Україна начебто передала росії засудженого у Вінниці на п’ять років позбавлення волі митрополита української православної церкви московського патріархату Іонафана (Єлецьких) в обмін на кількох полонених воїнів ЗСУ. Офіційно про такий обмін не повідомлялось. А сам митрополит на чисельних відео вже цвіте і пахне у Москві, обнімається та цілується з очільником російської православної церкви Z-патріархом Кирилом (Гундяєвим), який вішає попу з Вінниччини орден Сергія Радонезького на груди. Що ж відбувається?
Як вже інформували «Ми Вінничани», 22 червня 2024 р. сайт російської православної церкви та російські пропагандистські ЗМІ наввипередки віщали, що засудженого в Україні Тульчинського та Брацлавського митрополита московського патріархату Іонафана звільнили і незабаром він має прибути до Москви. За словами російських пропагандистів у рясах і без, звільненню Іонафана нібито сприяв Папа Римський Франциск.
А українська влада ситуацію з Іонафана ніяк не коментувала і не коментує.
Увечері 22 червня 2024 р., напередодні Трійці, стало очевидним, що митрополит Єлецьких дійсно знаходиться не у буцегарні, де він за вироком суду повинен був п’ять років шити рукавички для будівельників, а на волі. І не просто на волі, а за кордоном. Піп «засвітився» на вечірньому богослужінні у кафедральному соборі російської православної церкви у Мінську.
Вже 25 червня 2024 р. очільник російської православної церкви Z-патріарх Кирило, який благословляє окупантів на вбивства українців, особисто прийняв Іонафана-Єлецьких та нагородив його орденом. Кирило назвав зрадника України «сповідником віри», якого «репресували». За словами рашистського Z-патріарха, Іонафан в Україні вважав своїм завданням «опір злу». Очевидно, що під «злом» начальник клерикального департаменту ФСБ мав на увазі Україну. Нагородження засудженого в Україні митрополита орденом Сергія Радонезького у російській православній церкві подали таким чином, щоб здавалося, що Єлецьких нагородили як мученика. Насправді ж, Гундяєв відзначив свого пастиря ще взимку 2024 р. «за багаторічні та плідні архіпастирські праці та у зв’язку з відзначеним ювілеєм» (Іонафану виповнилось 75 років).
На кого обміняли засудженого попа з Вінниччини, – достеменно невідомо. Мабуть, єдиною інформацією щодо деталей обміну стала публікації «Главкому» та LB.ua, яку журналісти виданнь оприлюднили, спираючись на власні конфіденційні джерела.
Митрополита Іонафана нібито 22 червня було доставлено на кордон з Білоруссю, де його передали представникам росії.
«Цінність Іонофана полягає в тому, що його обміняли на декількох військовополонених українських захисників, які утримувалися в неволі в росії», – зазначали джерела «Главкому» та LB.ua. За словами неназваних співрозмовників видань, саме цього ієрарха московського патріархату російська сторона дуже хотіла забрати. Зокрема, Z-патріарх Кирило напередодні розсилав звернення щодо Іонафана, починаючи з ООН, закінчуючи Папою Римським Франциском. Бо Іонафан, з точки зору московської церкви, яка обслуговує тоталітарний режим путіна, – неабияка постать. Він був активним противником здобуття українською церквою незалежності ще, починаючи з 1990-их.
До того ж, Іонафан-Єлецьких особисто знайомий і перебуває у дружніх стосунках із Z-патріархом Кирилом. У 1970-их Єлецьких навчався у Ленінградській духовній семінарії та Ленінградській духовній академії, ректором яких у той період був нинішній російський Z-патріарх Кирило. Між ієрархами насправді й не така велика різниця у віці – лише три роки.
Якоїсь офіційної чи неофіційної інформації про кількість звільнених українських захисників в обмін на зрадника у рясі немає. В той же час, обмін полоненими, який відбувся 25 червня 2024 р., за словами і української, і російської сторони, пройшов у форматі «90 на 90». Тобто, якщо Іонафана передали росії в рамках цього обміну, то його поміняли на одного українського військовослужбовця. Та й добре. З паршивої вівці, хоч шерсті жмут. Тим більш мова не про шерсть, а про врятоване життя українця, який захищав свою землю від варварів.
А між іншим, як зазначає видання «Главком» в українській православній церкві московського патріархату про обмін її ж митрополита Іонафана – ані пари з уст. Останні згадки про цього діяча на офіційному сайті були кілька місяців тому. Перша стосувалася його критичного стану здоров’я (як тепер бачимо, не настільки, аби вирушити до росії). Друга – привітання від предстоятеля Онуфрія із 35-літтям архієрейської хіротонії (таїнство висвячення у священнослужителі). Це повідомлення датоване 23 квітням 2024 р. Далі ж про пригоди осудженого ієрарха та про його видачу росії – ні слова. Схоже, ця мовчанка українській православній церкві московського патріархату, яка затято заперечує свій зв’язок з російської православної церкви, є найдієвішим способом, щоб уникати зайвого галасу і запитань від своїх же вірян.
