Поки Кремль готується до чергового «побєдобєсія», Україна фіксує численні злочини новітніх фашистів

Поки в росії, фактично привласнивши перемогу над гітлерівською Німеччиною, готуються до чергового «побєдобєсія», натираючи до блиску бутафорські медалі та репетируючи пафосні паради, в Україні продовжують методично й ретельно фіксувати жахливі злочини новітніх фашистів, для яких, як і для їхніх попередників, людське життя не має жодної цінності.

За кожним звітом Офісу Генерального прокурора стоять криваві жнива, масштаби яких важко осягнути: понад 17 400 мирних жителів загинули внаслідок російських ударів, а ще більш як 43 тисячі людей отримали поранення різного ступеня тяжкості.

Найболючішим ударом для України залишається статистика щодо наймолодших. Війна забрала життя понад 700 українських дітей, а ще більш ніж 2400 неповнолітніх зазнали травм, які залишать слід на все життя.

Ворог не просто воює з армією — він цілеспрямовано випалює українську землю, залишаючи після себе руїни замість 320 тисяч цивільних об’єктів. Серед них — 86 тисяч житлових будинків, тисячі шкіл і лікарень, сотні храмів та пам’яток культури.

Цинізм окупантів не знає меж і на полі бою, де зафіксовано факти вбивства 306 українських військовополонених — людей, які склали зброю та перебували під захистом міжнародного права, але були підступно розстріляні. І ці цифри навіть не враховують страшної трагедії в Оленівці, де за допомогою термобаричної зброї було знищено близько 50 українських захисників.

Проте одним із найбільш огидних проявів сучасної фашистської ідеології кремля є робота російських спецслужб з українськими дітьми. На сьогодні зафіксовано втягнення 260 підлітків у злочинну діяльність — від підпалів автомобілів до терористичних актів. Наймолодшій жертві таких маніпуляцій лише 11 років, і це наочно демонструє, як ворог намагається зламати долі українських дітей, перетворюючи їх на інструменти власної агресії.

Кожен із цих фактів — від 596 ударів по енергетичній інфраструктурі до вербування дітей та розстрілів полонених — щоденно документується, аби світ бачив справжнє обличчя тих, чиї «дєди тожє воєвалі». Українці сподіваються, що криваві вбивці обов’язково постануть перед міжнародним трибуналом за кожен воєнний злочин.