Колишній директор Бершадського ліцею №1 імені Анатолія Матвієнка Дмитро Сокур визнав свою вину у розтраті бюджетних коштів та службовому підробленні. Бершадський районний суд призначив йому п’ять років позбавлення волі, але від реального ув’язнення звільнив — з випробуванням на один рік. Також Сокуру на два роки заборонили обіймати керівні та адміністративно-господарські посади у закладах освіти.
Йдеться про історію з так званими «мертвими душами» у Бершадському ліцеї. За матеріалами кримінальної справи, протягом 2023–2025 років у документах восьмеро людей значилися такими, що працюють у навчальному закладі, хоча фактично частину своєї роботи вони не виконували. При цьому їм нараховували зарплату, а разом із нею сплачували і єдиний соціальний внесок.
Загальна сума таких виплат склала 799 146 гривень 56 копійок.
Раніше «Ми Вінничани» детально розповідали про цю історію ще на самому початку кримінального провадження — у квітні 2026 року, коли Дмитру Сокуру оголосили підозру. Тоді правоохоронці повідомили, що викрили колишнього керівника одного з ліцеїв Гайсинського району, який, за версією слідства, організував схему з фіктивним працевлаштуванням людей. Прізвище підозрюваного поліція та прокуратура не називали, але «Ми Вінничани» встановили, що йдеться саме про тодішнього директора Бершадського ліцею №1 Дмитра Сокура.
Тепер ця історія отримала судовий вирок. Щоправда, рішення поки що не набрало законної сили, оскільки його ще можна оскаржити.
Як встановив суд, схема у ліцеї працювала досить просто. Директор мав право приймати людей на роботу, звільняти їх, визначати їхні обов’язки та підписувати документи, пов’язані з виплатою зарплати. За версією обвинувачення, він використав ці повноваження для того, щоб оформити виплати людям за роботу, якої вони фактично не виконували.
Зокрема, шестеро людей були оформлені у ліцеї на посади прибиральників, лаборанта, інженера-електрика, секретаря-друкарки, двірника та асистента вчителя. При цьому одна людина в різний час значилася одразу на двох посадах — прибиральника та лаборанта, а ще одна спочатку працювала прибиральником, а згодом була оформлена інженером-електриком.
Ще двоє людей уже працювали в ліцеї, але їм додатково встановили роботу прибиральників за сумісництвом. Один із них за основною посадою був медичною сестрою, інший — комірником. У документах усі восьмеро значилися такими, що виконують свої обов’язки. Насправді ж відповідної роботи вони не виконували.
Одній із працівниць за період із квітня 2024-го до березня 2025 року нарахували 133 909 гривень 96 копійок за роботу прибиральницею та лаборантом. Іншій за роботу прибиральницею з червня 2024-го до березня 2025 року — 132 016 гривень 71 копійку.
Ще на одну людину припало одразу два епізоди. Спочатку вона значилася прибиральником, а згодом — інженером-електриком. Загальна сума нарахувань за цими двома посадами склала 158 569 гривень 37 копійок.
134 860 гривень 5 копійок було нараховано за посадою секретаря-друкарки. Ще 36 905 гривень 83 копійки — за посадою асистента вчителя.
Двоє інших працівників офіційно мали інші основні посади — медичної сестри та комірника. Їм додатково оформили роботу прибиральників за сумісництвом. За цими додатковими посадами один отримав 73 608 гривень 99 копійок, інший — 104 388 гривень 41 копійку.
Ще 24 887 гривень 24 копійки припало на працівника, якого одночасно оформили прибиральником та двірником.
Усі ці суми разом і дали 799 146 гривень 56 копійок збитків.
Окремо суд встановив, що Сокур вносив неправдиві відомості до табелів обліку робочого часу. Тобто в офіційних документах зазначалося, що люди перебувають на роботі та виконують свої обов’язки, хоча фактично цього не було.
Саме на підставі таких документів і проводилися нарахування зарплати.
Важливий момент: на етапі оголошення підозри правоохоронці повідомляли про дещо іншу кваліфікацію службового підроблення — за ч. 2 ст. 366 КК України. У підсумку суд визнав Сокура винним за ч. 1 цієї статті. Основне обвинувачення щодо розтрати залишилося за ч. 4 ст. 191 КК України — йдеться про розтрату майна шляхом зловживання службовим становищем у великих розмірах, вчинену в умовах воєнного стану.
Історія з «мертвими душами» стала відомою після масштабного аудиту роботи ліцею. Його провели навесні 2025 року, після чого Сокура звільнили з посади директора.
Навколо звільнення також виник окремий конфлікт. Колишній керівник звернувся до суду, вимагаючи визнати звільнення незаконним, поновити його на посаді, виплатити гроші за час вимушеного прогулу та компенсувати 200 тисяч гривень моральної шкоди.
Про ці обставини «Ми Вінничани» також інформували у квітні, коли справа ще перебувала на стадії досудового розслідування. Тоді ж повідомлялося про інші претензії до колишнього директора, які виникли після його звільнення.
Під час розгляду кримінальної справи у суді Сокур погодився на угоду з прокурором та повністю визнав свою вину. Угоду сторони підписали 22 червня 2026 року.
До моменту ухвалення вироку завдані ліцею збитки були повністю відшкодовані. Суд також врахував, що Сокур раніше не мав судимостей, визнав провину, розкаявся та добровільно компенсував збитки. Серед пом’якшуючих обставин суд також назвав благодійну допомогу Збройним Силам України.
За розтрату суд призначив Сокуру п’ять років позбавлення волі. Крім того, два роки він не зможе обіймати посади, пов’язані з організаційними та адміністративно-господарськими функціями у закладах освіти.
За службове підроблення окремо призначили штраф у розмірі 51 тисячі гривень та один рік заборони обіймати такі посади. Але під час визначення остаточного покарання суд застосував правило, за яким менш суворе покарання поглинається більш суворим. Тому остаточно Сокуру визначили п’ять років позбавлення волі та дворічну заборону працювати на відповідних керівних посадах у закладах освіти.
При цьому за ґрати колишній директор не піде, якщо не порушить умови випробування. Суд звільнив його від відбування п’ятирічного строку з випробуванням на один рік.
Протягом цього року Сокур має періодично з’являтися до органу пробації та повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання. Якщо він виконуватиме ці обов’язки та не вчинить нового кримінального правопорушення, реального відбування п’ятирічного строку може не бути.
Окрім цього, з нього стягнуть 53 484 гривні витрат на проведення судово-економічної експертизи.
