Про дивний, свідомо малопублічний процес навколо так званої реорганізації Вінницького гуманітарно-педагогічного коледжу шляхом його приєднання до Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського «Ми Вінничани» вже детально інформували.
У публікаціях «Хто на Вінниччині вирішує долю університетів — МОН чи обласні «пахани?» та «Спецоперація «Об’єднання»: хто і навіщо у Вінниці поспішає злити педагогічний коледж та виш?» висловлювалася думка, що історія з об’єднанням навчальних закладів більше схожа не на освітню реформу, а на швидку й погано замасковану спецоперацію. І чим більше деталей спливає, тим більше підстав для такого визначення з’являється.
Особливо показовим є сьогоднішній день — 8 вересня. Саме ця дата, судячи з усього, могла задавати темп усій цій історії.
Контекст
Щоб зрозуміти, чому саме ця дата важлива, варто нагадати, у якому стані взагалі перебуває керівництво університету. Виборча епопея у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського (ВДПУ) триває вже майже рік і сама по собі схожа на багатосерійний кінотрилер.
Ще 17 листопада 2025 року Міністерство освіти і науки своїм наказом оголосило конкурс на заміщення посади ректора. Зареєструвалися троє кандидатів — перший проректор Олег Блажко, народний депутат від «Слуги народу» Анатолій Драбовський та професор Ізмаїльського державного гуманітарного університету, випускник ВДПУ Борис Максимчук.
Голосування призначили на 12 лютого 2026 року, виборча комісія навіть встигла надрукувати бюлетені й акредитувати спостерігачів. Але за два дні до дня голосування, 10 лютого, Міністерство освіти і науки перенесло вибори на 23 квітня. Формальною підставою стала скарга Драбовського на брак часу для агітації. Того ж дня конференція трудового колективу вишу висловила недовіру тодішньому в. о. ректора В’ячеславу Мірошніченку, звинувативши його в діях в інтересах Драбовського заради зриву виборів.
2 березня Драбовський зняв свою кандидатуру «за станом здоров’я», а вже 9 квітня, за два тижні до нової дати виборів, на засіданні Вченої ради представили нову виконувачку обов’язків ректора — Наталію Замкову, депутатку Вінницької обласної ради від «Української стратегії Гройсмана».
Для багатьох в університеті ця кандидатура стала несподіванкою: Замкова не мала прямого стосунку до попередньої виборчої кампанії, а до нового призначення десять років очолювала Вінницький торговельно-економічний інститут.
Водночас Замкова належить до родини Коваленків-Замкових, яка роками перебуває в орбіті впливу колишнього прем’єр-міністра України та нинішнього «сірого кардинала» Вінниччини Володимира Гройсмана: її мати Любов Коваленко тривалий час очолювала обласну телерадіокомпанію «Вінтера» й була депутаткою від нині забороненої проросійської Партії регіонів, брат Віталій Коваленко фігурує в матеріалах НАБУ, САП та Вищого антикорупційного суду у справі про можливий хабар у 75 млн грн, отриманий, за версією слідства, самим Гройсманом, а чоловік Замкової Сергій Замковий очолює підприємство «Вінницятрансприлад» — тобто вся родина інтегрована в місцеву владну й господарську вертикаль.
Після призначення Замкової квітневі вибори перенесли вдруге — цього разу відразу на 28 жовтня 2026 року, і підставою для цього перенесення стало вже звернення самої новопризначеної Замкової.
А 22 травня із перегонів «за станом здоров’я» знявся і другий кандидат, перший проректор Олег Блажко.
У підсумку, в перегонах залишається єдиний зареєстрований кандидат — Борис Максимчук. І саме на тлі цієї передісторії — двох самовідводів «за станом здоров’я» та двох перенесень голосування — і розгортається нинішня історія з приєднання до університету коледжем.
«Об’єднання»
Почалося все з листа. 18 серпня 2026 року в. о. директора Комунального закладу вищої освіти «Вінницький гуманітарно-педагогічний коледж» Костянтин Войцехівський звернувся до голови Вінницької обласної ради В’ячеслава Соколового з пропозицією винести на розгляд депутатів питання про реорганізацію коледжу шляхом включення його до структури ВДПУ — спочатку як відокремленого структурного підрозділу, а згодом, за задумом автора листа, із трансформацією у фаховий коледж у складі вишу. У самому листі, який оприлюднили «Ми Вінничани», все виглядало так, ніби рішення вже фактично ухвалене: нібито 53 науково-педагогічні працівники вже пройшли конкурсний відбір, із ними укладені контракти, підготовлені штатний розпис і тарифікація, а прийом абітурієнтів на бакалаврат уже завершено. Депутатам, за такою логікою, залишалося лише «легалізувати» те, що вже фактично відбулося.
Паралельно в коридорах університету, за інформацією «Ми Вінничани», поширювалася чутка, ніби питання вже остаточно вирішене на рівні обласної ради — мовляв, 21 серпня, на черговій, 84-й сесії облради, Соколовий уже все затвердив, а майно коледжу фактично передане вишу. Опоненти Замкової у соцмережах називали це «дезінформаційною мулькою», запущеною «свитою» Наталії Замкової «з цілком зрозумілою метою» — зламати волю колективу й змусити його сприйняти майбутнє приєднання як доконаний факт.
Саме для того, щоб перевірити, наскільки офіційно насправді просувається ця історія, «Ми Вінничани» надіслали запити на отримання публічної інформації до кількох установ. І відповіді на них фактично показали, наскільки чутки випереджали реальні події.
Вінницька обласна рада повідомила, що лист коледжу надійшов 19 серпня 2026 року, питання перебуває на розгляді, а жодного офіційного рішення чи документа за результатами його розгляду в облраді ще не було. Тобто версія про те, що облрада 21 серпня «вже все вирішила», не підтвердилася жодним чином: в оприлюднених матеріалах 84-ї сесії, на якій депутати розглянули 33 питання, немає жодної згадки ні про приєднання коледжу, ні про передачу його майна.
Департамент гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації у своїй відповіді повідомив, що лист коледжу надійшов до нього 20 серпня і опрацьовується. Водночас станом на 26 серпня документи щодо штатного розпису й тарифікації коледжу на новий навчальний рік до Департаменту так і не надходили, хоча в самому листі керівництва коледжу стверджувалося, що ці документи вже підготовлені й мають бути передані на затвердження.
Директорка Департаменту Тетяна Каменщук окремо наголосила на юридичній стороні питання: рішення про реорганізацію закладу фахової передвищої освіти ухвалює його засновник, тобто саме Вінницька обласна рада, а погодження подібної ініціативи до повноважень її відомства взагалі не належить.
Коротше кажучи, наприкінці серпня жодного формального схвалення реорганізації в жодній з установ, чия участь юридично необхідна, ще не було. А формальне схвалення самими колективами двох закладів освіти — те, на яке згодом посилатимуться і університет, і коледж, — відбулося лише за кілька днів потому. І саме в цій різниці в часі і криється суть претензій до всієї процедури: спочатку колективу та громадськості ситуацію представляють як практично вирішену, а вже після цього — фактично постфактум — проводять формальні засідання, які мають надати цьому рішенню необхідного вигляду легітимності.
27 серпня відбулася конференція трудового колективу ВДПУ, на якій питання приєднання коледжу, за інформацією речників університету, «одноголосно підтримали».
Наступного дня, 28 серпня, аналогічне рішення ухвалило й спільне розширене засідання Вченої та Педагогічної рад самого коледжу — під гаслом «Тримаємо курс на якість та інновації». Цю дату та одноголосну підтримку ініціативи підтверджує і сам коледж у своєму офіційному повідомленні.
І саме на цьому засіданні коледжу найпоказовішим став виступ Наталії Замкової. Очільниця ВДПУ особисто звернулася до колективу коледжу і, за словами самого коледжу в його офіційному дописі, «висловила свою прихильність та схвалення у вітальному слові, підкресливши важливість і перспективність цього об’єднання». Тобто те, що Замкова безпосередньо підтримувала приєднання на засіданні закладу, долю якого фактично й обговорювали, ніхто не приховував. Навпаки — про це охоче проінформував сам коледж, супроводивши повідомлення фотографіями із заходу та церемонії нагородження грамотами.
Крім того, «Ми Вінничани» отримали відповідь університету, датовану 28 серпня, яка лише підтвердила описану вище хронологію, а водночас додала й нове запитання.
Перший проректор Олег Блажко повідомив, що лист коледжу з ініціативою про об’єднання надійшов до ВДПУ 26 серпня 2026 року, а вже 27 серпня це питання розглядалося Конференцією трудового колективу. А от на третій пункт запиту — «Чи проводилися консультації з Міністерством освіти і науки України щодо цього питання?» — університет офіційно відповів: «Інформація відсутня».
Вінницький гуманітарно-педагогічний коледж у відповіді на запит «Ми Вінничани», яку 28 серпня підписав в. о. директора коледжу Костянтин Войцехівський, не лише підтвердив факт направлення листа голові Вінницької обласної ради щодо реорганізації закладу шляхом включення коледжу до складу Вінницького державного педагогічного університету, а й повідомив, що цю ініціативу одностайно підтримав науково-педагогічний колектив закладу. Водночас у відповіді зазначено, що питання нібито попередньо узгоджувалося з Вінницькою обласною радою, Вінницькою обласною військовою адміністрацією, адміністрацією педуніверситету та навіть із Міністерством освіти і науки України. Однак це твердження не дуже корелює з відповідями самих зазначених установ.
Весь процес «реорганізації» почав розгортатися буквально напередодні нового навчального року — у період, коли керівництву закладів освіти, здавалося б, мало бути не до поспішних реорганізацій, а до організації навчального процесу, формування розкладів, поселення студентів у гуртожитки та вирішення десятків поточних питань.
Саме ця обставина — стрімкість, з якою рухається процес, і те, що він стартував напередодні нового навчального року, — й наштовхує на висновок, що йдеться не про спокійно продуману реформу освітньої мережі, а про запущений на повному ходу конвеєр, у якому кожен наступний крок ставить педагогічні колективи перед доконаним фактом.
Адже ні обласна рада, ні Міністерство освіти і науки не ухвалювали жодних рішень щодо реорганізації. Обидва органи, чия участь необхідна для подальшого оформлення такого процесу, лише підтверджували, що відповідні звернення отримали та розглядають.
І виходить доволі дивна картина: спочатку з’являється готовий сценарій об’єднання, потім під нього проводяться рішення трудових колективів, а вже після цього мають включитися органи, уповноважені приймати остаточні рішення. Наче потяг уже рушив із перону, а диспетчер ще тільки має вирішити, чи давати йому дозвіл на відправлення. Саме ця перевернута послідовність і породжує цілком логічне запитання: якщо питання все ще лише розглядається, то чому складається враження, що результат уже визначений?
Навіщо це робиться?
Пояснення поспіху з «реорганізацією» навчальних закладів, на думку багатьох, варто шукати саме в календарі. Повноваження Наталії Замкової як тимчасової виконувачки обов’язків ректора ВДПУ, призначеної наказом Міністерства освіти і науки України від 7 квітня 2026 року, спливають не пізніше 8 вересня — тобто сьогодні. Водночас призначені на 28 жовтня 2026 року вибори ректора ніхто не скасовував. На них наразі зареєстрований єдиний кандидат — професор Борис Максимчук.
Саме цей збіг дат і став одним із головних приводів для звернень до Кабінету Міністрів та МОН. Загалом таких звернень надійшло щонайменше три. При цьому автори документів по-різному оцінюють ситуацію: від жорстких звинувачень у спробі зірвати вибори до обережного прохання перевірити, чи не може реорганізація вплинути на виборчий процес.
Найбільш категоричну версію викладено у зверненні низки представників науково-педагогічного колективу ВДПУ, академічної спільноти та громадських організацій Вінниччини. У ньому прямо стверджується, що механізм приєднання коледжу є вже другою спробою уникнути виборчої процедури — після невдалої липневої ініціативи об’єднати ВДПУ з Вінницьким торговельно-економічним інститутом ДТЕУ, яку тоді зупинив суспільний резонанс. На думку авторів звернення, нинішня реорганізація може бути використана як підстава для анулювання поточного конкурсу на посаду ректора та фактичної консервації Замкової у кріслі виконувачки обов’язків на невизначений строк. Саме в цьому зверненні йдеться про можливе «рейдерство», кадрові чистки в університеті та інші гострі звинувачення.
Сам Борис Максимчук у своєму окремому зверненні сформулював ці підозри значно обережніше. Він прямо наголосив, що не вважає можливим кваліфікувати описані обставини — зокрема й саму процедуру голосування 27 серпня — як порушення без отримання та дослідження офіційних протокольних документів. Тому просить компетентні органи саме перевірити викладені факти. Водночас і він звертає увагу на той самий збіг дат та наголошує, що будь-яка реорганізація напередодні вже призначених виборів потребує бездоганного юридичного обґрунтування та максимальної публічності. Інакше, на його думку, неминуче виникає обґрунтоване питання: чи не використовується вона як інструмент втручання у виборчий процес.
Керівник громадської організації «Ліга справедливості України» Віталій Дужак окремо звернувся до МОН та прем’єр-міністра. У «Лізі справедливості» прямо наголосили, що йдеться передусім про кадрове рішення, яке дозволить забезпечити максимально нейтральну роботу адміністрації університету на період виборів ректора.
У «Лізі справедливості України» нагадали: ще в липні вони порушували перед МОН питання майбутнього керівництва ВДПУ. Тепер, після нових подій, доречно не продовжувати автоматично повноваження Наталії Замкової. Натомість на перехідний період доцільно призначити нейтрального керівника.
Окремо у «Лізі справедливості» згадали про повідомлення від студентів і працівників Вінницького торговельно-економічного інституту. У них ішлося про можливі випадки хабарництва чи іншої неправомірної вигоди під час керівництва інститутом Наталією Замковою. Водночас в організації наголосили, що ці повідомлення не були офіційно оформлені. Тому їх наведено лише для розуміння репутаційного контексту.
Окреме питання — майно коледжу. У Вінниці розташований чималий майновий комплекс: спортивний комплекс вартістю близько 33 млн грн, збудований за кошти державного та обласного бюджетів, гуртожиток площею понад 2400 квадратних метрів, навчальні корпуси та земельні ділянки.
Тож педагогічна спільнота вимагає чіткого визначення, що буде з цим майном у разі реорганізації коледжу. Людей також цікавить, які гарантії матимуть студенти та працівники. І, очевидно, ці питання мають бути вирішені до того, як чиновники ухвалять остаточне рішення про майбутнє закладу.
Формально коледж ще не приєднаний до ВДПУ. Для завершення цього процесу потрібні рішення Вінницької обласної ради як засновника коледжу, і відповідне рішення Міністерства освіти і науки. Подібний механізм уже застосовувався у 1997–2004 роках, коли аналогічне об’єднання тодішнього педучилища з ВДПУ відбулося саме за наказом міністерства.
Водночас сьогодні спливає строк повноважень виконувачки обов’язків ректора ВДПУ Наталії Замкової.
Саме рішення МОН щодо її подальшої роботи може стати ключовим для всієї цієї історії. Якщо міністерство призначить нового виконувача обов’язків ректора або продовжить повноваження Замкової, це значною мірою визначить, що буде далі.
Адже сама історія з раптовим реформуванням двох навчальних закладів дедалі більше виглядає не як продумана освітня реформа, а як спроба спочатку зірвати вибори ректора ВДПУ, скасувати їх, а потім створити умови для висунення вже «потрібних» кандидатів. Чи справді йдеться про реформу заради освіти, чи за цією історією стоять зовсім інші мотиви — тепер багато в чому залежить від рішення МОН.
