Чи справді у Вінниці прокуратура взяла верх над гройсманівсько-моргунівською мафією?

Під час чисельних зустрічей із очільниками муніципалітетів-побратимів із Німеччини та Франції мер Вінниці Сергій Моргунов завжди запевняє партнерів у непорушності курсу на європейські цінності. Але якби ці цінності справді діяли б у місті, Моргунова давно б відправили у відставку, поставивши жирний хрест на його політичній кар’єрі — як це свого часу сталося з президентом Німеччини Крістіаном Вульфом після скандалу через смішну для України «провину» — пільгову позику від дружнього бізнесмена, або Моргунов уже опинився б у буцегарні, як колишній президент Франції Ніколя Саркозі, засуджений за корупційні оборудки. Натомість у Вінниці за дерибан комунальної землі на очах у всього міста кримінальних справ не заводять: доводиться лише «святкувати» перемогу у господарському суді, причому невідомо, чи ця перемога остаточна. Як кажуть, що маємо, те маємо.

Майже пів гектара землі в самому центрі Вінниці — перед входом до Центрального ринку — мають повернути у власність громади. Відповідне рішення 21 листопада ухвалив Господарський суд Вінницької області, поставивши крапку — а можливо, лише кому — в скандальній історії, що триває понад десять років. Саме вона у 2022 році, під час повномасштабної війни, спричинила масові протести та стала одним із найпоказовіших прикладів «дерибану» землі через формальні лазівки в законодавстві.

Ця історія також наочно демонструє, для чого у Вінниці команда так званих «міцних господарників» уже понад 20 років утримує владу у своїх руках, «охмуряючи» електорат партійними брендами на кшталт «Вінницької європейської стратегії» або нинішньої «Української стратегії Гройсмана».

Йдеться про земельні ділянки на проспекті Коцюбинського, 13-А та 13-Б — територію, яку вінничани десятиліттями знали як парковку та прохід до Центрального ринку. Саме тут намагалися звести багатоповерховий торговий центр, фактично перекривши головну артерію одного з найбільших ринків міста та позбавивши роботи і заробітку сотні місцевих підприємців. Запланований об’єкт цілком міг би називатися «Моргунов-центром», адже головними інтересантами цієї афери були родичі чинного мера Вінниці.

Прокуратура звітувала

Вінницька обласна прокуратура скромно та лаконічно повідомила, що домоглася повернення у комунальну власність міста двох земельних ділянок загальною площею майже 0,5 га, розташованих перед Центральним ринком.

За словами речників прокуратури, Господарський суд Вінницької області задовольнив позов прокурорів, визнавши незаконним рішення Вінницької міськради про продаж цієї землі та скасувавши відповідні договори. Підставою для судового позову став кричущий дисбаланс: міська рада відчужила 4 482 м² землі без аукціону під приводом обслуговування об’єктів нерухомості площею всього 7,7 м². Тобто площа проданої території перевищувала площу забудови більш ніж у 500 разів.

Після набрання рішенням законної сили прокуратура обіцяє проконтролювати його реальне виконання.

В офіційному релізі прокуратури традиційно не згадано ані реальних інтересантів оборудки, ані фірм, за допомогою яких здійснювалась афера. І дарма, бо сам судовий процес був справжнім виносом мозку: прокуратура захищала інтереси громади від дій Вінницької міської ради, де монобільшість продовжує утримувати братву екс-мера Гройсмана, та від фірм, які щільно асоціюються з чинним мером Моргуновим та його родичами.

Цей судовий процес тривав за каденції трьох очільників обласної прокуратури. Позов було ініційовано ще за Олександра Бутовича, проміжні успіхи у справі фіксував його наступник Олександр Химченко, а остаточна (чи остаточна?) перемога прийшлася на нинішнього керівника прокуратури Олексія Ткаленка.

Примітно, що видатний діяч «Української стратегії Гройсмана», а за сумісництвом голова Вінницької обласної ради В’ячеслав Соколовий, який очолював прокуратуру області майже 5,5 років — з квітня 2014 до вересня 2019 року, — відвертого земельного дерибану своїх нинішніх однопартійців в упор «не помічав».

«Туалетна» схема

Втім, для повного розуміння про що йдеться, треба повернутися у 2013 рік. Тоді головою Вінницької міської ради був Володимир Гройсман — якого комунальні ЗМІ, щедро фінансовані з міського бюджету, й досі називають ледве не найуспішнішим мером усіх часів та народів, а секретарем ради, тобто другою за обсягами влади посадовою особою у місті, — чинний мер Сергій Моргунов.

Опоненти вінницької влади, яка не змінюється десятиліттями, полюбляють впадати в сарказм: у місті владу захопили «діти базарників». По суті, так воно і є.

Батько Володимира Гройсмана, Борис Гройсман, який помер у січні 2025 року, свого часу заснував ТОВ «Фірма «Юність» (нині компанія ліквідована) для обслуговування та управлінням однойменним ринком на Вишенці — типового для того часу стихійного базару. Сам Володимир Гройсман, готуючись стати міським головою обласного центру, а згодом і прем’єр‑міністром, торгував на цьому базарі бананами.

Аналогічний стихійний базар на зупинці «Лісопарк» належав Анатолію Моргунову, батькові нинішнього мера Вінниці, який помер у грудні 2021 року. Управління майданчиком та його трансформацію у сучасний торговельно‑сервісний комплекс взяли на себе сімейні компанії Моргунових. Серед них — ТОВ «ТСК «ПАСАЖ», власницею і директоркою якого після батька стала сестра мера, Оксана Моргунова.

Не виключено, що Сергій Моргунов, перебуваючи під враженням від мега-афери, яку реалізовувала сімейка Гройсманів із перевтіленням базару «Юність» на торговельно‑сервісний комплекс «Магігранд» — одного з найбільших на той час торгових об’єктів Вінниці, — що в підсумку обійшлося українським платникам податків майже у 10 мільйонів доларів, — вирішив утнути щось подібне, але вже в самому центрі міста.

Майже під дзвін новорічних бокалів, 27 грудня 2013 року, сесією Вінницької міської ради ТОВ «Вітеком» було дозволено викупити дві земельні ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 0,4482 гектара. Ключовий момент — без проведення земельного аукціону. Саме тут історія набуває справді гротескного вигляду.

На першій ділянці, площею понад 21 сотку, був зареєстрований об’єкт нерухомості площею 5,2 м². На другій ділянці, площею понад 23 сотки, — об’єкт площею 2,5 м². Разом — лише 7,7 квадратних метра.

Фактично це були тимчасові касові павільйони з металопластику, без фундаменту та капітальних конструкцій, які за своєю природою взагалі не мали б вважатися повноцінною нерухомістю.

А формальною підставою продажі землі стала наявність на цих ділянках об’єктів нерухомості, зареєстрованих на ТОВ «Вітеком», що дозволяло застосувати виняток із правила, передбаченого ст. 134 Земельного кодексу України. Саме цей виняток десятиліттями використовувався як інструмент так званої «будочної» або «туалетної» схеми схеми: на ділянці встановлювалася крихітна споруда — кіоск, туалет чи сторожка, формально зареєстрована як об’єкт нерухомості. Потім, посилаючись на наявність цього об’єкта, компанія вимагала продати землю під ним без аукціону, але за фактом отримувала площу у сотні разів більшу, ніж сам кіоск. Таким чином комунальна земля виводилася у приватну власність законним на вигляд шляхом.

Треба нагадати, що у день, коли вінницькі депутати голосували за земельний ждерибан, події на Євромайдані в Києві наближалися до своєї найкривавішої фази. Поплічники президента Януковича, щоб стримати хвилю протестів, саме 27 грудня внесли зміни до Кримінального кодексу, які передбачали кримінальну відповідальність за захоплення адміністративних будівель. Але у «хазяїв» Вінниці були свої пріоритети навіть у ці драматичні дні в історії України.

Ще один штрих до «картини маслом» — вартість землі. За наявними даними, у 2014 році ТОВ «Вітеком» сплатило за обидві ділянки близько 1,82 мільйога гривень.

У перерахунку це становить приблизно 400 гривень за квадратний метр. Для центральної частини міста, поруч із ринком, транспортною розв’язкою та величезним людським потоком, така ціна була вкрай низькою. Фактично громада втратила мільйони гривень потенційних надходжень до бюджету.

Знайомі усі обличчя

Засноване ще за часів царя Панька вінницьке ТОВ «Вітеком» до 1996 року очолював сам Сергій Моргунов, який також був одним із засновників компанії. З 2006 по 2020 роки фірму очолювала дружина Моргунова, Наталя.

Після того, як у публічному просторі почав розгортатися скандал із земельною аферою біля Центрального ринку, керівники компанії багаторазово змінювались, очевидно, щоб «замести сліди» оборудки.

Наразі власницею та директоркою фірми значиться така собі вінничанка Наталя Яцик, яка також працює бухгалтеркою у житлово‑будівельному кооперативі «Староміський».

У 2021 році, коли навколо землі біля знову спалахнув скандал, ТОВ «Вітеком» перепродало ділянки новоствореному вінницькому ТОВ «АВМ Агроінвест».

Цю компанію багато хто вважає фірмою‑прокладкою, за якою теж стоїть родина міського голови Сергія Моргунова. Підтвердженням цьому стала швидка зміна власників «Вітекому»: вже наступного дня після продажу земельних ділянок дружина мера вийшла зі складу засновників компанії. А через три дні після придбання землі новий власник отримав у мерії дозвіл на будівництво торгового центру.

Водночас є і інші красномовні факти. Керівником і співвласницею компанії є вінничанка Людмила Варганова, а її чоловік, Віктор Варганов, очолює ТОВ «Агро Дельта Плюс». Ця компанія є одним із головних фігурантів ще однієї масштабної афери, здійсненої за підтримки вінницької мерії — знесення готелю «Південний Буг» під виглядом реконструкції та будівництва на його місці багатофункціонального комплексу Bogun City.

До того ж, у рішенні Господарського суду, якого домоглася прокуратура, чітко зазначено, що ТОВ «АВМ Агроінвест» не є добросовісним набувачем, як намагалися запевнити представники вінницької мерії та самої компанії. Суд встановив зв’язок між ТОВ «Вітеком» та ТОВ «Агро Дельта Плюс»: інтереси обох відповідачів у процесі представляв один і той самий адвокат. Ця обставина, а також швидкість перепродажу землі та відсутність реальної господарської діяльності фірми, дозволили суду зробити висновок, що перепродаж був частиною схеми, спрямованої на уникнення відповідальності, а не чесною купівлею-продажем.

Як відомо, у серпні–вересні 2023 року ситуація біля Центрального ринку вибухнула. Новий «власник» спробував обнести ділянку парканом і розпочати будівництво чотириповерхового торгового центру з підземним паркінгом.

Підприємці ринку вийшли на протести: валили паркан вручну, блокували техніку, і конфлікт переріс у справжній міський бунт, який у соцмережах охрестили «Базарним Майданом». Після цього прокуратура ініціювала позов про визнання продажу землі незаконним.

Міська влада тоді намагалася дистанціюватися, заявляючи, що йдеться про «господарський спір між суб’єктами підприємницької діяльності». Водночас, під час тривалих судових розглядів, інтересанти продовжували «ховати кінці у воду»: у грудні 2023 року ТОВ «Агро Дельта Плюс» передало ділянки в іпотеку фізичній особі.

Але Господарський суд Вінницької області визнав недійсними договори купівлі-продажу землі 2014 року та зобов’язав витребувати обидві ділянки з незаконного володіння ТОВ «АВМ Агроінвест». Хоча суд формально не скасував рішення сесії міськради 2013 року через його реалізацію, це не завадило головному — поверненню землі громаді.

Тепер вінничани очікують на подальші події. Чи підуть фірми, пов’язані з місцевою владою, в апеляцію? Чи намагатимуться затягнути процес ще на роки? І головне — чи буде оцінено дії махінаторів у рамках кримінальної справи, щоб «схеми будки» та інші земельні оборудки нарешті залишилися в минулому? Адже історія з Центральним ринком — це не лише про землю. Це про те, чим місто для людей відрізняється від міста для обраних.