Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду скасував вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду та ухвалу Вінницького апеляційного суду щодо жителя Вінниччини Леоніда Лучка, якого раніше засудили до трьох років позбавлення волі за ухилення від мобілізації. Найвища судова інстанція дійшла висновку, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, закрила кримінальне провадження та постановила звільнити чоловіка з-під варти.
Історія цієї справи розпочалася ще у 1999 році. Тоді, 13 жовтня, призовна комісія на підставі висновку військово-лікарської комісії визнала Леоніда Лучка непридатним до військової служби за станом здоров’я зі зняттям із військового обліку. Відповідні записи внесли до його військово-облікових документів, а навесні 2000 року аналогічну відмітку поставили й у паспорті. Після цього понад два десятиліття чоловік не перебував на військовому обліку.
Однак у червні 2023 року його повторно направили на проходження військово-лікарської комісії. Після додаткових медичних обстежень і змін до критеріїв оцінки стану здоров’я, затверджених Міністерством оборони, 13 жовтня 2023 року ВЛК визнала його придатним до військової служби.
Того ж дня представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки спробували вручити чоловікові повістку з вимогою прибути 18 жовтня до збірного пункту для подальшого направлення до військової частини. Леонід Лучок відмовився отримувати документ, пояснивши це тим, що раніше був офіційно визнаний непридатним до служби та погано почувався. Працівники ТЦК та СП склали відповідний акт із відеофіксацією, а після його неявки розпочали кримінальне провадження.
Суди першої та апеляційної інстанцій стали на бік обвинувачення. Вони визнали відмову від отримання повістки фактичним ухиленням від мобілізації та засудили чоловіка до трьох років позбавлення волі.
Ключовим у справі стало трактування рішення, ухваленого ще у 1999 році. Нижчі суди виходили з того, що запис «знятий з військового обліку» не є тотожним поняттю «виключений з військового обліку». На їхню думку, таке зняття мало тимчасовий характер, а отже, чоловік продовжував залишатися військовозобов’язаним і був зобов’язаний пройти повторний медичний огляд та виконати мобілізаційне розпорядження.
Втім, Верховний Суд із таким підходом не погодився.
Колегія суддів детально проаналізувала законодавство, яке діяло наприкінці 1990-х років, і встановила, що хоча у липні 1999 року до Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» було внесено поняття «виключення з військового обліку», підзаконні акти Міністерства оборони ще не були приведені у відповідність до нової редакції закону.
Зокрема, чинне тоді Положення про військово-лікарську експертизу взагалі не містило формулювання «виключення з військового обліку». Натомість використовувалося формулювання «непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку», яке саме й застосовували до осіб, визнаних повністю непридатними до військової служби.
Верховний Суд наголосив, що правове значення має не формальне формулювання, а зміст ухваленого рішення. Суд зазначив, що затримка Міністерства оборони із приведенням підзаконних нормативних актів у відповідність до закону не може погіршувати становище громадянина.
Саме тому рішення, ухвалене щодо Леоніда Лучка у 1999 році, за своєю юридичною суттю означало остаточне виключення з військового обліку, а отже, втрату статусу військовозобов’язаного.
Окремо Верховний Суд звернув увагу й на зміни до Положення про військово-лікарську експертизу, внесені наказом Міністерства оборони. Саме вони вперше передбачили можливість повторного проходження ВЛК особами, які раніше були визнані повністю непридатними до військової служби. Однак ці зміни набрали чинності лише у квітні 2024 року — вже після подій, що стали підставою для кримінального переслідування Леоніда Лучка.
Суд підкреслив, що такі норми не можуть застосовуватися заднім числом, оскільки це суперечить ст. 5 КК України та ст.і 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У результаті Верховний Суд дійшов висновку, що станом на жовтень 2023 року Леонід Лучок не був військовозобов’язаним, а тому не міг бути суб’єктом злочину, передбаченого статтею 336 КК України. На цій підставі суд скасував рішення попередніх інстанцій, закрив кримінальне провадження та розпорядився звільнити чоловіка з-під варти.
Це судове рішення може стати важливим орієнтиром для судової практики у справах, пов’язаних із колізіями військово-облікового законодавства та неоднозначним тлумаченням термінології, що застосовувалася у попередні роки.
