У вінницьких владних коридорах, схоже, добре засвоїли старе апаратне правило: якщо назва структури вже встигла засвітитися у неприємних історіях, іноді корисно просто зробити їй ребрендинг. Особливо якщо разом із новою табличкою можна додати побільше KPI, міжнародних інвестицій та модних управлінських термінів.
Саме такий варіант «євроремонту» міського господарства тепер пропонують у Вінниці. Виконком міської ради схвалив проєкт рішення про перейменування Департаменту міського господарства на Департамент муніципальної інфраструктури. Остаточно це питання мають вирішити депутати міськради. Якщо рішення буде підтримане, нова назва набуде чинності з 2 жовтня 2026 року. Одночасно затвердять і нову редакцію Положення про департамент.
Формально все пояснюється цілком невинно: «оптимізація структури та підвищення ефективності управління». Новий департамент має стати координуючим органом із розвитку муніципальної інфраструктури у сферах житлово-комунального господарства, благоустрою та відновлювальної енергетики, а також опікуватися стратегічним розвитком, інфраструктурними проєктами, міжнародним партнерством, комунальними підприємствами та муніципальними активами.
Але найцікавіше — у новому Положенні про департамент.
Судячи з документа, звичайний департамент міського господарства хочуть зробити структурою міжнародного консалтингу. Окрім звичних питань ремонту, благоустрою, водопостачання та каналізації, він тепер має займатися енергетикою, цифровізацією, розвитком комунальних підприємств, великими інфраструктурними проєктами та пошуком інвесторів.
У документі багато сучасних термінів: декарбонізація, розподілена генерація, системи накопичення енергії, циркулярна економіка, корпоративне управління, ESG та цифрова трансформація. Простою мовою — департамент хочуть перетворити не просто на орган, який курує міське господарство, а на структуру, яка ще й плануватиме його розвиток, шукатиме під це гроші та контролюватиме великі проєкти.
Окремо передбачений так званий банк інвестиційних проєктів — Project Pipeline. Туди мають збирати перспективні проєкти громади, оновлювати їх і представляти потенційним інвесторам та міжнародним фінансовим організаціям. Також департамент займатиметься підготовкою грантових заявок та документів для участі у міжнародних програмах.
Ще одна новинка — KPI, тобто конкретні показники, за якими мають оцінювати результати роботи. Такі показники передбачені і для самого департаменту, і для комунальних підприємств.
Звучить усе це солідно. Щоправда, для звичайного вінничанина головним показником ефективності міського господарства залишається набагато простіше: чи є вода, чи не тече каналізація і чи можна нормально проїхати дорогою. Тут уже жодних KPI вигадувати не потрібно — результат видно неозброєним оком.
Втім, перейменування не означає створення принципово нової установи. Новий Департамент муніципальної інфраструктури є правонаступником Департаменту міського господарства. За ним залишаються і статус юридичної особи публічного права, і статус головного розпорядника бюджетних коштів громади.
А отже, разом із новою назвою залишаються й цілком реальні повноваження. Департамент буде замовником проєктування, будівництва, реконструкції та капітального ремонту об’єктів житлово-комунального господарства, благоустрою, екології та енергетики. Він організовуватиме закупівлі, працюватиме з бюджетними коштами, а також братиме участь у залученні грантів, інвестицій і кредитів міжнародних фінансових організацій.
І тут доречно згадати, хто саме нині очолює цю структуру.
Як уже розповідали «Ми Вінничани», навесні цього року Департамент міського господарства Вінницької міської ради очолив 27-річний Владислав Кривешко. У 2015–2019 роках він навчався в Одеській юридичній академії, паралельно у 2018–2019 роках працюючи лаборантом кримінологічної лабораторії.
Але у 2020 році Кривешко опинився у «правильній» партії — «Українській стратегії Гройсмана», після чого його кар’єра стрімко пішла вгору. Таких молодих «вундеркіндів» у Вінниці чимало, але далеко не у всіх за спиною — впливова родина.
Батько Владислава, власник великих підприємств-перевізників «АТП Кривешко» та «Дивопан», свого часу був депутатом Вінницької обласної ради від Радикальної партії Олега Ляшка, а згодом змінив політичну орієнтацію і став депутатом уже від «Української стратегії Гройсмана». Мати, Ірина Кривешко, тривалий час очолювала апарат Вінницького окружного адміністративного суду, а у 2024 році стала суддею Ладижинського міського суду. Тож із «Українською стратегією Гройсмана», побудованою за принципом регіонального феодалізму, у родини Кривешків, схоже, склалися взаємовигідні стосунки.
Сам Кривешко-молодший у 2020 році балотувався до Вінницької районної ради від «Української стратегії Гройсмана», однак депутатом не став. Натомість після перемоги цієї політичної сили у Вінниці 22-річний Кривешко вже на першій сесії отримав посаду старости Вінницько-Хутірського округу.
Показово, що у своїх публічних дописах Кривешко щедро дякував за стрімку кар’єру не стільки своїм біологічним батькам, а й своїм «наставникам» — колишньому та чинному мерам Вінниці Володимиру Гройсману та Сергію Моргунову. Кого саме з них він вважав «політичним татом», а кого — «мамою», юний староста не уточнював. Але така демонстративна «синівська» відданість досить швидко дала цілком відчутний результат. Минуло трохи більше півроку — і Сергій Моргунов підписав розпорядження про призначення цієї «золотої дитини» керівником Департаменту міського господарства Вінницької міської ради.
Не менш цікаво, що кадрова історія Кривешка розгорталася на тлі звільнення попереднього директора Костянтина Кирилюка. Як уже повідомляли «Ми Вінничани», він залишив посаду за угодою сторін після того, як правоохоронці зацікавилися діяльністю очолюваного ним департаменту. На початку жовтня 2025 року слідче управління ГУНП у Вінницькій області відкрило кримінальне провадження за ч. 4 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем). Слідство підозрює змову між чиновниками департаменту та «дружніми» підрядниками. Йдеться про укладання договорів на суму понад 25 мільйонів гривень із приватним підприємством «Котломонтаж» та ТОВ «Ремонтна служба «Майстер». Правоохоронці вважають, що підрядники були визначені заздалегідь, а метою схеми було виведення бюджетних коштів у готівку шляхом завищення обсягів виконаних робіт та вартості будівельних матеріалів. Особливу увагу поліції привернули угоди на капітальний ремонт мереж водопостачання та каналізації, укладені протягом 2025 року.
Чи має нинішнє перейменування якийсь стосунок до цієї історії — офіційно не повідомляється. Документ міськради говорить про оптимізацію та підвищення ефективності. Але збіг у часі виглядає принаймні символічно: старий директор пішов, на його місце прийшов новий, а за кілька місяців і сам департамент отримав нове ім’я.
При цьому кадрова модель, судячи з нового Положення, залишається цілком традиційною для вінницької мерії. Директор департаменту призначається і звільняється міським головою одноосібно. Те саме стосується і заступників, хоча для них документ передбачає конкурсні засади.
Є в новому Положенні й обов’язкова мантра про етику та боротьбу з корупцією. Посадовці повинні дотримуватися Кодексу етичної поведінки та не допускати порушень антикорупційного законодавства.
Зрештою, перейменування саме по собі нічого поганого не робить. Навпаки — сучасний підхід до управління інфраструктурою, залучення інвестицій, цифровізація та нормальні KPI місту точно не завадять.
Проблема лише в одному: красиві слова ще не означають реальних результатів.
Юридично це той самий департамент, той самий головний розпорядник бюджетних коштів і, по суті, та сама система управління. Змінилася назва, суттєво розширився управлінський словник і додалося чимало амбітних завдань.
Тепер залишається перевірити, чи стане від цього кращою сама Вінниця.
Бо Project Pipeline може звучати хоч англійською, KPI — бути хоч міжнародними, а ESG — хоч тричі європейським. Але коли в чергових повідомленнях поліції та прокуратури йтиметься про нові кримінальні провадження, пов’язані із зухвалим «освоєнням» бюджетних коштів, вінничани навряд чи цікавитимуться, як саме називається департамент. Їх цікавитиме лише одне: хто за це відповідає — і чи зроблено щось, окрім зміни таблички на дверях.
