Тиврівський районний суд виніс вирок у резонансній кримінальній справі, яка тривалий час перебувала в центрі уваги громадськості. Перед судом за обвинуваченням у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що призвело до загибелі людини, постав керівник фермерського господарства «Про-Агро Плюс» Олексій Ільченко.
Ільченко має вищу освіту, одружений, виховує неповнолітню дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Під час судового розгляду його захисники надали документи, які характеризували обвинуваченого з позитивного боку. Зокрема, йшлося про його активну громадську діяльність і регулярну благодійну допомогу Збройним Силам України, за яку чоловік неодноразово отримував офіційні подяки від військових підрозділів.
Водночас, за даними аналітичної системи YouControl, власником створеного на початку 2024 року фермерського господарства «Про-Агро Плюс» із статутним капіталом 100 гривень (смт Тиврів) є Іван Протопіш — колишній депутат Тиврівської районної ради скликання 2010–2015 років, обраний від нині забороненої проросійської Партії регіонів.
Смертельна дорожньо-транспортна трагедія сталася 20 вересня 2025 року близько 15:00 на в’їзді до міста Гнівань. Як тоді повідомляли в поліції, «водій автомобіля Nissan Patrol, 35-річний житель обласного центру, допустив наїзд на 44-річного місцевого жителя, який перетинав проїжджу частину поза межами пішохідного переходу. Від отриманих травм чоловік загинув на місці події».
Одразу після аварії трагедія набула широкого розголосу та викликала активне обговорення в інформаційному просторі Вінниччини. Причиною стала публікація Анни Єрофеєвої — падчерки загиблого Віталія Томчука. У своєму дописі вона звернулася до небайдужих громадян і можливих очевидців ДТП, яка сталася поблизу автозаправної станції «Магнум», із проханням терміново надати будь-яку інформацію або записи з відеореєстраторів.
Головним мотивом цього звернення, яке згодом процитували окремі регіональні медіа, були побоювання родини загиблого, що через впливовий статус водія розслідування можуть спробувати звести нанівець. Крім того, на початковому етапі близькі загиблого висловлювали занепокоєння через чутки про можливе перебування керманича у стані сп’яніння. Згодом допис Анни Єрофеєвої був видалений.
Чи вдалося знайти свідків аварії, достеменно невідомо. Натомість відомо, чим завершився судовий розгляд цієї справи.
Згідно з матеріалами справи, Олексій Ільченко керував технічно справним позашляховиком Nissan Patrol, який належав іншій особі. Рухаючись із боку Вінниці на в’їзді до Гнівані, поблизу лісового масиву, він перевищив максимально дозволену в населеному пункті швидкість, розігнавши автомобіль приблизно до 80 км/год.
У цей момент на проїзну частину раптово вибіг пішохід. Через перевищення швидкості водій не встиг вчасно відреагувати на зміну дорожньої обстановки та здійснив наїзд. Від отриманих травм чоловік загинув на місці. Судово-медична експертиза встановила численні тяжкі ушкодження, зокрема переломи обох стегнових кісток, кісток правого передпліччя, множинні переломи ребер, розриви печінки, забиття легень і масивну внутрішню кровотечу, які й стали причиною смерті.
У суді Олексій Ільченко повністю визнав свою провину та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Він пояснив, що одразу після ДТП зупинив автомобіль, намагався надати потерпілому першу допомогу, а також викликав швидку медичну допомогу та поліцію. Проведена експертиза підтвердила, що на момент аварії водій був тверезим.
Під час розгляду справи також встановили, що Ільченко добровільно й у повному обсязі відшкодував родині загиблого матеріальну та моральну шкоду. Представниця потерпілої сторони підтвердила отримання компенсації, заявила про відсутність будь-яких претензій до обвинуваченого та підтримала позицію прокурора щодо призначення покарання без реального позбавлення волі. З огляду на це суд не досліджував докази щодо обставин, які жодна зі сторін не оспорювала, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів, що характеризують його особу.
Важливим аргументом для суду стала й досудова доповідь Державної установи «Центр пробації» від 19 березня 2026 року. У ній зазначено, що ризик повторного правопорушення оцінюється як середній, а виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
У підсумку суд визнав Олексія Ільченка винним за ч. 2 ст. 286 КК України та призначив йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі. Водночас його звільнили від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк два роки. Протягом цього часу засуджений зобов’язаний періодично з’являтися до органу пробації, повідомляти про зміну місця проживання чи роботи та не виїжджати за межі України без відповідного дозволу.
Окремо суд вирішував, чи позбавляти Олексія Ільченка права керувати автомобілем. Суд зазначив, що відповідно до позиції Верховного Суду таке покарання не є обов’язковим і в кожному випадку залежить від конкретних обставин.
Під час ухвалення рішення врахували, що Ільченко особисто забезпечує роботу сільськогосподарської техніки та організовує перевезення у своєму фермерському господарстві. Через мобілізацію частини працівників замінити його фактично немає ким, а ця робота є основним джерелом доходу для його родини. Суд також взяв до уваги, що після ДТП обвинувачений повністю визнав провину, відшкодував родині загиблого завдану шкоду та намагався загладити наслідки трагедії. У результаті суд вирішив не позбавляти його права керувати транспортними засобами.
