Державне бюро розслідувань (ДБР) спільно з Вінницькою обласною прокуратурою днями оприлюднили чергову повчальну історію про «спритність рук», унаслідок якої землі Вінницького національного аграрного університету раптово змінили і координати, і конфігурацію, а згодом — і власників.
Хоча правоохоронці традиційно не назвали прізвище головного «архітектора» цих перетворень, прокуратура натякнула, що йдеться про керівника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, який обіймав цю посаду у 2015–2020 роках. І цього натяку цілком достатньо, щоб не залишити сумнівів: ідеться про Юрія Козака — фігуранта численних журналістських розслідувань щодо земельних схем. Козак очолював обласне управління від моменту його реорганізації у 2015 році до 9 січня 2020 року.
Це вже третє кримінальне провадження, пов’язане із земельними махінаціями Козака під час перебування на посаді начальника Головного управління Держгеокадастру Вінничини.
Третя кримінальна справа
У публічному просторі Козака неодноразово пов’язували з колишнім мером Вінниці та прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом. У 2020 році цей зв’язок опосередковано підтвердив і сам Гройсман, включивши Козака до списку кандидатів у депутати Вінницької облради від своєї фамільної партії «Українська стратегія Гройсмана». Втім, виборці тоді цього «кадрового таланту» не оцінили — мандата Козак так і не здобув.
За версією ДБР і прокуратури, земельна схема, яку реалізували, виглядала доволі просто. У 2018 році Вінницький національний аграрний університет отримав у постійне користування понад 90 гектарів землі. Вони мали використовуватися виключно за призначенням — для навчання студентів і проведення наукових досліджень.
Однак на практиці все пішло інакше. Козак фактично розпорядився землею на власний розсуд. Він погодав зміну координат і меж ділянок, а також їх розташування. Згодом частину цих земель виокремили, а їх цільове призначення змінили — замість освітніх і наукових потреб їх перевели під «садівництво». Після цього 0,6 гектара землі опинилися у приватній власності громадян у порядку безоплатної приватизації.
У результаті землі, які спочатку були виділені для студентів і наукової роботи, поступово перетворилися на приватні садівничі ділянки. За підрахунками слідства, держава зазнала збитків приблизно на 1,3 млн грн.
Наразі Юрію Козаку повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 191 КК України — розтрата майна шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах.
Досудове розслідування триває. Правоохоронці зазначають, що перевіряють можливу причетність інших осіб до цієї схеми, встановлюють усі обставини справи та вживають заходів для повернення земель університету у державну власність.
У цій історії все більш-менш ясно — окрім одного. Із повідомлень пресслужб ДБР та прокуратури так і не зрозуміло, куди саме дивився незмінний «господар» аграрного університету — його учорашній президент і сьогоднішній ректор Григорій Калетник — поки землі вишу методично «переписувалися» під приватні садівничі ділянки.
Мабуть, Калетник був не в курсі. Причому настільки не в курсі того, що відбувається буквально під його носом, що після зміни влади в Україні у 2020 році, коли Козак втратив «хлібну» посаду в Держгеокадастрі, саме Калетник знайшов йому нове місце роботи — асистента кафедри землеробства, ґрунтознавства та агрохімії у власному аграрному виші. Згодом Козак опинився і на кафедрі лісового та садово-паркового господарства. Фахівець, який так вправно оперує мистецтвом «зміни конфігурації ділянок», точно стане у пригоді у підготовці майбутніх землевпорядників.
І для повнішої картини варто нагадати про Григорія Калетника. Це не лише ректор і колишній народний депутат кількох скликань від нині забороненої Партії регіонів, а й патріарх цілого політичного клану. Його син Ігор у часи Януковича контролював митний напрям і був віце-спікером Верховної ради від також забороненої в Україні компартії, племінниця Оксана також відзначилася як переконана комуністка у парламенті, а її батько Микола Калетник свого часу очолював управління Чорнобильської зони та розпоряджався сотнями тисяч гектарів закритих територій. Тож, мабуть, не дивно, що в такій «сімейній екосистемі» Юрію Козаку було цілком комфортно викладати основи ґрунтознавства.
Друга кримінальна справа
В той же час, Козаку цілком можна було б довірити роль у рекламних роликах про «безпрецедентну боротьбу» з корупцією — тих самих, що могли б починатися з його появи в кадрі та фрази: «Після судового вироку життя не закінчується, воно тільки починається».
І справді, ще у травні минулого року інформаційний простір облетіла новина про те, що Вищий антикорупційний суд України (ВАКС) засудив Козака до 8 років позбавлення волі за земельні махінації. Тоді чимало хто вже уявляв, що він нарешті зайнятий суспільно корисною справою — десь у виправній колонії, плете маскувальні сітки для ЗСУ.
Втім, вирок досі не набрав законної сили, адже скарга на нього перебуває на розгляді в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду. В той же час на момент розгляду справи Юрій Козак значився викладачем спеціальних дисциплін із землевпорядкування та кадастру у Немирівському фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну.
27 травня 2025 року колегія суддів ВАКС визнала Козака винним у розтраті державного майна та службовому підробленні, що призвели до незаконного вибуття з державної власності 17 гектарів особливо цінних земель.
Ця багаторічна історія розгорнулася навколо дослідного господарства «Бохоницьке», яке входить до системи Національної академії аграрних наук. Як встановив суд, Козак діяв у змові з тодішнім в.о. директора підприємства Олександром Бортновським, який вже помер. Вони вибудували схему, за якою державна земля, призначена для наукових потреб, фактично «розчинилася» у приватній власності під виглядом її виділення учасникам АТО та працівникам господарства.
Насправді ж серед нових власників опинилися особи, які не мали жодного стосунку ані до бойових дій, ані до підприємства — зокрема й рідний брат Бортновського.
Щоб приховати сліди операцій, Юрій Козак, за даними суду, дав вказівку підлеглим втрутитися в систему електронного документообігу «ДОК ПРОФ» і замінити реальні накази на підроблені документи із фальшивими датами. Під час розгляду справи він провини не визнав і навіть відмовився від закриття провадження за епізодом підроблення у зв’язку зі спливом строків давності, розраховуючи на повне виправдання.
Втім, суд дійшов протилежного висновку. Окрім восьмирічного строку ув’язнення, Козака позбавлено права обіймати посади в органах державної влади протягом двох років, а також постановлено конфіскувати все його майно. Провадження щодо Олександра Бортновського закрили у зв’язку зі смертю, однак у реабілітації йому відмовили — суд визнав, що підстав для цього немає. Варто зазначити, що Спеціалізована антикорупційна прокуратура наполягала на більш суворому покаранні для Козака — 12 роках позбавлення волі з конфіскацією майна та взяттям під варту одразу в залі суду.
Фінансова складова вироку є суттєвою. Суд повністю задовольнив цивільний позов Кабінету Міністрів України, зобов’язавши Козака відшкодувати понад 11,6 млн грн збитків.
Окрім цього, запущено механізм спеціальної конфіскації. П’ять земельних ділянок, які не були перепродані, повертаються у державну власність. Щодо трьох інших ділянок, які вже змінили власників, суд постановив стягнути з набувачів по 1,37 млн грн — еквівалент їхньої ринкової вартості.
До набрання вироком законної сили Козак мав залишатися під заставою у 500 тис. грн. Водночас до нього застосовано додаткові обмеження: електронний засіб контролю та обов’язок здати закордонний паспорт на зберігання.
До речі, захист Козака намагався оскаржити використання електронного браслета, встановленого на ліву гомілку, однак Апеляційна палата ВАКС відхилила скаргу. Сторона захисту стверджувала, що носіння пристрою нібито викликає набряк ноги та погіршує стан здоров’я. Втім, суд зазначив, що жодних медичних висновків, які б підтверджували ці твердження або унеможливлювали використання браслета, надано не було. Також аргументи щодо психологічного дискомфорту та незручностей під час носіння теплого одягу суд визнав суто суб’єктивними, такими, що не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу.
Перша кримінальна справа
Із ще однією кримінальною справою Юрію Козаку пощастило значно більше. Тут усе розвивалося за добре знайомим сценарієм: гучне викриття, показові обшуки, багаторічне розслідування — і майже непомітне закриття провадження через закінчення строків давності. Роздавши десятки гектарів державної землі за сумнівними схемами, високопосадовець не лише уникнув покарання та судимості, а й домігся того, що витрати на розслідування оплатили платники податків, а незаконно відчужені землі залишилися у приватній власності.
Історія цього земельного «аукціону небаченої щедрості» бере початок у 2015–2019 роках. Закон гарантує кожному громадянину України право один раз безоплатно отримати до двох гектарів землі для ведення особистого селянського господарства. Однак у Головному управлінні Держгеокадастру у Вінницькій області, яке тоді очолював Козак, про цю норму, схоже, масово «забули». Посадовець один за одним підписував накази про передачу земельних ділянок людям, які вже скористалися правом на безоплатну приватизацію.
Як згодом встановило слідство, більшість таких «щасливих» землевласників були лише формальними набувачами. Отримавши ділянки вдруге, вони майже одразу продавали їх за символічними цінами, а найцінніші землі зрештою концентрувалися у земельних банках цілком конкретних аграрних компаній.
Здавалося б, усіх елементів для гучної корупційної справи було більш ніж достатньо. Проте саме на цьому етапі для чиновника спрацював перший запобіжник. Правоохоронці кваліфікували його дії не як умисний корупційний злочин, а за ч. 2 ст. 367 КК України — як службову недбалість. Тобто офіційна версія слідства зводилася до того, що посадовець не організовував схему і не мав корисливого умислу, а лише неналежно виконував свої службові обов’язки та не проконтролював підлеглих.
Саме така кваліфікація автоматично віднесла злочин до категорії нетяжких, для яких строк давності становить п’ять років. Відлік часу почав працювати на користь обвинуваченого.
Восени 2023 року, після тривалого розслідування, численних експертиз і збору доказів, обвинувальний акт надійшов до Вінницького міського суду. Останній епізод незаконної передачі земель датується кінцем грудня 2019 року, тож у суду залишалося понад рік, аби розглянути справу по суті, дослідити докази, допитати свідків і винести вирок.
Однак процес розтягнувся. І коли п’ятирічний строк закінчився, захист Юрія Козака скористався передбаченим законом механізмом. Адвокат звернувся до суду з клопотанням про звільнення підзахисного від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. Сам Козак не наполягав на розгляді справи по суті й не намагався довести свою невинуватість або спростувати висунуті обвинувачення. Суд клопотання задовольнив і на початку грудня 2925 року закрив кримінальне провадження.
Найбільш показовими виявилися наслідки цього рішення. Суд скасував арешти, накладені на земельні ділянки під час досудового розслідування. У результаті десятки гектарів землі, які, за версією слідства, були незаконно виведені з державної власності, остаточно залишилися у приватній власності. Фактично можливість повернути їх державі була втрачена.
Загалом у межах цієї схеми йшлося про понад 50 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, з яких суд повністю зняв арешт.
Одним із найбільших бенефіціарів цієї оборудки став приватний агробізнес. Зокрема, ТОВ «Глобал Агроленд», що належить відомому на Вінниччині підприємцю Валерію Барцьосю, який володіє низкою компаній у сфері аграрного бізнесу та нерухомості. У власності цього товариства цілком законно залишилися щонайменше дев’ять великих земельних ділянок, які, за версією слідства, були виведені з державної власності під виглядом безоплатної передачі земельних паїв громадянам.
Не менш промовистим стало й рішення щодо витрат на розслідування. Оскільки Козака звільнили від кримінальної відповідальності через сплив строків давності, понад 35 тис. грн, витрачених на проведення земельно-технічних та почеркознавчих експертиз, суд постановив компенсувати за рахунок державного бюджету.
