«Стратегічний» жабогадюкінг: ще одна кримінальна справа мера Тульчина Весняного

17 червня 2025 року у Ладижинському міському суді відкрився черговий сезон театру абсурду під робочою назвою «Коли ж Валерій Весняний нарешті «заїде» до буцегарні?». Цього разу головному герою — меру Тульчина та головному міському «стратегу» Гройсмана — інкримінують ч. 2 ст. 382 КК України: умисне невиконання судового рішення посадовою особою. Стаття цілком під стать: можна отримати до п’яти років за ґратами плюс заборону обіймати керівні посади — наче спеціально для тих, хто дуже любить владу, але не дуже — закон. Про що йдеться цього разу — читайте далі.

Цирк на дроті

Історія почалася не вчора. А під час місцевих виборах 2020 року, коли на Вінниччині представники партії «Українська стратегія Гройсмана» волали з кожної праски, що саме вони знають, як правильно керувати країною, і охоче покажуть це всім — варто лише їх обрати. Мовляв, ми – еліта, ми – ефективні, ми – стратегічні! Обрали. І тепер вони дійсно демонструють свої «вміння». Щоправда, у Тульчині таланти «стратегів» більше нагадують майстер-клас із перетворення місцевого самоврядування на ганебний цирк, який упевнено трансформується в кримінальний трилер.

«Ми Вінничани» вже розповідали, як у квітні 2024 року наближені до партії Гройсмана вінницькі медіа з пафосом рапортували про призначення секретарем Тульчинської міськради депутатки-«стратегині» Наталії Траченко. Колишню завідувачку сектору юридичного забезпечення міськради обрали на цю посаду 4 квітня, під час 61-ї сесії. Втім, «стратегічні» ЗМІ воліли не акцентувати увагу на тому, куди ж подівся її попередник.

А попередника, Віталія Чубу, ще 6 вересня 2023 року, на 51-й позачерговій сесії депутати відправили у відставку, достроково припинивши його повноваження. Під «роздачу» потрапила і його дружина — Ірина Чуба, яка на той момент обіймала посаду старости села Клебань. Ініціатором «визволення» міськради від подружжя Чубів виступив мер Тульчина Валерій Весняний.

Формальним приводом для відставок стала гучна п’янка на водосховищі Південного Бугу біля села Степашки, яку подружжя Чубів влаштувало саме в день роковин ракетного удару по Вінниці — трагедії, що забрала життя 29 мирних жителів.

Однак насправді «зачистка» Чубів стала наслідком жорсткої внутрішньовидової боротьби в «стратегії Гройсмана» між двома знаними тульчинськими «фахівцями» правильного керування країною.

«Солодка» парочка

На виборах 2020 року саме Весняний і Чуба виступали єдиною командою «стратегів»: перший був висуванцем партії Гройсмана на посаду міського голови, другий очолював партійний список кандидатів у міськраду. На першій сесії новообраної міськради у грудні 2020 року саме Весняний запропонував єдину кандидатуру Віталія Чуби на посаду секретаря міськради, яку підтримали 30 із 34 депутатів.

Проте за кілька років між головними «стратегами» Тульчина виникла глибока неприязнь, що перетворила роботу міськради на справжнє шоу. Внаслідок цього міськрада розпочала 2024 рік без затвердженого бюджету — занурена в політичні чвари, вона просто не знаходила часу і сил зайнятися головним кошторисом громади. До політичного шапіто долучилася і загалом уся «стратегія Гройсмана»: 30 січня 2024 року партія провела у Києві якийсь таємний з’їзд, про котрий не було жодних офіційних повідомлень ані на партійному сайті, ані у соцмережах очільника партії Володимира Гройсмана. На з’їзді, під головуванням колишнього директора департаменту правової політики Вінницької міськради Романа Бочевара та заступника голови Вінницької облради Ігоря Івасюка, 14 делегатів нібито проголосували за виключення з партії та відкликання кількох тульчинських депутатів, зокрема й Віталія Чуби.

Тульчин-Ладижин транзит

Тим не менш, починаючи з січня 2024 року, подружжя Чубів стало домагатися ухвалення в судах рішень про поновлення на посадах. Незважаючи на відсутність симпатій до будь-якої зі сторін «жабогадюкінгу» між колишніми та чинними «гройсманівцями», варто звернути увагу на важливий момент. На сесіях міськради неодноразово порушувалося питання виконання судових рішень про поновлення Віталія та Ірини Чуби на посадах. Однак депутати, під керівництвом міського голови Валерія Весняного, систематично відмовлялися це робити — або масово утримувалися від голосування, або більшістю голосів виступали «проти».

Саме для таких випадків у Кримінальному кодексі передбачена стаття 382 — «Невиконання судового рішення» із покаранням аж до позбавлення волі. Тобто судитися скільки завгодно ніхто нікому не забороняє, але якщо рішення суду вже прийняте — його потрібно виконувати, інакше — настає кримінальна відповідальність.

З цієї причини проти Валерія Весняного і було порушено кримінальну справу, а розгляд обвинувачення доручено Ладижинському міському суду. Чому не Тульчинському районному? Бо там «неможливо утворити склад суду» для розгляду цієї справи — усі четверо наявних суддів самовідвелися, мотивуючи це виконанням функцій слідчих суддів під час розгляду процесуальних питань у іншому кримінальному провадженні, де фігурує обвинувачення проти Весняного. Тому Вінницький апеляційний суд передав справу на розгляд до Ладижинського міського суду..

Двічі на лаві підсудних

Таким чином, Валерій Весняний, який очолює Тульчин з 2006 року, нині фігурує у двох кримінальних провадженнях. Одне з них — за умисне невиконання судового рішення, інше — за зловживання владою під час незаконної передачі 68 гектарів комунальної землі приватному підприємству без проведення аукціону, що завдало громаді збитків понад 2,8 мільйона гривень. Остання справа, як повідомляли «Ми Вінничани», з березня 2024 року розглядається у Вінницькому міському суді за ч. 2 ст. 364 КК України.

За даними слідства, восени 2021 року міський голова самовільно, без будь-яких правовстановлювальних документів і погодження з депутатським корпусом, передав в оренду понад 68 гектарів комунальної землі ТОВ «Кирнасівський цукровий завод». Замість обов’язкового за законом земельного аукціону він одноосібно підписав відповідний договір. Внаслідок цих дій, за підрахунками правоохоронців, бюджет Тульчинської громади за 2021–2022 роки недоотримав понад 2,8 мільйона гривень.

Попри це, прокуратурі та слідчим не вдалося домогтися для Весняного ані відсторонення від посади, ані запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою — за нього миттєво внесли заставу в розмірі 800 тисяч гривень, і він вийшов на волю під особисті зобов’язання. Ба більше, суди двічі відмовили у відстороненні його від посади. До речі, запобіжний захід у вигляді особистих зобов’язань застосовано також і за справою про умисне невиконання судового рішення.

Хтось назве це «кризою місцевого самоврядування» в окремо взятому місті. Та насправді Тульчин — яскравий приклад того, як «стратегія Гройсмана» насправді реалізує свої передвиборчі обіцянки про успішних менеджерів. Щоправда, успішність вимірюється кількістю кримінальних справ…