Колишню директорку Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Валентина Отамановського Ларису Сеник, яка працевлаштувала «мертву душу» та протягом кількох років отримувала за неї зарплату, суд визнав винною у розтраті бюджетних коштів.
Як встановив Вінницький міський суд, не пізніше 24 квітня 2019 року Лариса Сеник організувала формальне працевлаштування жінки до бібліотеки. Та фактично там не працювала, однак їй нараховували заробітну плату та страховий стаж. При цьому жінка передала Сеник свою банківську картку Raiffeisen Bank та пароль до неї.
За документами жінку у травні 2019 року прийняли друкаркою-клерком служби кадрів, а за сумісництвом — ще й на 0,5 ставки прибиральницею. Згодом її звільняли та знову приймали на роботу, а виплати тривали до грудня 2022 року.
Усього, як встановив суд, за цей період на картку «працівниці» було перераховано 391 036,84 гривні заробітної плати, хоча жодних обов’язків вона фактично не виконувала. Крім того, бібліотека сплатила за неї 85 264,36 гривні єдиного соціального внеску.
Таким чином, загальна сума завданих Вінницькій обласній раді збитків склала 476 301,20 гривень.
Суд визнав Ларису Сеник винною у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовим становищем у великому розмірі та в умовах воєнного стану — за ч. 4 ст. 191 КК України.
При цьому колишня директорка повністю визнала свою провину, уклала угоду з прокурором та до її затвердження судом повністю відшкодувала завдані збитки — ті самі 476 301,20 гривень.
25 червня 2026 року Вінницький міський суд призначив їй 5 років позбавлення волі, а також заборонив протягом трьох років обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Водночас від відбування основного покарання Сеник звільнили з випробувальним строком на два роки.
За умовами укладеної угоди вона також погодилася перерахувати 300 тисяч гривень благодійній організації «Підтримай третю штурмову».
Однак на цьому фінансові наслідки справи для колишньої директорки не закінчилися.
Її захист оскаржив у апеляції рішення суду в частині стягнення витрат на проведення експертиз. Йшлося про 109 804,40 гривні.
10 серпня Вінницький апеляційний суд відхилив апеляційну скаргу та залишив вирок без змін у цій частині. Таким чином, Сеник має сплатити державі ще понад 109 тисяч гривень витрат на проведення експертиз.
Але ця історія має ще одну складову.
Ще у вересні 2024 року «Ми Вінничани» повідомляли про заяву голови Вінницької обласної ради В’ячеслава Соколового. Він стверджував, що підписав розпорядження про звільнення Лариси Сеник одразу після того, як отримав від правоохоронців інформацію про її корупційні правопорушення. Соколовий також наголошував на «нульовій толерантності» обласної ради до будь-яких проявів корупції.
Але хронологія подій свідчила про інше. Лариса Сеник потрапила до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, ще наприкінці 2023 року — після того, як суд визнав її винною у корупційних адміністративних правопорушеннях.
Більше того, В’ячеслав Соколовий отримав відповідне подання від обласної прокуратури ще 17 січня 2024 року. Однак і після цього Лариса Сеник залишалася директоркою бібліотеки.
Не відповідало дійсності й твердження Соколового про те, що він одразу звільнив Сеник після отримання інформації від правоохоронців. Насправді відповідним розпорядженням він спочатку лише відсторонив посадовицю від виконання обов’язків директорки обласної бібліотеки. І лише після цього було підписано розпорядження про звільнення Лариси Сеник — за її власним бажанням.
Тепер же судовий вирок дозволяє цю історію роздивитися хронологічно. Згідно з судовим вироком, схема з фіктивним працевлаштуванням діяла з 2019 року, а бюджетні кошти на «працівницю» виплачувалися до кінця 2022-го. Ларису Сеник звільнили з посади директорки бібліотеки 6 вересня 2024 року розпорядженням голови Вінницької обласної ради — за її власним бажанням. Кримінальне провадження, у якому вона згодом отримала вирок, було внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань ще 23 березня 2023 року.
