне формулювання — «за власною заявою» — виглядає як демонстративний цинізм, адже цей «обранець громади» від «Української стратегії Гройсмана» фактично залишив своїх виборців напередодні повномасштабної війни, втікши за кордон.
Поки країна входила у найважчий період своєї новітньої історії, Бабійчук 30 січня 2022 року без зайвого розголосу перетнув кордон і осів у спокійному німецькому містечку Штайн. Весь цей час він формально залишався депутатом міськради, дистанційно зберігаючи мандат і всі пов’язані з ним можливості, ніби розраховуючи, що його відсутність і «географічна незручність» залишаться поза увагою.
Втім, як вже зазначали «Ми Вінничани», перевірка НАЗК вивела на поверхню зовсім іншу картину — значно далеку від образу успішного аграрія. За фасадом публічної біографії виявилися ознаки прихованих активів майже на 3 мільйони гривень. У деклараціях депутата «загубилися» рахунки в німецькому VR Bank Metropolregion Nürnberg, житло в Німеччині, яким він користується з 2018 року, а також понад 30 гектарів землі у Стадниці.
Крім того, за даними перевірки, Бабійчук істотно занижував вартість земельних ділянок на Хмельниччині, подаючи їхню ціну в рази нижчою за ринкову. Така «арифметика» виглядає як свідома спроба мінімізувати увагу контролюючих органів, а не як технічна помилка. У сукупності ці факти, як зазначили у НАЗК, містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого стє 366-2 КК України.
Політичний шлях Бабійчука добре вписується в загальну картину вінницьких політичних еліт — від депутата від Партії регіонів у часи Януковича до мандата в лавах «гройсманівців» у 2020 році. Зміна партійної належності виглядає радше як зручний спосіб зберегти вплив і захистити власні бізнес-інтереси. Водночас це доволі наочно демонструє систему та коло людей, на яких спираються місцеві «міцні господарники», що фактично контролюють владу у Вінниці протягом останніх десятиліть.
Сьогодні, коли міська рада офіційно виключила Бабійчука зі складу депутатів, залишається головне питання: чи обмежиться ця історія лише втратою мандату? Громада має право очікувати повноцінної правової оцінки — як щодо фактичного дистанціювання від депутатських обов’язків під час війни, так і щодо можливих маніпуляцій із державними реєстрами та деклараціями.
Складання повноважень не може автоматично ставати своєрідною «індульгенцією». Особливо тоді, коли за ним можуть залишатися незадекларовані активи, сумнівні оцінки майна та тривалий період фактичної відсутності в країні.
