У селі Буша на Вінниччині розпочалася реконструкція давньослов’янського святилища. Першим етапом реалізації проєкту стала громадська толока, під час якої на території умовного капища встановили репліку Збручанського Світовида — однієї з найвідоміших пам’яток дохристиянської культури Русі.
Як повідомили активісти громадського об’єднання «Етнокод», роботи ведуться поблизу річки Мурафи, на ділянці, обмеженій земляним валом. За словами ініціаторів проєкту, концепція створення цього простору формувалася понад десять років. Нині встановлена кам’яна скульптура є центральним елементом майбутнього комплексу, який у перспективі планують доповнити в’їзною брамою, требищем для обрядових дій та місцем для вогнища.
Копія ідола відтворює символіку оригіналу, знайденого у XIX столітті в річці Збруч (нині він зберігається в Національному музеї у Кракові). Скульптура має триярусну структуру, що відображає уявлення про поділ світу на підземний, земний і небесний. На верхньому ярусі зображені постаті Перуна, Лади, Макоші та Світовида.
Місце для реконструкції обрано невипадково: Буша входить до складу державного історико-культурного заповідника і відома унікальним скельним храмом із дохристиянськими барельєфами, залишками фортеці та давнім козацьким цвинтарем.
Організаційним центром ініціативи виступила громадська організація «Етнокод», що об’єднує активістів і дослідників, які займаються вивченням, збереженням та популяризацією культурної спадщини Південного Поділля. Серед її проєктів — «Чиста Мурафа», спрямована на очищення річок і впорядкування прибережних територій.
У «Етнокоді» зазначають, що працюють над створенням туристичних маршрутів і просторів «живої історії», де реконструкції сакральних та архітектурних форм використовуються як інструмент для дослідницького та освітнього осмислення регіонального минулого.
Реконструкція святилища розглядається не лише як архітектурний проєкт, а й як майданчик для проведення тематичних заходів, традиційних свят та дослідницьких практик. Ініціатива реалізується переважно за рахунок волонтерських зусиль і ресурсів громади, що відображає посилення ролі громадського сектору в збереженні культурної спадщини.
Подальші етапи передбачають упорядкування території та її поступове наповнення елементами, які дозволять візуалізувати побут і вірування давнього населення регіону, спираючись на наукові та археологічні дані.
