На Вінниччині попрощалися з Дмитром Шаповаловим – українським воїном, який пережив полон, катування і знову повернувся до війська, але не витримало серце
Його обличчя пам’ятає вся країна. А кадри, на яких змучений, але усміхнений боєць жадібно надкушує яблуко й промовляє: «Я про нього рік мріяв, про яблуко…» — облетіли весь світ. Це було 26 квітня 2023 року — день, коли українського захисника Дмитра Шаповалова звільнили з російського полону. Тоді разом із ним повернулися додому ще 43 українці, серед яких 42 військові та двоє цивільних.
А вже 13 червня 2025 року з Дмитром прощалися у селі Йосипівка Козятинського району на Вінниччині. Бо 9 червня він помер уві сні — через зупинку серця. Серце, яке не витримало наслідків катувань у полоні, де його допитували електрострумом, морили голодом і ламали фізично та морально.
Захисник із Кадіївки
Дмитро Шаповалов народився 22 вересня 1992 року в місті Кадіївка (до декомунізації – Стаханов) Луганської області. Закінчив місцеву спеціалізовану школу, згодом — професійний ліцей, де здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів і водія.
У 2010 році був призваний на строкову службу, а вже наступного — підписав контракт із Збройними силами України. Із 2014 року воював у складі житомирської 95-ої окремої десантно-штурмової бригади. Його бойовий шлях пройшов через Слов’янськ, Краматорськ, Донецький аеропорт, Авдіївку, Дебальцеве. За участь в АТО Дмитро був нагороджений орденом «За мужність».
Близько десяти років він служив у Житомирі, де проходив підготовку, підвищував кваліфікацію, брав участь у міжнародних навчаннях — зокрема, у Канаді та Німеччині.
У 2021 році, завершивши контракт, Дмитро переїхав до рідного села своєї матері на Вінниччині — у Йосипівку. Тут вступив до лав 131-го окремого розвідувального батальйону імені полковника Євгена Коновальця (в/ч А1445) — підрозділу військової розвідки України.
Полон, тортури, обмін
Напередодні повномасштабного вторгнення, 19 лютого 2022 року, підрозділ Дмитра Шаповалова був направлений на оборону Одеси. Та вже 13 березня під Новою Каховкою, що на Херсонщині, розвідники потрапили в оточення. Дмитро опинився в полоні.
Рік, місяць і тринадцять днів провів він у російській неволі. Після звільнення розповідав про тортури: його били, морили голодом, піддавали впливу електроструму, тиснули психологічно. Попри все — вижив. І що найвражаюче — після звільнення добровільно повернувся до війська.
Його усмішка з яблуком в руках — символ стійкості, незламності та жаги до життя. За цей жест, за ці кадри, які розлетілися соцмережами й ЗМІ по всьому світу, його полюбили мільйони.
Повернувся — і знову на службу
Після полону, лікування та реабілітації Дмитро знову став до строю, повернувшись у свою частину. Продовжував службу, виконуючи бойові завдання.
Та наслідки полону виявилися фатальними. 9 червня 2025 року під час виконання завдання у Катеринівці Дніпропетровської області його серце зупинилося. Він помер уві сні.
13 червня побратими, рідні, односельці й небайдужі люди зібралися у Йосипівці, щоб віддати останню шану мужньому воїну, справжньому герою.
Життя Дмитра Шаповалова — це шлях воїна, патріота й нескореного українця. Захисника, який пройшов війну, полон і повернувся, щоб знову служити. Але сердце не витримало того, що подолала душа.
Вічна пам’ять Герою!
