Зеленський оголосив, що уродженця росії Сирського на чолі ЗСУ замінить українець Драпатий

Шість днів вуличних протестів в українських містах завершено кадровим рішенням у найвищому військовому ешелоні України.

21 липня президент Володимир Зеленський оголосив про звільнення Олександра Сирського з посади Головнокомандувача Збройних сил України. Його місце має посісти 42-річний генерал-майор Михайло Драпатий, який до цього командував Об’єднаними силами ЗСУ. Ці кадрові рішення стали прямим наслідком глибокої політичної кризи, спричиненої ініційованою Зеленським відставкою Кабінету міністрів та публічним конфліктом між військовим командуванням та колишнім керівництвом Міністерства оборони.

Щоб оцінити масштаб нинішніх кадрових змін, варто пригадати, за яких обставин Олександр Сирський очолив Збройні сили України. Генерал-полковник став Головнокомандувачем ЗСУ 8 лютого 2024 року, змінивши на цій посаді Валерія Залужного. Тоді рішення президента Володимира Зеленського про відставку Залужного спричинило не менший резонанс, викликавши гострі дискусії як у суспільстві, так і серед військового керівництва.

Олександр Сирський народився в Росії та закінчив Московське вище загальновійськове командне училище. Водночас усю свою військову кар’єру в період незалежності України він пов’язав із Збройними силами України. Із 2014 року генерал безпосередньо брав участь у бойових діях на сході країни, зокрема координував вихід українських військ із Дебальцевого у 2015 році. Із 2019 року і до призначення Головнокомандувачем ЗСУ він очолював Сухопутні війська.

Під час повномасштабного вторгнення Сирський керував успішною обороною Києва навесні 2022 року та Харківською контрнаступальною операцією восени того ж року. Згодом він командував обороною Бахмута, а також Курською операцією 2024 року. Саме ці досягнення президент Володимир Зеленський відзначив у заяві, якою повідомив про звільнення Сирського з посади, подякувавши йому за службу.

Водночас, попри значний бойовий досвід і низку успішних операцій, Сирський неодноразово ставав об’єктом критики з боку частини військових. Йому закидали прихильність до радянської моделі управління, надмірну централізацію ухвалення рішень і жорстку вертикаль командування. На думку критиків, такий стиль суперечив принципам гнучкості, ініціативності та децентралізації, які активно відстоювали молодші офіцери.

Політична криза, на тлі якої зрештою було ухвалено рішення про звільнення Олександра Сирського, розпочалася 14 липня, коли Верховна Рада підтримала відставку прем’єр-міністра Юлії Свириденко. Це автоматично означало припинення повноважень усього складу Кабінету Міністрів.

Наступного дня стало відомо, що Михайло Федоров залишає посаду міністра оборони, а президент не вноситиме його кандидатуру до нового складу уряду. Це рішення спричинило хвилю протестів у Києві, Львові, Дніпрі, Івано-Франківську та інших містах, у тому числі і у Вінниці. Учасники акцій вимагали повернути Федорова на посаду міністра оборони, а також звільнити Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського.

За інформацією Financial Times, західні партнери України також закликали українську владу якнайшвидше врегулювати питання військового керівництва, застерігаючи від ризиків дестабілізації системи оборони.

Михайло Федоров вважався одним із найближчих соратників Володимира Зеленського та одним із ключових організаторів його президентської кампанії 2019 року. Після перемоги Зеленського він обійняв посаду віцепрем’єр-міністра — міністра цифрової трансформації, а в липні 2025 року очолив Міністерство оборони України.

Призначення Федорова до Міноборони багато експертів розцінювали як спробу президента перенести досвід цифрової трансформації держави на управління оборонною сферою та прискорити технологічну модернізацію українського війська.

За час роботи на посаді міністра оборони, за оцінками його прихильників, Федоров ініціював масштабну реформу оборонних закупівель, прискорив розвиток українських безпілотних програм і цифровізацію оборонного сектору, а також започаткував низку проєктів, спрямованих на розширення виробництва вітчизняного озброєння. Саме в період його каденції Україна суттєво наростила виробництво ударних дронів, засобів радіоелектронної боротьби та інших високотехнологічних систем для фронту.

Пояснюючи, чому Михайла Федорова не висунули на посаду міністра оборони в новому складі уряду, Володимир Зеленський заявляв, що головною причиною стала тривала втрата взаємодії між Міністерством оборни та військовим командуванням. За словами президента, між Федоровим і Головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським існує «складний діалог» на різних рівнях, через що не вдавється оперативно розв’язувати проблеми на фронті, у бригадах та в системі мобілізації.

Зеленський наголошував, що Міністерство оборони і Генеральний штаб повинні діяти як єдина команда. Якщо ж керівники не можуть самостійно подолати суперечності, втручатися доводиться главі держави. Саме тому, за словами президента, було вирішено змінити керівництво оборонного відомства.

Після кількох днів вуличних протестів, учасники яких вимагали повернути Михайла Федорова на посаду міністра оборони та звільнити Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, Володимир Зеленський обрав варіант, який лише частково задовольнив ці вимоги. Президент оголосив про відставку Сирського, однак не повернув Федорова до Міністерства оборони.

Натомість, за словами глави держави, колишньому міністру запропонують іншу посаду у владі, пов’язану з розвитком технологічного напряму. Новим міністром оборони планують призначити Євгенія Хмару, який нині виконує обов’язки керівника відомства. Таким чином Зеленський фактично вивів із системи управління оборонною сферою обох учасників тривалого конфлікту між Міністерством оборони та військовим командуванням.

Із юридичного погляду призначення Михайла Драпатого Головнокомандувачем ЗСУ поки що залишається лише рішенням, оголошеним президентом. Остаточно воно набуде чинності лише після завершення всіх передбачених законом процедур.

Згідно із законодавством, подання на призначення Головнокомандувача ЗСУ має вносити чинний міністр оборони. Тому офіційно оформити це кадрове рішення можна буде лише після того, як Верховна Рада затвердить новий склад Кабінету міністрів на чолі з прем’єр-міністром Сергієм Корецьким і призначить Євгенія Хмару міністром оборони.

Водночас анонсовані й зміни у Генеральному штабі. Посаду начальника Генштабу, яку нині обіймає Андрій Гнатов, має зайняти Павло Паліса.

Генерал-майор Михайло Драпатий народився в Кам’янці-Подільському на Хмельниччині. У 2004 році він закінчив Харківський інститут танкових військ, після чого розпочав службу в Збройних силах України.

Драпатий належить до покоління командирів, чий бойовий досвід сформувався безпосередньо під час російсько-української війни, і саме цим він відрізняється від Олександра Сирського. Широку відомість генерал здобув у травні 2014 року, коли особисто очолив прорив українських БМП через барикади проросійських бойовиків у Маріуполі. Того ж року він керував успішним виведенням українських підрозділів з оточення поблизу російського кордону.

Під час повномасштабної війни Драпатий командував угрупованням військ, яке зупинило наступ російських військ на Кривий Ріг та брало участь у звільненні правобережної частини Херсонської області. Після деокупації регіону він очолив оперативно-тактичне угруповання військ «Херсон». У травні 2024 року генерал стабілізував ситуацію на півночі Харківщини, зупинивши російський наступ у районі Вовчанська.

У військових колах Драпатий має репутацію прихильника сучасних підходів до ведення війни. Він послідовно виступає за широке застосування безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби, цифрових технологій та децентралізацію управління військами. У цьому питанні його підходи значною мірою збігалися з баченням Михайла Федорова щодо технологічної модернізації української армії.

Окремою рисою його біографії стало ставлення до персональної відповідальності командирів. Після російського удару по українському навчальному центру у 2025 році Драпатий подав у відставку з посади командувача Сухопутних військ, публічно заявивши, що за подібні трагедії відповідальність має нести насамперед вище військове керівництво, а не рядові військовослужбовці. Цей крок зміцнив його репутацію офіцера, який виступає за сучасну культуру військового управління, прозорість, відповідальність командирів і відхід від радянських управлінських практик.

Коментуючи своє майбутнє призначення, Драпатій подякував попереднику за роботу зі зміцнення війська й речі, що сприймає нову посаду як абсолютну відповідальність. Ексміністр Федоров також привітав рішення, закликавши до швидкої роботизації фронту та завдання асиметричних ударів по російській економіці.

Подальший розвиток подій залежить від того, наскільки швидко парламент завершить формування Кабінету міністрів і чи сприйме суспільство, яке пропонує конфігурацію влади, у якій оборонне відомство очолювати нову людину. За час повномасштабної війни це стане вже п’ятою зміною керівництва Міністерства оборони України.