Вінницький суд заочно засудив вінничанку-зрадницю Юлію Тарапату, яка прославляє російських окупантів, до 10 років ув’язнення, а справжню українську журналістку Вікторію Рощину, що розказувала правду про злочини росіян на окупованих територіях, рашисти закатували до смерті без суду і слідства. Дві долі, які розкривають справжню суть «русского мира».
Вінницький міський суд визнав винною колишню вінницьку журналістку Юлію Тарапату, яка співпрацює з російськими окупантами та поширює антиукраїнську пропаганду. Вироком суду вона заочно засуджена до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати державні посади строком на 15 років. Про винесений вирок повідомила прес-служба Вінницького міського суду, не назвавши прізвища зрадниці, і помилково вказавши про засудження жінки до п’ятнадцяти років позбавлення волі.
Юлія Тарапата родом із Вінниці, де розпочала свою кар’єру журналістки. Вона працювала у місцевих виданнях «РІА» і газеті «Місто», також співпрацювала з телеканалом «5 канал». Раніше її матеріали мали проукраїнський характер, однак після Помаранчевої Революції вона виїхала до Москви.
У росії у 2012 році вона влаштувалася в прокремлівське видання «Вечерняя Москва» та згодом стала заступницею головного редактора. Її діяльність зосереджена на пропагандистських матеріалах, спрямованих на дискредитацію України, виправдання війни та підтримку окупантів.
З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року Тарапата активно веде інформаційну кампанію на підтримку російської агресії. Використовуючи свій службовий стан в «Вечерней Москве», вона створює та поширює матеріали, що прославляють російських військових, виправдовують окупацію українських територій та заперечують злочини рф.
Наприклад, 31 серпня 2022 року вона опублікувала статтю, в якій називала окупацію Маріуполя «визволенням», звинувачувала ЗСУ у «знищенні мирних жителів» і розповідала про гуманітарну «допомогу» від окупантів. А 10 жовтня 2022 року вона розмістила інтерв’ю з бійцем ПВК «Вагнер», у якому пропагувалися воєнні злочини та заклики до знищення українців. У матеріалі містилися такі висловлювання: «Противник будет разбит полностью и уничтожен», «Эту заразу нужно вырубить под корень».
За висновками експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса», її публікації містять відкриту підтримку держави-агресора, її збройних формувань та окупаційної адміністрації.
Весною 2023 року Служба безпеки України зібрала достатньо доказів для оголошення Тарапаті підозри за ч. 6 ст. 111-1 КК України (колабораційна діяльність). Оскільки вона перебуває в росії та ухиляється від правосуддя, кримінальне провадження велося заочно.
Суд встановив, що Тарапата діяла свідомо та умисно, розуміючи протиправний характер своїх дій. Вона проігнорувала численні судові виклики, що свідчить про її намір уникнути відповідальності. Враховуючи тяжкість злочину, вчиненого під час воєнного стану, суд ухвалив рішення про її засудження.
Вирок ще не набрав законної сили та може бути оскаржений
Заочний вирок колаборантці Тарапатій поки що не гріє й не холодить. Реальна відповідальність медійних прислужників путінських фашистів можлива лише після встановлення цивілізованого міжнародного права, а це залежить від перемоги ЗСУ над ордою, якою керує фюрер, що мріє перекроювати кордони та диктувати народам, як жити.
А поки що звертає на себе увагу інше. Тарапата виправдовує злочини російських окупантів, називає катівні й масові поховання в Бучі та Ірпені «постановочними». Вона відверто захоплюється тими, хто чинив масові вбивства, і навіть присвячує інтерв’ю їхнім «подвигам». За свою діяльність Тарапата регулярно отримує нагороди від Кремля та московської влади.
Натомість тих, хто намагається розказати правду про життя на окупованих територіях, путінський рейх нещадно знищує. Українська журналістка Вікторія Рощина, захоплена росіянами влітку 2023 року, стала жертвою нелюдських тортур. Це підтверджує фільм-розслідування «Останнє завдання Віки» від видання «Слідство.Інфо», створений спільно з «Суспільним», «Ґратами» та «Репортерами без кордонів».
Рощину утримували без висунення жодних офіційних звинувачень у незаконних в’язницях Запорізької області (Енергодар, Мелітополь), а потім перевезли до Таганрога в росію. Там її різали ножем і катували струмом, доводячи до виснаження, на її тілі були чисельні поранення, у результати системних знущань журналістка стала важити менше 30 кілограмів. У СІЗО Рощину ховали від перевірок, зачиняючи в ізольованих кімнатах. Вона благала про звільнення чи обмін, але 8 вересня 2024 року її вивели з камери в невідомому напрямку.
Вікторія Рощина почала журналістську кар’єру ще підлітком, висвітлюючи суди й злочини. З 2022 року, після вторгнення Росії, вона зосередилася на репортажах про окуповані території та облогу Маріуполя, працюючи для «Української правди», «Радіо Вільна Європа» й «Громадського».
У березні 2022 року Рощина пережила низку небезпечних ситуацій: її автомобіль обстріляли російські танки, а техніку викрали. У Василівці її затримали російські військові, але вона втекла, переховуючись у підвалі. 11 березня в Бердянську її на 10 діб арештували співробітники ФСБ, випустивши лише після примусового відеозапису, де вона стверджувала, що російські війська «врятували» їй життя. Про полон вона написала для «Громадського». Того ж року Міжнародний жіночий медіафонд (IWMF) відзначив її нагородою за мужність, від якої вона відмовилася.
У липні 2023-го Вікторія Рощина вирушила через Польщу й росію на окупований схід України, щоб дослідити кризу на загарбаній росіянами Запорізькій АЕС і руйнування Каховської дамби. Востаннє вона вийшла на зв’язок 3 серпня з Енергодара, де розслідувала катівні для працівників АЕС. Після цього вона зникла. Родина повідомила про це 4 жовтня, а 22 квітня 2024 року її батько отримав лист від російської влади, що підтверджував її утримання в полоні. IWMF назвав затримання «несправедливим», а ЄС — «незаконним». Журналістку тримали в Таганрозі, у слідчому ізоляторі, відомому тортурами. 10 жовтня 2024 року стало відомо, що Рощина померла 19 вересня в російському полоні під час етапування до Москви. Про це повідомив Координаційний штаб з питань військовополонених, а російська сторона підтвердила це в листі родині, не вказавши причини смерті. За даними ГУР, вона перебувала у списках на обмін. Правозахисники стверджують, що до Таганрога її утримували в колонії Бердянська, де застосовували катування.
«Репортери без кордонів», IWMF, ЄС, Комітет із захисту журналістів та ООН закликали розслідувати смерть Рощиної. Генпрокуратура України кваліфікувала її зникнення як воєнний злочин і можливе вбивство.
Ось такі дві долі — зрадниці, що славить агресора, та журналістки, яка віддала життя за правду, – якнайкраще розкривають справжню суть і природу «русского мира».
