Влада має служити громадянам, особливо тим, хто захищає країну. Однак реальність часто свідчить про інше. Яскравий приклад — історія військовослужбовця з Лука-Мелешківської громади на Вінниччині, яка стала відомою завдяки розслідуванню видання «ДеПитати». Висвітлена ситуація вчергове демонструє, як представники партії «Українська стратегія Гройсмана» ігнорують закон, права громадян і навіть рішення суду. Зокрема, голова місцевої сільради Богдан Августович, представник «стратегів», фактично перетворив громаду на своєрідну «феодальну вотчину», де рішення ухвалюються на користь обраних осіб.
Цікаво, що видання «ДеПитати» ілюструвало свою публікацію світлиною Августовича у компанії з головою Вінницької облради В’ячеславом Соколовим — ще одним помітним представником партії Гройсмана. Він відомий показовими нагородженнями ветеранів ЗСУ.
Поки ветерани борються за свої права, За даними «ДеПитати», під час повномасштабної війни кількість земельних ділянок у власності родини Соколового значно зросла. І це на тлі того, як вінничани ризикують життям на фронті, захищаючи рідну землю.
В той же час, на відміну від ветеранів і поки вінничани гинуть на фронті за рідну землю, у голови облради із землею проблем немає. Саме видання «ДеПитати» свого часу підрахувало, у скільки разів під час повномасштабної війни зросла кількість земельних ділянок у власності родини Соколового.
.
Історія проігнорованого права
Ця історія почалася ще до повномасштабного вторгнення. Півтора десятка ветеранів АТО звернулися до Лука-Мелешківської сільради з проханням виділити їм вільні земельні ділянки, як це гарантує законодавство. Проте, сільська рада, очолювана Богданом Августовичем, відмовила.
Шлях заяв, рішень, судів та спроб виконання пройшли лише двоє. Один з них – військовослужбовець Сергій П. (прізвище не називається з міркувань безпеки, оскільки чоловік є діючим військовим).
У квітні 2021 року Сергій звернувся по дозвіл на розробку проєкту землеустрою ділянки площею 0,1 га. Сільрада відмовила, мотивуючи тим, що ділянка має виставлятись на торги. Це стало початком багаторічної тяганини.
Сергій оскаржив відмову у суді. Перша інстанція йому відмовила (вересень 2021), але Сьомий апеляційний адміністративний суд 14 лютого 2022 року став на його бік: визнав рішення сільради протиправним, скасував його та зобов’язав надати дозвіл. Рішення набрало чинності негайно і не підлягало оскарженню.
Коли рішення суду – порожній звук
Здавалося б, перемога закону. Але ні. Попри чітке судове рішення, 29 квітня 2022 року – вже після того, як рішення апеляційного суду набрало законної сили – Лука-Мелешківська сільська рада на чолі з Богданом Августовичем знову відмовила Сергію у дозволі на ту саму ділянку.
Що вражає найбільше: у тексті цього нового рішення зазначено, що воно ухвалене «на виконання рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду». Тобто, депутати і посадовці (серед яких сам голова Августович, керівник юрвідділу Вадим Бондар, очільник земельної комісії Володимир Ткаченко та понад десять депутатів), фактично визнаючи судове рішення чинним, свідомо проголосували проти його виконання.
Як зазначає видання «ДеПитати», рівень цинізму сільського депутатського корпусу вражає. Сама назва рішення «Про відмову…» свідчить про заздалегідь спланований саботаж. У підготовці брали участь і земельна комісія, і юридичний відділ – це не помилка, а усвідомлене порушення.
Виконавча служба та «воєнний мораторій»
Виконавчий лист був виданий у квітні 2022 року, відкрито провадження. Але реального виконання не відбулося. Головний державний виконавець Сергій Федоринський почав систематично відкладати дії. Причина – клопотання сільського голови Августовича, який послався на «воєнний мораторій» із Земельного кодексу.
Як підкреслює видання «ДеПитати», це посилання юридично необґрунтоване, адже судове рішення набрало чинності до набрання чинності мораторієм, і стосується лише надання дозволу на розробку документації, а не передачі землі у власність.
Скарги на бездіяльність виконавця спершу ігнорувалися. Лише після тривалого оскарження та перевірки, керівник відділу ДВС визнав дії виконавця незаконними та скасував постанову про відкладення. Але… виконання так і не відбулося. «Вихлопу – жодного!» – констатує видання «ДеПитати».
Поліція: «імпотенція на замовлення»
Усвідомлюючи саботаж з боку сільради, Сергій звернувся до поліції із заявою про кримінальне правопорушення (невиконання судового рішення, ст. 382 КК України). І тут почалася нова драма.
Поліція спершу взагалі проігнорувала вимоги Кримінального процесуального кодексу, розглянувши звернення як звичайну заяву громадянина за відповідним законом. Лише після скарги до суду, Вінницький міський суд 16 жовтня 2024 року зобов’язав поліцію відкрити кримінальне провадження.
Але й це не кінець. Вже 30 листопада 2024 року слідчі… закрили справу, проігнорувавши всі факти. Захисник знову оскаржив це рішення. 9 січня 2025 року суд скасував постанову про закриття як необґрунтовану та зобов’язав відновити слідство.
«Поліція робить вигляд, що вона безсила. Хоча, ні – вона свідомо та цинічно ігнорує закони України…», – наголошує видання «ДеПитати». Дії як сільради, так і поліцейських, що саботують виконання судового рішення, є не просто недбалістю, а свідомим ігноруванням статей 19 та 129-1 Конституції України, що гарантують обов’язковість судових рішень.
Ця історія – приклад того, як навіть за наявності остаточного і законного рішення суду, громадянин може стикнутися з тотальним саботажем з боку місцевої влади та виконавчих органів. Посадовці продовжують діяти за принципом «а нам за це нічого не буде».
Як зазначає видання «ДеПитати», це не просто про одну земельну ділянку. Це – про верховенство права в Україні. І про те, як його намагаються знищити на рівні однієї громади. Кейс Лука-Мелешківки наочно демонструє: якщо суд не гарантує виконання своїх рішень, які виносяться «іменем України» — це вже не суд, а ілюзія правосуддя.
