У Вінницькій мерії — чергова кадрова новина, яка радше виглядає як спроба остаточно «забетонувати» стару систему. Розпорядженням Вінницького міського голови з 26 березня Олександра Ситника призначено директором департаменту житлового господарства Вінницької міської ради. Про це кадрове рішення мер Вінниці Сергій Моргунов повідомив під час засідання виконкому. До цього Ситник протягом семи місяців фактично «приміряв» посаду, виконуючи обов’язки керівника департаменту.
Біографія пана Ситника — це справжня «американська мрія» по-вінницьки. Свій трудовий шлях новоспечений головний комунальник міста починав у 2005 році в селі Городківка, де навчав дітей трудового навчання. Проте тримання рубанка в руках швидко змінилося на тримання печатки сільського голови Гарячківки, а згодом — на стрімку кар’єру в системі вінницьких ЖЕКів.
Ситник пройшов через «труби і воду» комунальних підприємств: був заступником у ЖЕК-7, керував ЖЕК-3 та ЖЕК-16, працював головним інженером у ТОВ «ЖЕО» та ТОВ «УЮТ». Останні сім років він «гартувався» на посаді заступника начальника управляючої комунальної компанії «Житло-Гарант» (колишня ЖЕК-12). Словом, людина комунальної системи до мозку кісток.
Пан Ситник у 2005 році закінчив Вінницький державний педагогічний університет імені М. Коцюбинського, здобувши кваліфікацію магістра педагогічної освіти. У 2011 році він також завершив навчання в Одеському регіональному інституті державного управління НАДУ при ррезидентові України, отримавши ступінь магістра державного управління.
Призначення Ситника директором департаменту відбулося на тлі гучних корупційних скандалів. Підрозділ мерії, що опікується житловим господарством, останнім часом регулярно потрапляє до кримінальних хронік.
Наприклад, «Ми Вінничани» неодноразово інформували про численні розслідування навколо Олександра Мільченка. Цей підприємець, попри пряму заборону Антимонопольного комітету та статус обвинуваченого у розтраті майна, продовжував отримувати мільйонні підряди від департаменту житлового господарства. Лише під час ремонту даху на вулиці Левка Лук’яненка правоохоронці зафіксували переплату майже у 740 тисяч гривень. Замість якісних матеріалів — дешевий руберойд, замість реальних робіт — «липові» акти.
Найбільш показовим виглядав епізод, коли департамент (на той момент під керівництвом Віталія Місецького, попередника новопризначеного Ситника) уклав угоду на 3,5 мільйона гривень із тим самим Мільченком саме тоді, коли він перебував під нічним домашнім арештом. Як то кажуть, війна війною, а «дерибан» — за розкладом.
Ще один епізод — капітальний ремонт покрівлі на вулиці Довженка, 38. Схема класична: керівник департаменту підписав додаткові угоди, цього разу — із засновником і директором ТОВ «Ніка Сервіс Буд» Віктором Побережецем, на сотні тисяч гривень за роботи, які вже були оплачені або взагалі не виконувалися.
Не встигли вщухнути скандали довкола Мільченка та Побережця, як «відзначився» заступник директора департаменту Сергій Гречанюк. У лютому 2026 року його терміново відсторонили від виконання обов’язків у зв’язку зі службовим розслідуванням щодо «порушення принципів доброчесності». Мерія настільки поспішала «прибрати» посадовця напередодні відрядження мера до Мадрида, що в офіційному розпорядженні навіть переплутали його по батькові.
Олександр Ситник прийняв департамент не просто як господарську одиницю, а як структуру, де обшуки та інші слідчі дії вже стали буденністю. Чи стане магістр державного управління та педагогічної освіти тим, хто зуміє вимести корупційне сміття з владних коридорів? Утім, відповідь на це запитання, здається, відома наперед.
