Парадокс українського правосуддя: після оскарження прокуратурою «надто м’якого» вироку вінницький колаборант Юрій Васильєв не лише залишився на волі, але й зберіг 170 тисяч гривень та все своє майно.
2 лютого 2026 року Вінницький апеляційний суд виніс новий вирок у гучній справі вінницького підприємця, який продовжував вести бізнес в окупованому Криму та постачав чайні напої до російських виправних колоній. Попри те, що прокуратура вимагала суворішого покарання, результат виявився повністю протилежним: реальний штраф і конфіскацію замінили на умовний термін.
Як раніше вже повідомляли «Ми Вінничани», 24 листопада 2025 року Вінницький міський суд визнав Васильєва винним у колабораційній діяльності (ч. 4 ст. 111-1 КК України). Слідство встановило: перебуваючи на підконтрольній Україні території, він дистанційно керував бізнесом у Криму, перереєстрував підприємства за російським законодавством і продовжив торгові марки «Крымский нектар» та «Чаи Крыма» до 2032 року. Апогеєм співпраці стала поставка партії чаю до виправної колонії №4 у Краснодарському краї рф навесні 2025 року.
Суд першої інстанції призначив колаборанту покарання: штраф 170 000 гривень та конфіскацію усього майна.
Вінницька обласна прокуратура не погодилася з вироком і вимагала суворішого покарання: скасування штрафу та реального позбавлення волі.
Апеляційний суд у складі колегії суддів Антона Рупака, Сергія Медвецького та Володимира Медяного погодився, що штраф «несправедливий і недостатній»… і у новому вироку скасував штраф у 170 000 гривень. Натомись було призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, але Васильєв бу звільнений від фактичного відбування цього терміну з іспитовим строком на 2 роки. Суд також відмовився від конфіскації майна, залишивши лише заборону обіймати певні посади на 10 років.
Це означає, що спроба прокуратури посилити вирок обернулася вигідно для Васильєва: він не сплачуватиме штраф, вся власність — квартири, машини, бізнес — залишилася у нього, він сам залишається на волі, лише зобов’язаний періодично відмічатися в органах пробації протягом двох років.
Суд мотивував своє рішення тим, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства. Вирок набрав законної сили з моменту проголошення – 2 лютого 2026 року
