Керівництво Вінницької обласної ради вкотре продемонструвало вельми специфічне бачення критеріїв ефективного менеджменту.
Цього разу відзначився перший заступник голови обласної ради Володимир Кістіон. Як повідомила пресслужба облради, 24 вересня він зустрівся з колективом підпорядкованого обласній раді комунального підприємства «Вінницяоблтеплоенерго», подякував працівникам за роботу та урочисто вручив новий контракт генеральному директору підприємства Андрію Ковальову.
Володимир Кістіон — не просто посадовець, а давній і найближчий соратник «сірого кардинала» Вінниччини Володимира Гройсмана та один із вождів його фамільної партії. Ковальов, своєю чергою, — депутат обласної ради від «Української стратегії Гройсмана».
А сама протокольна подія у стилі рольових партійних полюбовних ігор виглядає вельми промовисто на тлі того, що очолюване Ковальовим підприємство перебуває в епіцентрі розслідування щодо можливого масштабного розкрадання десятків мільйонів бюджетних гривень.
Щоб зрозуміти, за які заслуги Андрій Ковальов має безлімітний кредит довіри від партійного керівництва «стратегів» Гройсмана, які фактично є партією влади на Вінниччині, варто згадати його політичний бекграунд.
Свого часу Ковальов керував благодійним фондом «Вінниця — комфортне та безпечне місто», який нині очолює Катерина Поджаренко. Після початку повномасштабної війни саме цей фонд використовується як основа діяльності юридично неіснуючого «Міжрегіонального координаційного гуманітарного штабу», який очолює Володимир Гройсман і за допомогою якого активно піариться фамільна партія ексмера Вінниці та експрем’єр-міністра України..
Ковальов та Поджаренко у 2015 році балотувалися до місцевих рад від партії «Самопоміч». Але вже у 2020 році обрали більш «правильну» партію — «Українську стратегію Гройсмана». Від неї обоє стали депутатами: Ковальов — Вінницької обласної ради, Поджаренко — Вінницької міської. І обидва отримали керівні посади у комунальних підприємствах, підзвітних відповідним радам: Ковальов очолив «Вінницяоблтеплоенерго», а Поджаренко стала директоркою вінницького ліцею №18. Її чоловік, Андрій Поджаренко, своєю чергою, був призначений заступником генерального директора «Вінницяоблтеплоенерго», ставши безпосереднім підлеглим Ковальова. А враховуючи, що родина Поджаренків — куми Ковальова, вона органічно вписалася у те, що у Вінниці опоненти влади називають «фірмовим феодально-клановим устроєм».
Водночас, як свідчить практика, кар’єра типового «міцного господарника» від «стратегів» Гройсмана повинна супроводжуватися візитами слідчих, обшуками та арештами. І з цим Ковальов, схоже, успішно справляється.
Як уже інформували «Ми Вінничани», навколо закупівель очолюваного ним комунального підприємства були відкриті одразу два кримінальні провадження — щодо можливих зловживань під час закупівлі дров та паливної тріски і щодо службової недбалості під час закупівлі альтернативного палива.
Перша справа вже закінчилася вироком суду. Але сама історія виявилася більше схожою на виставу, в якій поспіхом шукали «цапа-відбувайла». Навесні 2024 року, коли розгорівся скандал через закупівлю «Вінницяоблтеплоенерго» палива у ТОВ «Біллінг-трейд сервіс» за значно завищеними цінами, всю відповідальність фактично поклали на одного працівника — заступника начальника служби оперативно-технічного забезпечення Андрія Кравченка.
За версією обвинувачення, Кравченко неналежно перевірив ринкові ціни, уклав прямі договори без проведення конкурентних процедур та подав керівництву «Вінницяоблтеплоенерго» неперевірену інформацію щодо вартості палива. Сам Кравченко пояснював свої дії великим навантаженням, частими відрядженнями та участю у виїзних бригадах, які ліквідовували наслідки російських обстрілів.
Щоб закрити питання зі збитками, Кравченко повністю відшкодував підприємству 1 мільйон 760 тисяч 726 гривень. «Вінницяоблтеплоенерго» після цього заявило, що майнових претензій до нього не має, та надало позитивну характеристику.
У результаті, згідно з вироком Вінницького міського суду, Кравченко отримав покарання у вигляді штрафу в 17 тисяч гривень за службову недбалість. Додатково суд на рік позбавив його права займатися діяльністю у сфері публічних закупівель.
Втім, цей інцидент виявився лише верхівкою значно більшої схеми. Поки суд розглядав справу Кравченка, слідчі ГУНП у Вінницькій області продовжували розслідувати інше кримінальне провадження — уже за ч. 4 ст. 191 КК України, тобто за підозрою у привласненні або розтраті майна в особливо великих розмірах в умовах воєнного стану. У матеріалах слідства описувалася зовсім інша картина того, що відбувалося із закупівлями палива для «Вінницяоблтеплоенерго».
За версією слідства, жодного «введення в оману» керівництва не було. Поліція перевіряє, чи могли схему привласнення бюджетних коштів організувати та запровадити посадові особи КП «Вінницяоблтеплоенерго» спільно з представниками ТОВ «Біллінг-трейд сервіс» та ТОВ «КРАФТ ТК КОМПАНІ».
Слідство вважає, що в період з 2023 по 2025 роки комунальники системно укладали прямі договори на закупівлю дров’яної сировини та паливної тріски за цінами, які могли суттєво перевищувати ринкові. Для прикладу, у матеріалах справи зазначається, що середня ринкова вартість тріски становила близько 600–800 гривень за кубометр, тоді як «Вінницяоблтеплоенерго» купувало її по 1250, а згодом по 1740 гривень за кубометр. У 2025 році за колоті дрова підприємство платило 2400–2495 гривень за кубометр.
У матеріалах слідства фігурує ще один показовий епізод: у жовтні 2025-го «Вінницяоблтеплоенерго» уклало договір із ТОВ «КРАФТ ТК КОМПАНІ» на закупівлю 24 тисяч кубометрів тріски за 40,8 мільйона гривень — по 1700 гривень за кубометр. Пізніше додатковою угодою ціну підняли до 2200 гривень за кубометр.
Ціни в договорах, за версією слідчих, обґрунтовувалися експертними висновками та ціновими документами, зокрема Вінницької торгово-промислової палати. Правоохоронці ставлять під сумнів достовірність частини використаних для такого обґрунтування прайс-листів, зазначаючи, що деякі з фірм, чиї ціни фігурували у документах, фактично не здійснювали реалізацію відповідної продукції.
Загалом, за даними слідства, за кілька років комунальники придбали понад 30 тисяч кубометрів палива. Потенційні збитки правоохоронці оцінюють у десятки мільйонів гривень. Водночас слідство перевіряє і версію про те, що частина оплаченої деревини могла фактично не постачатися до котелень.
У рамках цього розслідування поліція провела низку санкціонованих обшуків, зокрема у приміщеннях «Вінницяоблтеплоенерго», у тому числі в кабінетах керівництва підприємства, а також за місцями роботи та проживання фігурантів справи й у представників компаній-постачальників. Під час обшуків слідчі вилучали документи, договори, чорнові записи, мобільні телефони та комп’ютерну техніку. На частину вилученого майна суд наклав арешт.
І тут виникає значно цікавіше запитання: чи справді керівник «Вінницяоблтеплоенерго» Сергій Ковальов та його заступник Андрій Поджаренко могли не знати про те, що відбувалося із закупівлями? Тож історія вже явно не зводиться до одного «цапа-відбувайла».
Однак, попри серйозні підозри, проведені обшуки та очевидну спробу звести всю історію до одного «стрілочника», кадровий дах над «Вінницяоблтеплоенерго», схоже, залишається надійним. Продовження контракту з Андрієм Ковальовим за участю Володимира Кістіона у цьому контексті виглядає особливо показово.
Кістіон, як ніхто інший, знає, як у Вінниці працює кумівсько-кланова система кадрів на комунальних підприємствах. Свого часу він сам очолював підпорядковане обласній раді комунальне підприємство «Вінницяоблводоканал», а після переходу на вищі посади залишив підприємство під контролем свого кума Олександра Чернятинського. Першим заступником директора став син Кістіона — Дмитро.
Згодом цей родинно-кумівський тандем опинився в центрі кримінальної історії, пов’язаної з можливим виведенням коштів через підконтрольні фірми. Причому на початковому етапі у справі фігурував і сам Володимир Кістіон.
Але в підсумку справа про розтрату 10,3 мільйона гривень, хоч і дійшла до Вищого антикорупційного суду, серед обвинувачених опинилися Олександр Чернятинський та ще один «стрілочник» — начальник відділу капітального будівництва Сергій Григорук. А от Володимир Кістіон до числа обвинувачених так і не потрапив.
Більше того, «сімейна» історія водоканалу на цьому не закінчилася. Після того, як Чернятинський залишив директорське крісло, підприємство очолив Кістіон-молодший — Дмитро.
І син, схоже, вирішив не відставати від батька. За матеріалами слідства, яке проводять СБУ та поліції, новий керівник міг організувати схему власного збагачення із залученням приватних асенізаторських машин. У 2023 році він придбав три такі вантажівки, оформивши їх на підставну особу — ФОП. Машини збирали нечистоти у приватних клієнтів по всьому Вінницькому району за готівку, а потім безоплатно зливали їх на очисні споруди водоканалу. За версією слідства, отримані кошти конвертувалися у валюту та передавалися керівнику підприємства.
Ще одна схема стосується так званих «мертвих душ». Під час воєнного стану на підприємстві могли фіктивно працевлаштовувати людей, які фактично не працювали. Їм безпідставно нараховували зарплати, а оформлення могло використовуватися і для незаконного бронювання від мобілізації. У результаті, за версією правоохоронців, громада зазнавала фінансових збитків.
Не менш серйозні претензії стосуються екологічної діяльності підприємства. У вересні 2024 року було розпочато кримінальне провадження за фактами можливого порушення правил охорони вод, зловживання службовим становищем та розтрати майна — за ч. 1 ст. 242, ч. 2 ст. 364 та ч. 4 ст. 191 КК України.
За даними слідства, посадовці водоканалу могли систематично допускати недостатнє очищення стічних вод. У результаті концентрація амонійного азоту та інших забруднювальних речовин у стоках, як стверджують правоохоронці, перевищувала допустимі норми у 7–8 разів, створюючи загрозу для басейну Південного Бугу та водозаборів у Вінницькій, Одеській і Миколаївській областях.
Слідство також перевіряє версію про приховування цих порушень. За його даними, перед перевірками екологічних інспекторів працівникам лабораторії могли давати вказівки розбавляти стічні води чистою водою, а результати хімічних аналізів — фальсифікувати.
Правоохоронці провели обшуки в адміністративній будівлі «Вінницяоблводоканалу». Розслідування передали на міжрегіональний рівень за участю СБУ та прокуратури Києва. Під час обшуків вилучили документи, журнали лабораторних аналізів, матеріали щодо бронювання, чорнові записи та мобільні телефони керівництва.
Спроби повернути вилучені телефони через суд результату не дали. У січні 2026 року Київський апеляційний суд залишив відповідні скарги без задоволення, підтвердивши необхідність збереження вилучених пристроїв як можливих доказів у кримінальному провадженні.
Виходить майже ідеальна кадрова формула: кримінальні провадження приходять і минають, обшуки закінчуються, справи доходять до судів, «стрілочники» отримують вироки — а керівні крісла залишаються надійно закріпленими за «своїми». Схоже, саме так у вінницькій комунальній сфері й виглядає той самий «ефективний менеджмент»: підприємства можуть роками фігурувати у кримінальних історіях, але для правильних людей це зовсім не привід для кадрових висновків. Навпаки — це привід для нового контракту.
