Колишній міський голова Вінниці та колишній прем’єр-міністр України Володимир Гройсман заявив про відмову від польської державної нагороди, яку отримав у 2011 році. Його заява стала частиною вже розгорнутої хвилі політичного протистояння між Києвом і Варшавою. Поштовхом до цієї ескалації стало рішення президента Польщі Кароля Навроцького позбавити президента України Володимира Зеленського Ордену Білого Орла — найвищої державної відзнаки Республіки Польщі.
Указ президента Польщі було ухвалено 19 червня 2026 року. Формальною підставою для нього названо рішення України присвоїти одному з підрозділів Сил спеціальних операцій почесне найменування «Героїв УПА» — крок, який у Польщі традиційно сприймається як історично чутливий і політично конфліктний. Кароль Навроцький, який представляє консервативний політичний табір, пов’язаний із правими силами Польщі, зробив акцент на питаннях історичної пам’яті та жорсткому трактуванні складних сторінок польсько-українських відносин.
Водночас Володимир Зеленський отримав Орден Білого Орла — найвищу державну нагороду Республіки Польщі — 5 квітня 2023 року під час свого візиту до Варшави. Відзнаку йому вручив тодішній президент Польщі Анджей Дуда, представник консервативної партії «Право і справедливість» (PiS). Нагорода була присуджена як визнання його ролі в організації спротиву російській агресії та зміцненні польсько-українського стратегічного партнерства у період повномасштабної війни.
У польському політичному дискурсі рішення 2026 року було подане як реакція на дії, які, на думку Варшави, суперечать національній історичній пам’яті. В Україні ж його розцінили як політично вмотивований і непропорційний крок, особливо з огляду на триваючу війну з росією та стратегічне партнерство між двома державами.
Водночас у самій Польщі позбавлення Володимира Зеленського ордена викликало критику з боку урядової коаліції на чолі з Дональдом Туском. Йдеться про проєвропейську центристсько-ліберальну «Громадянську коаліцію» (Koalicja Obywatelska), яка разом із «Третім шляхом» та «Лівицею» формує нинішню урядову більшість, відому як коаліція 15 жовтня.
У представників уряду пролунали заяви про те, що подібні кроки створюють ризики для стратегічних відносин із Україною та можуть бути використані Росією для поглиблення розколів у регіоні. Вони наголошують, що історичні суперечності не повинні ставати інструментом поточної політичної конфронтації.
Такий розподіл реакцій значною мірою пояснюється внутрішньополітичним контекстом: уряд Туска перебуває в опозиції до правоконсервативної «Право і справедливість» (PiS), яка раніше формувала владу в Польщі та визначає більш жорстку лінію в питаннях історичної пам’яті й символічної політики.
Першим публічним кроком у відповідь на рішення Варшави став жест Володимира Зеленського, який заявив про повернення ордена та передав його польській стороні через логістичну компанію «Нова пошта». Цей крок надав ситуації виразного публічного та демонстративного характеру, перетворивши дипломатичний епізод на помітний політичний сигнал.
Надалі реакція з українського боку набула значно ширшого масштабу. Про повернення польських нагород або відмову від них заявили міністр закордонних справ Андрій Сибіга, керівник ГУР Кирило Буданов, заступник керівника Офісу президента Ігор Жовква, посол України в Польщі Василь Боднар, а також колишні президенти Леонід Кучма, Віктор Ющенко та Петро Порошенко.
У цьому ж ряді опинився і Володимир Гройсман, який повернув Кавалерський хрест ордена «За заслуги перед Республікою Польща». Цю відзнаку він отримав у листопаді 2011 року за рішенням тодішнього президента Польщі Броніслава Коморовського, який представляв «Громадянську платформу» (Platforma Obywatelska). Нагороду було вручено за розвиток польсько-українського співробітництва, зокрема за розбудову партнерських зв’язків Вінниці з польськими містами та сприяння відкриттю Генерального консульства Польщі у Вінниці.
Окрім польської відзнаки, Володимир Гройсман має й українські державні нагороди: Орден «За заслуги» III ступеня, вручений президентом Віктором Ющенком у 2008 році, та Орден «За заслуги» II ступеня, присвоєний у 2012 році президентом-втікачем Віктором Януковичем. Усі ці нагороди він отримав у період перебування на посаді міського голови Вінниці. Водночас діяльність Гройсмана на вищих державних посадах — віце-прем’єр-міністра України — міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, голови Верховної Ради України та прем’єр-міністра України — не була відзначена нагородами державного рівня.
Заява Гройсмана про повернення польського ордена прозвучала після того, як ключові політичні фігури та представники державної вертикалі України озвучили аналогічні рішення. У своєму повідомленні ексмер Вінниці зазначив, що повертає орден на знак солідарності з Україною та президентом Зеленським. За його словами, повага до польського народу та вдячність за підтримку українців залишаються, проте в умовах триваючої війни з росією будь-які суперечки про минуле є неприпустимими.
Політичний конфлікт, спровокований рішенням Кароля Навроцького, отримав продовження і всередині Польщі. Окремий резонанс викликав крок колишнього депутата Сейму Пйотра Фоглера, який повернув президенту Навроцькому раніше отриманий «Золотий Хрест Заслуги». Фоглер заявив, що робить це на знак солідарності з Україною та як протест проти позбавлення Володимира Зеленського Ордену Білого Орла.
Ексдепутат назвав «безглуздим» рішення президента Польщі позбавити Володимира Зеленського державної нагороди. Пйотр Фоглер зазначив, що його жест спрямований не проти президента Александра Кваснєвського, який свого часу вручив йому відзнаку і якого він поважає, а проти нинішнього очільника держави, який, за його словами, «дедалі більше ганьбить Польщу та всіх нас».
Ексдепутат також заявив, що вважає Кароля Навроцького «не президентом, а непорозумінням», а його дії — «кошмаром», які, на його думку, завдають шкоди репутації польської держави.
На тлі цих подій у публічному просторі активізувалася дискусія щодо природи Ордену Білого Орла, заснованого ще у 1705 році, та критеріїв його можливого позбавлення. Критики рішення Варшави звертають увагу на те, що серед його кавалерів залишаються постаті, оцінка яких є вкрай суперечливою. Зокрема, серед нагороджених фігурують і російські імператори, зокрема Петро I та Олександр II, а також інші історичні діячі, чия спадщина сьогодні оцінюється неоднозначно. Окрім них, у списку кавалерів залишаються італійський фашистський диктатор Беніто Муссоліні, глава колабораційного режиму Віші у окупованій гітлерівцями Франції Філіп Петен, колишній канцлер Німеччини Герхард Шрьодер, відомий зв’язками з російськими енергетичними компаніями, а також лідер комуністичної Югославії Йосип Броз Тіто.
Збереження цих фігур у переліку нагороджених використовується як аргумент на користь відсутності послідовних і уніфікованих підходів у сучасній практиці перегляду державних відзнак. У підсумку ситуація навколо Ордену Білого Орла вийшла далеко за межі локального дипломатичного інциденту та переросла у багаторівневий політичний конфлікт із залученням історичних і символічних аргументів.
Ситуація навколо Ордену Білого Орла вийшла за межі локального дипломатичного інциденту і переросла у багаторівневий політичний конфлікт із залученням історичних і символічних аргументів. Як зазначають помірковані польські політики, на цьому тлі у Кремлі радісно відкорковують шампанське.
