СТРАТЕГІЯ ГАРАНТОВАНОГО ЗНИЩЕННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

«Українська стратегія Гройсмана» стала партією влади на Вінниччині, обіцяючи професіоналізм та новий рівень політики. Натомість, реальність виявилася зовсім іншою: гучні скандали, «палацові перевороти», усунення неугодних та безкінечна огидлива гризня за грошові потоки.

Козятин: від обіймів до «чорної мітки»

У 2020 р. Тетяна Єрмолаєва, висуванка «Української стратегії Гройсмана», тріумфально перемогла на виборах мера Козятина. Особисто Гройсман фотографувався з нею, запевняючи виборців у її компетентності та надійності. Проте вже 30 січня 2023 р. на позачерговому з’їзді партії Єрмолаєву виключили з лав «стратегів», звинувативши у численних порушеннях та неетичній поведінці. Сама Єрмолаєва категорично заперечувала ці звинувачення, стверджуючи, що стала жертвою інтриг через те, що завадила розкраданню бюджету. На тому з’їзді, де вирішувалася доля Єрмолаєвої, головував Ігор Івасюк, заступник голови Вінницької облради і давній соратник Гройсмана, якого вважають «сірим партійним кардиналом» «стратегів».

Почався тривалий і болісний процес «вичавлювання» Єрмолаєвої з посади. «Стратеги» активно використовували всі можливі важелі тиску. Нарешті, на сесії Козятинської міськради, яка продовжувалась з 10 по 14 жовтня 2024 року, депутати проголосували за відставку Єрмолаєвої. Ключовим моментом стала заміна «стратегами» кількох «неслухняних» депутатів, яких відкликали під надуманими приводами. На їх місце прийшли більш лояльні до партійного керівництва фігури. Обов’язки мера тепер виконує Ірина Репало – також членкиня «стратегії Гройсмана», яка поки що вважається більш поступливою і не ставить під сумнів рішення партійного керівництва.

Вінниця-2005: майстер-клас з «палацових переворотів»

Усунення Єрмолаєвої майже ідентично повторює сценарій приходу до влади самого Гройсмана у Вінниці у 2005 році. Тоді, після того, як Олександр Домбровський залишив посаду мера Вінниці, ставши «губернатором» Вінниччини, його обов’язки тимчасово виконував секретар ради Віктор Козак. Проте «команда Гройсмана» швидко організувала «палацовий переворот». Депутати міськради, ігноруючи рішення суду, яке забороняло звільнення Козака, проголосували за його відставку. На його місце було обрано самого Гройсмана, який, виконуючи обов’язки мера, зміг задіяти адміністративний ресурс і забезпечити собі перемогу на наступних виборах. Ключову роль в цій «рокировці» зіграв усе той же Ігор Івасюк, який тоді очолював обласне управління освіти і явно діяв в інтересах Гройсмана.

Жмеринка: здоров’я не витримало партійної опіки?

Жмеринський міський голова Анатолій Кушнір, починаючи з 2014 року, тричі обирався мером. У 2018 році він вже пережив один «палацовий переворот», коли депутати міськради висловили йому недовіру та достроково припинили його повноваження. Кушнір зміг повернути собі посаду через рішення Верховного Суду у 2020 році. Після цього він, схоже, вирішив «підстрахуватися» і «прибився» до партії Гройсмана, під знаменами якої восени 2020 року втретє очолив Жмеринку. Проте «патронат» «міцних господарників», здається, негативно вплинув на здоров’я Кушніра. 20 жовтня 2022 року на позачерговій сесії міськради він несподівано для багатьох оголосив про відставку «через погіршення стану здоров’я». І його без зайвого галасу замінили: благо діло секретарем міськради, який за законом у випадку дострокового припинення повноважень мера обіймає його посаду, був теж «стратег» з досконалою репутацією Вадим Кожухівський — воював на Донбасі, захищав Донецький аеропорт, а ще, кажуть, він племінник мера Вінниці Сергія Моргунова…

Ладижин: «договорняк» з проросійськими силами

У Ладижині «палацовий переворот» відбувся за сценарієм заздалегідь спланованого «договорняка». З 2001 року містом керував скандально відомий Валерій Коломєйцев, уродженець росії, колишній член Партії регіонів, який ніколи не приховував своїх проросійських поглядів. Незважаючи на численні корупційні скандали та включення до антирейтингу «Вороги преси», Коломєйцев сім разів поспіль перемагав на виборах мера. У 2020 році він вчергове став мером, на цей раз під прапорами проросійської партії «Наш край», яка зараз заборонена в Україні. Ще й привів у міськраду чисельну депутатську фракцію «Нашого краю».

Після початку повномасштабної російської агресії проти України перебування на посаді мера фігури з таким минулим стало неприйнятним. І у травні 2022 року Коломєйцев погодився скласти повноваження «через стан здоров’я», але за умови, що його замінить однопартієць Олександр Коломієць, начальник місцевого комунгоспу. Щоб забезпечити цю «рокировку», секретаря ради Людмилу Бучко («Українська стратегія Гройсмана») перевели на спеціально створену для неї посаду заступника мера.

Уланів: виборців взяли змором

В Уланівській сільській громаді «стратегам» не довелося влаштовувати «палацовий переворот». Зробити головою громади свого партійця їм допомогла «виборча карусель». Їх кандидат, Олександр Гоцуляк, колишній помічник судді обласного апеляційного суду, спочатку програв вибори в жовтні 2020 року багаторічному голові Сергію Голубенку («Європейська партія України»). Проте один з суперників Голубенка, Олександр Крученюк («Батьківщина»), через чисельні порушення під час голосування домігся у суді призначення повторних виборів. На них, 17 січня 2021 року, Крученюк переміг і «гройсманівця» Гоцуляка, і інших кандидатів. Але вже в квітні 2021 року Крученюк раптово помер через проблеми з серцем. На чергових позачергових виборах, які відбулися 31 жовтня 2021 року, перемогу здобув Гоцуляк, який до цього двічі програвав. Йому допомогло те, що після смерті Крученюка він, як секретар ради, виконував обов’язки голови громади і контролював адмінресурс.

Тиврів та Оратів: «віджаті» перемоги за допомогою «Батьківщини»

У Тиврівській та Оратівській громадах «стратеги» зазнали поразки на виборах голів, але згодом за допомогою інтриг та «палацових переворотів» усунули переможців – Сергія Кицишина та Галину Лошак. Цікаво, що в обох випадках «рокировки» відбувалися за участі депутатів від «Батьківщини», з якою у «гройсманівців» склався своєрідний «мезальянс» на рівні облради та цілої низки громад.

В Оратівській громаді «жертвою стратегів» стала Галина Лошак, яка в 2020 році перемогла висуванця партії Гройсмана Ігоря Барського, багаторічного (з 2006 року) очільника громади. Депутати місцевої ради достроково припинили її повноваження 29 червня 2023 року, визнавши її звіт незадовільним. Лошак, яка раніше очолювала партійний осередок «Європейської солідарності», на виборах балотувалася як самовисуванка. «Позитивне» голосування за її відставку було забезпечено попереднім відкликанням партією «Батьківщина» двох своїх депутатів – Анатолія та Сергія Саліїв. Раніше «Українська стратегія Гройсмана» також позбавила мандату своїх депутатів – священника ПЦУ Ярослава Мацюка та Петра Сопонюка. Відкликання депутатів «за народною ініціативою» призвело до чисельних протестних мітингів в Оратові, а відставка Лошак – до страйку працівників селищної ради.

Тим не менш, виконуючою обов’язків голови селищної ради стала секретар Оратівської ради і керівниця місцевого осередку «Батьківщини» Леся Ларіонова, чоловік якої, будучи державним реєстратором, напередодні був затриманий за підозрою в отриманні хабаря у сумі 45 тис. грн. А першим заступником голови громади став «стратег» Ігор Барський – той самий, якого Лошак перемогла на виборах. 9 липня 2024 року суд визнав, що відставка Лошак була незаконною і поновив її на посаді. Проте депутати Оратівської ради, навіть не дочекавшись внесення в реєстр рішення суду, вдруге проголосували за її відставку.

У Тиврові місцеві «стратеги» двічі намагалися усунути з посади селищного голову Сергія Кицишина, який у 2013 році вперше отримав перемогу на виборах за підтримки партій «Батьківщина», «Свобода» та «Удар». Тоді його головним опонентом був провладний кандидат від Партії регіонів, заступник очільника Тиврівської райдержадміністрації Анатолій Коваль. У 2020 році Кицишин переміг іншого першого заступника очільника Тиврівської райдержадміністрації Олександра Заворітнього, висуванця нової партії влади на Вінниччині — «стратегії Гройсмана». Але вже у березні 2022 року депутати селищної ради достроково припинили повноваження Кицишина, посилаючись на порушення законів та прав громадян. Судом Кицишин був поновлений на посаді. Проте вже через кілька днів депутати знову його звільнили. Кицишин — знову у суд, але цього разу його позов був відхилений. З тих пір обов’язки селищного голови виконує багаторічна секретар ради (з 2010 року) Оксана Левчук, яка раніше була висуванкою «Батьківщини», але на останніх виборах отримала мандат під брендом партії «За майбутнє».

Партія Гройсмана готова на все, аби контролювати владу на Вінниччині. «Стратеги» не гребують нічим: маніпулюють депутатами, ігнорують рішення судів, організовують «палацові перевороти», аби усунути непідконтрольних мерів і поставити своїх людей. Так знищується місцеве самоврядування. Мова не про особистості посадовців, яким можна закинути багато чого, як поганого, так і доброго. Мова про сутність. Вінничани обирають владу, але їх вибір не має значення. «Стратеги» «коригують» його, і при владі опиняються ті, кого ніхто не обирав. Замість того, щоб працювати для людей, депутати займаються політичними іграми та скубуться за владу.