Депутатка-«стратегиня» Вінницької облради може вдруге потрапити до реєстру корупціонерів

Сьогодні у Вінницькому міському суді розпочинаються слухання адміністративної справи  депутатки Вінницької обласної ради Людмили Ваколюк, обраної від партії «Українська стратегія Гройсмана». І суд для Вокалюк може виписати вже другу «путівка» до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Цього разу приводом стали виявлені Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК) неточності в її декларації: приховані борги, незадекларовані доходи та мільйонні фінансові зобов’язання.

Політична біографія

53-річна Ваколюк — персона у вінницькій політиці не нова. За плечима — технікум громадського харчування, аграрний університет і трудовий шлях від продавчині до підприємниці. Вона встигла попрацювати і ревізором, і комплектувальником товарів, і чиновницею в райдержадміністрації. З 2002 року — фізична особа-підприємець. Разом з чоловіком заснувала у Вінниці громадську організацію «Справи Добра», щоправда, добром там, за даними антикорупційних органів, і не пахне.

У політику Людмила Ваколюк прийшла через партію «Батьківщина», де обіймала посади в міському і обласному бюро, а також очолювала районну організацію у Вінниці. Як висуванка «Батьківщини», у 2019 році навіть балотувалася до Верховної Ради в окрузі №19 на Вінниччині, але до парламенту не пройшла. Зате у грудні того ж року стала фігуранткою Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Приводом стала банальна, але принципова відмова надати інформацію на запит НАЗК. Чотири рази не з’являлася до суду, демонструючи, м’яко кажучи, «особливе ставлення» до законів. Результат — штраф у 1700 гривень та офіційний статус корупціонерки.

Після такого зазвичай політична кар’єра добігає кінця — принаймні у цивілізованих країнах. Недоброзичливці партії «Батьківщина» полюбляють іронізувати, називаючи її лідерку Юлію Тимошенко «бабусею української корупції». Та Людмила Ваколюк, хоча й отримала умовний «сертифікат» за корупційне правопорушення  з категорії так званої формальної корупції, з «Батьківщиною» порвала. І вже на місцевих виборах 2020 року з’явилася у списку кандидатів до Вінницької обласної ради від «Української стратегії Гройсмана». Що, втім, не так уже й дивно — опоненти цієї політсили подейкують, що її кадровий резерв формується переважно саме з фігурантів Держреєстру корупціонерів. Як висуванка «стратегів» Ваколюк не лише здобула депутатський мандат, а й обійняла посаду секретаря постійної комісії з питань правової політики, регламенту, депутатської діяльності та етики. Бо хто, як не досвідчений фігурант реєстру, краще розуміється на депутатській етиці?

Новий скандал: борги, виграші та мільйони

Але і як «стратегиня» Людмила Ваколюк також опинилася у фокусі НАЗК після перевірки її декларації за 2023 рік. І знову — класика жанру: борги приховані, доходи не вказані, нерухомість загадкова. Загальна сума незадекларованого — 418 264 гривні. І це тільки офіційно.

Найвагомішим порушенням визнано невказаний виконавчий збір у 414 476 гривень. За словами самої депутатки, борг не внесла, бо вважає його спільним із колишнім чоловіком і не розуміє, чому має писати «свою» частину. НАЗК її аргументи не прийняло — у виконавчому документі чорним по білому зазначено: саме з пані Ваколюк стягується ця сума.

До цього додається «дрібниця» — виграші в онлайн-лотереях на загальну суму 3 787 гривень. Зокрема, виграш від ТОВ «спейсикс» — 2390 гривень, ще трохи від «Слотс Ю.ЕЙ», АТ «Акцент-Банк» і «Укргазбанк». Ваколюк запевняє, що нічого не вигравала і не отримувала. Проте, за даними Державного реєстру фізичних осіб, доходи були офіційно нараховані на її ім’я.

7,9 мільйона — теж не її?

Найцікавіше — депутатка не задекларувала борг на 7 936 809 гривень перед ТОВ «Голден дженерейшн груп». За документами, це — кредити, відсотки, усе як належить. Але Людмила Євгенівна запевняє: нічого не брала, борг вигаданий, а винен в усьому колишній чоловік, який, мовляв, сам усе це оформив і «запхав» у її декларацію. Вона навіть стверджує, що звернулася до поліції, звинувативши чоловіка у шахрайстві.

Втім, НАЗК така аргументація не вразила: у них — документальне підтвердження, що борг дійсний, а значить — мав бути відображений у декларації. Тим більше, що в попередніх деклараціях Ваколюк сама його зазначала.

Плутанина на кожному кроці

Окрім фінансових «неточностей», перевірка виявила ще й звичну для багатьох українських чиновників недбалість у деталях. У графі «місце роботи» — записано «ФОП Ваколюк», а не обласна рада. Земельна ділянка не має кадастрового номера, квартира сина — без реєстрації. Про банківські рахунки в «ОТП БАНК» — ані слова. Навіть членство у власній громадській організації «Справи Добра» депутатка вирішила тримати в таємниці. А син у декларації — з неправильними даними про свідоцтво про народження.

Фінал справи — у руках суду

НАЗК кваліфікувало дії Людмили Ваколюк як адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією — за частиною 4 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Йдеться про подання недостовірних відомостей у декларації — на суму, що перевищує сто прожиткових мінімумів. Хоча Агентство і не виявило ознак незаконного збагачення чи конфлікту інтересів, перспектива знову потрапити до Держреєстру корупціонерів для депутатки — цілком реальна.

Рішення, звісно, за судом. А громадськості залишається хіба що спостерігати, як народна обраниця з досвідом знову демонструє вправність у деклараційній акробатиці. І, можливо, хтось нарешті і трохи задумається: якщо наступного разу доведеться  йти на вибори — може варто зазирнути у реєстр корупціонерів. Раптом там уже є «ваш» кандидат?