Скакав з російським прапором під час поховання воїна ЗСУ: «ватник» із Юзвина отримав умовний термін

У червні 2025 року Вінниччину облетіла історія про жителя села Юзвин Артура Лосковського, який під час прощання із загиблим українським воїном загорнувся в російський триколор і вигукував славу державі-агресорці. Тепер ця історія отримала судове продовження. Вінницький районний суд призначив «ватнику» п’ять років позбавлення волі, але звільнив від відбування покарання з трирічним іспитовим строком.

22 червня 2025 року мешканці Юзвина утворили живий коридор, щоб провести в останню путь українського захисника Вадима Дудника, військовослужбовця 46-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Саме тоді Артур Лосковський вийшов на своє подвір’я, обгорнувшись прапором російської федерації, та почав вигукувати проросійські гасла. За показаннями свідків, він також обурювався квітами, які люди клали біля огорожі, і називав присутніх «фашистами» та «нацистами».

Про цю ганебну провокацію «Ми Вінничани» повідомили того самого дня. Відео інциденту поширилося в інтернеті, а до справи долучилися правоохоронці. Лосковського затримали. Спочатку суд визначив заставу в розмірі 242 240 гривень, однак 1 липня 2025 року Вінницький апеляційний суд зменшив її вдвічі — до 121 120 гривень.

Під час судового розгляду Лосковський спочатку визнавав провину лише частково. Пояснював, що його обурили зрізані квіти біля огорожі, які він називав «мертвими». А російським прапором нібито обгорнувся, щоб продемонструвати своє ставлення до громадянства, а не підтримку агресії.

Проте показання свідків, відеозаписи й матеріали обшуку свідчили про значно більше, ніж сусідську сварку через квіти.

Зокрема, під час розмови з правоохоронцями на запитання, чи напала росія на Україну, чоловік відповів, що вона «частічно і напала і не напала». Українські території називав колишніми російськими землями, а право росії на вторгнення фактично не заперечував.

У суді Лосковський стверджував, що його слова перекрутили, а сам він перебував у роздратованому та шоковому стані. Батько обвинуваченого також заперечував, що син підтримував російську агресію.

Однак суд, дослідивши сукупність доказів, визнав Лосковського винуватим у виправдовуванні та запереченні російської збройної агресії.

Прокурор просив призначити обвинуваченому шість років позбавлення волі.

Натомість Вінницький районний суд визнав Лосковського винуватим за ч. 1 і ч. 3 ст. 436-2 КК України і за сукупністю правопорушень призначив йому п’ять років позбавлення волі без конфіскації майна. А далі — від відбування п’ятирічного покарання Лосковського звільнили, призначивши три роки випробування. Допомогло, зокрема, щире каяття. Щоправда, у грудні 2025-го чоловік визнавав провину лише частково, а повністю розкаявся вже під час судових дебатів. Суд повірив.

Не знайшов суд і обтяжувальних обставин, бо негативні наслідки протиправних дій, як зазначено у вироку, фактично не настали.

Ось така судова оцінка: люди прощалися із загиблим захисником України, поруч «ватник» скакав, загорнутий у російський триколор, і лунала слава державі-агресорці, але негативних наслідків у цьому суд не побачив.

Щоправда, зовсім без обмеження волі Лосковський не залишився. З 22 червня 2025 року до 20 січня 2026-го він перебував під вартою, а до 20 березня — під цілодобовим домашнім арештом. Ці періоди суд зарахував до строку покарання. Тепер засуджений має реєструватися в органі пробації, повідомляти про зміну місця проживання чи роботи та погоджувати виїзд за кордон.

Під час обшуку в Лосковського вилучили російський прапор, речі із символікою рф, телефони, ноутбук, а також ножі, нунчаки, кастет, катану й сюрикени. Суд постановив повернути майно за належністю, а російський триколор — знищити. Додатково засуджений має сплатити 24 959 гривень 20 копійок за проведені експертизи.

Отже, прапор окупантів — під знищення, його власнику — п’ять років позбавлення волі з випробуванням на три роки. Вирок суду першої інстанції ще не набрав законної сили й може бути оскаржений.

І все ж найпромовистіше в цій історії — не судова арифметика. Поки Юзвин прощався з чоловіком, який віддав життя за Україну, інший житель села прославляв державу, що прийшла його вбивати.