Уряд радісно рапортує про чергову «перемогу» у сфері приватизації, обіцяючи покласти край практиці продажу державного та комунального майна «за копійки». Прем’єр-міністерка Юлія Свириденко заявила про завершення епохи позаконкурентного викупу нерухомості. Раніше схема працювала просто: орендар брав приміщення, проводив там ремонт, оформлював його як «невід’ємні поліпшення» — і отримував право викупити об’єкт без аукціону за суттєво заниженою ціною.
Тепер, за словами Свириденко, уряд змінив правила малої приватизації та зробив відкриті онлайн-аукціони обов’язковими для продажу орендованого майна. Відтепер такі об’єкти мають продаватися виключно через систему Prozorro.Продажі. Звучить привабливо: ринкове ціноутворення, конкуренція, додаткові надходження до бюджету. Адже, за оцінками Transparency International Ukraine, через старі схеми держава могла втрачати до 45% вартості об’єктів.
Втім, диявол традиційно ховається в деталях. За твердженням самої ж прем’єр-міністерки,уряд залишив доволі цікаву лазівку, назвавши її «захистом для добросовісного бізнесу»: підтверджені інвестиції орендаря в ремонт компенсуватимуться або зараховуватимуться під час остаточного розрахунку. І тут виникає цілком логічний скептицизм. Хто саме та за якими критеріями оцінюватиме ці ремонти? Чи не перетворяться кошториси на чергову вправу з фантазії, де гіпсокартон коштує як італійський мармур?
Більше того, така норма може стати ідеальним механізмом для відлякування конкурентів. Потенційний покупець навряд чи захоче заходити на аукціон, якщо розумітиме, що йому доведеться компенсувати попередньому орендарю «інвестиції» з космічними цифрами у документах. За таких умов торги ризикують знову перетворитися на формальність із єдиним учасником — тим самим орендарем, який роками готував об’єкт під себе. Тобто стара схема може просто отримати нову, більш «прозору» упаковку.
На тлі гучних заяв про наведення ладу загальна статистика приватизації виглядає значно менш оптимістично. У Фонд державного майна України самі визнають, що частка успішних торгів зросла лише до 22% — і це вже подається як серйозне досягнення, адже раніше показник становив близько 7%. Водночас у Фонді констатують: із понад тисячі виставлених активів лише приблизно чверть має реальну інвестиційну привабливість, а більше половини об’єктів великої приватизації виглядають фактично безперспективними.
І головне питання залишається відкритим. Поки суспільству демонструють боротьбу з тіньовим викупом дрібних орендованих приміщень, уряд паралельно опрацьовує можливість часткового продажу стратегічних активів. Тож залишається лише сподіватися, що відкриті аукціони справді працюватимуть в інтересах держави, а не стануть черговою імітацією прозорості для «своїх». Бо в українських реаліях навіть найкращі реформи часто виявляються лише новою версією старих схем.
