Як путінський рейх використовує трагедію повернення загиблих для інформаційної війни

14 червня 2025 року, в рамках домовленостей у Стамбулі, відбувся черговий етап репатріаційних заходів. Як повідомив пресцентр Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Україна отримала ще 1200 тіл, які, за твердженням російської сторони, належать українським громадянам, зокрема військовослужбовцям. Зазначається, що найближчим часом слідчі правоохоронних органів спільно з експертними установами МВС здійснять усі необхідні експертизи та проведуть ідентифікацію репатрійованих тіл. Успішне проведення цих заходів стало можливим завдяки спільній роботі багатьох українських відомств, включаючи Координаційний штаб, СБУ, ЗСУ, МВС, Офіс Омбудсмена та інші структури.

В той же час за кожним поверненням тіл українських захисників нерідко стоїть брудна інформаційна гра з боку держави-агресора. Кремль намагається використати навіть смерть українських воїнів як інструмент інформаційно-психологічного впливу.

Про механізми таких операцій розповів російський правозахисник та засновник проєкту Gulagu.net Володимир Осєчкін, який системно документує злочини путінського режиму, спираючись на потужні інсайди зсередини російських силових структур. За його словами, російська влада цинічно перетворює повернення тіл загиблих на показове дійство — справжнє шоу з елементами маніпуляції й тиску.

«Ми бачили, як діяла російська сторона. Вони привозили журналістів, знімали на фоні рефрижераторів із тілами загиблих, а потім розповідали, що Україна нібито не хоче забирати своїх», — каже Осєчкін.

Тема загиблих на війні — надзвичайно болюча для українського суспільства. Проте Росія безсоромно експлуатує цю трагедію, проводячи цілеспрямовані інформаційно-психологічні операції (ІПСО). Їхня мета — дестабілізувати суспільство, підірвати довіру до влади та викликати хвилю зневіри й емоційного виснаження серед українців.

Мета брудного «спектаклю»

Основна мета таких інформаційно-психологічних спецоперацій — завдати удару по іміджу державних інституцій України. Росія прагне «розгойдати ситуацію», змусити про це говорити всередині ЗСУ, роблячи головний акцент на емоції дружин та матерів українських військовослужбовців.

«Це була дуже цинічна операція», — наголошує Осєчкін. Він підкреслює, що російська сторона перед початком обміну тілами загиблих вийшла за рамки домовленостей — у неузгоджений час та в неузгодженому місці, використовуючи певні прогалини, виставила все таким чином, нібито Україна не хоче забирати тіла. «Те, що в хід пішли вже рефрижератори з тілами загиблих, і все це спеціально сценічно знімалося: дверцята рефрижераторів, що відкриваються, ось цей такий пар-димок, який виходить, вдалині мішки з цими тілами, — це, звичайно ж, навіть не фільм жахів, це не жахіття, це просто… було підло й аморально».

За словами Осєчкіна, мета полягала в тому, щоб «кинути тінь, розколоти українське суспільство, скандалізувати цю ситуацію», змусити частину українців сумніватися у своєму керівництві, обурюватися.

Ціна ІПСО: життя власних громадян

Особливий цинізм російських інформаційно-психологічних операцій полягає в тому, що для збору тіл загиблих на полі бою — як українських, так і власних — держава-агресор свідомо жертвує життями своїх громадян. Продовжуючи наступ ціною масових втрат серед особового складу, російське командування ще й примножує ці втрати заради психологічного тиску на українське суспільство.

Володимир Осєчкін розповів, що за наказом російського командування до збору тіл на передовій уже тривалий час залучають переважно «провинених» в’язнів із так званих «спеціальних рот».

«Це ті, кого не шкода, — пояснює Осєчкін. — Їх використовують як гарматне м’ясо. Є й окремі підрозділи, так звані «роти С», у яких служать ВІЛ-інфіковані, хворі на гепатит та інші невиліковні недуги. Їх просто відправляють на смерть, аби не витрачати кошти на лікування».

За словами правозахисника, сотні таких ув’язнених спрямовують у найгарячіші точки фронту, де вони мають витягувати тіла загиблих — як російських, так і українських бійців. Евакуація трупів необхідна передусім для створення потрібної «картинки» для російської пропаганди — як для внутрішнього споживання, так і для міжнародних переговорів.

Росіяни безстидно маніпулюють кількістю тіл, влаштовуючи психологічний тиск через порівняння втрат: «Вони кажуть: мовляв, у вас — 600 або 500 тіл, а в нас — цілий ешелон, 5 тисяч. Це пряма маніпуляція, сигнал: «ваших гине більше»», — зазначає Осєчкін.

Насправді такі обсяги тіл пояснюються характером бойових дій. Росія, хоч і повільно, продовжує наступальні дії. А сторона, що наступає, зазвичай має доступ до місць масової загибелі — як власних солдатів, так і супротивника. Для забезпечення ефектних інформаційних «звитяг» російське командування цілеспрямовано кидає ув’язнених збирати тіла загиблих воїнів ЗСУ навіть під обстрілами. Багато з них самі гинуть під час таких «місій», а їхні тіла потрапляють у морги прикордонних міст, зокрема Ростова-на-Дону, де потім родичі довго шукають своїх близьких серед складованих штабелями загиблих.

«Мало хто говорить про те, що заради цієї короткочасної інформаційної “перемоги” Росія пожертвувала сотнями своїх громадян. Життя людей — розхідний матеріал для їхнього режиму», — наголошує Осєчкін.

Українському суспільству важливо усвідомлювати ці маніпулятивні тактики ворога.