Від початку повномасштабної війни в Україні офіційно зафіксовано 401 факт сексуального насильства, вчиненого російськими окупантами проти цивільного населення.
Про це повідомив Генеральний прокурор України Руслан Кравченко, наголосивши, що такі злочини є одними із найтяжчих воєнних злочинів і не мають строку давності.
За інформацією Кравченка, для росії сексуальне насильство є не випадковим наслідком війни, а свідомо застосовуваним інструментом терору, спрямованим на залякування та приниження людей на окупованих територіях і в місцях незаконного утримання. Саме через системний характер таких злочинів російську армію було внесено до списку ООН як сторону, відповідальну за сексуальне насильство під час збройних конфліктів.
За офіційними даними, серед постраждалих — 250 жінок і 151 чоловік. Окремо задокументовано злочини проти дітей: жертвами стали 24 неповнолітні, серед яких 23 дівчини та один хлопець. У правоохоронних органах підкреслюють, що ці цифри відображають лише ті випадки, про які потерпілі змогли заявити відкрито, тож реальні масштаби злочинів можуть бути значно більшими. Водночас випадки сексуального насильства щодо українських військовослужбовців розслідуються в межах окремих проваджень. Найбільше постраждалих зафіксовано у п’яти областях — Херсонській, Донецькій, Київській, Харківській та Запорізькій.
Попри складні умови, українська система правосуддя та правоохоронні органи продовжують роботу з притягнення винних до відповідальності. Наразі 116 російським військовослужбовцям повідомлено про підозру, до суду скеровано 64 обвинувальні акти щодо 81 особи, а також повністю розслідувано 148 фактів сексуального насильства.
Українські суди вже винесли 19 вироків стосовно 26 військових рф, які отримали реальні строки позбавлення волі. Як зазначив Генеральний прокурор, перебування більшості підозрюваних у росії або на тимчасово окупованих територіях не гарантує їм уникнення відповідальності — докази збираються для подальшого переслідування, зокрема й у міжнародних судових інстанціях. Робота з постраждалими здійснюється з дотриманням їхньої гідності, без тиску та стигматизації, із забезпеченням необхідної медичної, психологічної та юридичної допомоги.
