Колишньому гравцеві та багаторічному капітану збірної України з футболу Анатолію Тимощуку, який після початку російської агресії тривалий час мешкає та працює на території російської федерації, заочно повідомлено про підозру у пособництві державі-агресору. Про це стало відомо з офіційного повідомлення Київської міської прокуратури, яка здійснює процесуальне керівництво у цій справі.
Збір коштів для окупантів
Згідно з матеріалами слідства, основний епізод, що став підставою для оголошення підозри за ч. 1 ст. 111-2 КК України (пособництво державі-агресору), стосується участі Тимощука у заході на підтримку збройних сил російської федерації.
Встановлено, що Анатолій Тимощук з 2017 року обіймає посаду асистента головного тренера футбольного клубу «Зеніт» (улюблена команда російського диктатора путіна), що базується у Санкт-Петербурзі. У вересні минулого року його клуб брав участь у матчі, після завершення якого відбувся благодійний аукціон. Метою цього аукціону був збір коштів для потреб підрозділів російської армії. За інформацією прокуратури, ці підрозділи, зокрема, комплектуються з осіб, пов’язаних із футбольним хуліганством, та беруть безпосередню участь у бойових діях на території України.
Особистий «внесок» колишнього українського футболіста у цю акцію полягав у наданні для аукціону своєї футболки з автографом. Цей лот був проданий за значну суму – 700 тисяч російських рублів. Прокуратура наголошує, що виручені від продажу кошти були цілеспрямовано скеровані на підтримку конкретного військового формування – «106-го розвідувального батальйону» путінської окупаційної армії, відомого також під назвами «розвідзагін 106 «Москва» та «свєтлояр», який воює проти України.
Як Тимощук став рашистом
Повідомлення про підозру стало логічним кроком після низки дій та заяв Анатолія Тимощука, які викликали глибоке обурення в Україні. Після повномасштабного військового вторгнення рф в Україну у лютому 2022 року він не зробив жодної публічної заяви із засудженням агресії та не припинив свою роботу у російському футбольному клубі, на відміну від багатьох інших українських спортсменів, які залишили росію.
Після тривалого публічного мовчання, наприкінці 2022 року в одному з інтерв’ю Тимощук назвав війну «спеціальною військовою операцією», заявив, що «не все так однозначно», і висловив думку, що не бачить різниці між українським та російським народами, повністю повторюючи кліше російської пропаганди. Ще раніше, у травні 2017 року, він брав участь у церемонії покладання квітів у Санкт-Петербурзі, публічно використовуючи георгіївську стрічку – символ, що асоціюється з російським мілітаризмом та агресією.
За свою діяльність та публічну позицію Тимощук уже зазнав серйозних санкцій та обмежень в Україні ще до оголошення підозри:
- Березень 2022 року: Українська асоціація футболу (УАФ) позбавила його тренерської ліцензії рівня Pro, анулювала всі його національні футбольні титули (чемпіона України, володаря Кубку та Суперкубку) та виключила з офіційного реєстру гравців збірних команд.
- Березень 2022 року: Луцька міська рада, зважаючи на його мовчання та роботу в рф, позбавила його звання «Почесний громадянин міста Луцька».
- Січень 2023 року: Рішенням Ради національної безпеки і оборони України проти Тимощука було запроваджено персональні санкції, а також позбавлено всіх державних нагород України.
Історія Анатолія Тимощука є яскравим прикладом трагічного контрасту. Він був вихованцем луцької «Волині», символом донецького «Шахтаря», де став капітаном і справжнім улюбленцем вболівальників, гравцем збірної, відомим, зокрема, тим, що спілкувався з пресою виключно українською мовою. Його блискуча кар’єра включала успішні виступи за європейські гранди, такі як німецька «Баварія». Особливої трагічності цій історії додає той факт, що ще у лютому 2017 року на фронті під Авдіївкою від кулі снайпера загинув зведений брат його тодішньої дружини, лучанин Максим Гринчишин. Навіть ця особиста трагедія, пов’язана з війною, розв’язаною росією, не спонукала Тимощука засудити агресора чи припинити співпрацю з російським футбольним клубом. Натомість, як стверджує прокуратура, він продовжує підтримувати країну, яка веде війну проти його Батьківщини.
