У Вінницькій мерії створили спеціальну комісію для перевірки посадовців на доброчесність та дотримання законів. Але до складу комісії включили лише одного депутата — Леоніда Марцинковського, відомого успішним захистом фігурантів гучних корупційних справ і тісними зв’язками з міською владою. Складається враження, що комісію створено не для викриття порушників, а для їх прикриття.
Комісія
У Вінницькій міській раді створено спеціальну комісію, яка, як заявлено, перевірятиме посадовців на відповідність вимогам законів «Про очищення влади» (люстрацію) та «Про запобігання корупції». Відповідне розпорядження №93-р підписав міський голова Сергій Моргунов 1 липня 2025 року.
Завдання новоствореного органу – розгляд результатів перевірок, які проводить департамент кадрової політики міської ради. У разі виявлення порушень комісія повинна протягом двох робочих днів надати висновок щодо кожного окремого випадку. Ці висновки мають стати підставою для подальших управлінських рішень.
Очолив комісію заступник міського голови Андрій Шпортун. Секретарем призначено головного спеціаліста антикорупційного відділу Тетяну Савчук. До складу комісії також увійшли: Артем Швець — начальник відділу з питань запобігання та виявлення корупції, Інна Присіч — заступниця директора департаменту кадрової політики, Леонід Марцинковський — депутат міської ради, заступник голови постійної комісії з питань законності, депутатської діяльності та етики.
Присутність у складі комісії лише одного депутата (загалом у міськраді їх 54) викликає певні роздуми щодо справжніх намірів створеного органу — особливо з огляду на професійну «спеціалізацію» Леоніда Марцинковського та його адвокатські досягнення.
Хто такий Леонід Марцинковський
Леонід Марцинковський, який спочатку у Вінниці був відомий як директор приватного підприємства «Юридична компанія «Ютерра», а згодом як керуючий партнер адвокатського об’єднання «Марцинковський і партнери», у 2010 році обирався до Вінницької районної ради від партії «Фронт змін» Арсенія Яценюка. Пізніше очолював Вінницьку міську організацію партії «Європейська Солідарність» Петра Порошенка, а згодом — Вінницьку обласну організацію партії «Рух Нових Сил» Міхеїла Саакашвілі. На позачергових парламентських виборах 2019 року балотувався у 12 окрузі Вінниччини (центр — місто Вінниця, охоплює лівобережну частину міста та прилеглі села: Широка Гребля, Лука-Мелешківська, Писарівка, Цвіжин, Вінницькі Хутори, Оленівка, Олександрівка, Комарів, Вороновиця тощо), але обраним не був.
Депутатський мандат здобув під час місцевих виборів 2020 року, коли офіційно прибився до партії «Українська стратегія Гройсмана», ще й отримав посаду заступника голови постійної комісії Вінницької міської ради з питань законності, депутатської діяльності та етики.
Втім, Марцинковський був пов’язаний із керівництвом вінницької мерії «гройсманівсько-моргуновського розливу» ще задовго до отримання депутатського мандата. Починаючи з грудня 2015 року, міськвиконком, затверджуючи перелік уповноважених міського голови Сергія Моргунова, включав до цього списку і Марцинковського. Це — офіційно.
А неофіційно його зв’язки з владою ще тісніші: він регулярно захищав і досі захищає в судах так званих «недоторканних» — посадовців, наближених до міської верхівки, яких зловили на хабарях або корупційних оборудках.
Ось лише кілька «показових» справ за участю Марцинковського — як кажуть, навскидку…
«Соляна справа»
Одним із найгучніших кейсів адвоката Марцинковського став захист фігурантів так званої «соляної справи». Як раніше повідомляли «Ми Вінничани», кримінальної справи був Володимир Ніценко — уродженець Махачкали, колишній військовий, гітарист-аматор, а водночас і багаторічний очільник Департаменту комунального господарства Вінницької міської ради. У 2020 році СБУ відкрила провадження за фактом закупівлі солі через «свої» фірми за завищеними цінами.
У 2019 році департамент, очолюваний Ніценком, придбав майже на 10 мільйонів гривень технічної солі для посипання доріг в ожеледицю у ТОВ «Мегаукрбуд». Як встановило слідство, компанія закуповувала продукцію не безпосередньо у виробника, а через низку пов’язаних між собою фірм-прокладок, які штучно завищували ціну вдвічі-тричі. Крім того, на тендері була лише видимість конкуренції — пов’язані між собою фірми створювали лише ілюзію змагальності.
Разом із Ніценком у справі проходили його підлеглі — Світлана Чумак і В’ячеслав Хілінський, а також тодішня директорка ТОВ «Мегаукрбуд» Вікторія Ващенко. Проте в січні 2021 року кримінальну справу закрили — нібито через пропущені строки досудового розслідування. Жоден із фігурантів не постраждав. А вже в травні того ж року Ніценка призначили керівником комунального підприємства «Аеропорт Вінниця». Як то кажуть, вийшов сухим із води — ще й із підвищенням..
Справа студентки-мільйонерки
Іншим клієнтом Марцинковського є Альона Войтко — приватна підприємиця з Жмеринки, яка стала фігуранткою справи щодо привласнення понад 1,7 мільйона гривень бюджетних коштів під час ремонту доріг в Оратівській громаді і чия кримінальна справа слухається у Оратівському районному суді. «Ми Вінничани» розповідали, як у листопаді 2023 року відділ житлово-комунального господарства, екології, архітектури та містобудування Оратівської селищної ради на чолі з Михайлом Олофінським відзвітував про укладення трьох договорів на проведення капітального ремонту вулиць у громаді. Виконавцем усіх трьох підрядів стала ФОП Войтко Альона, зареєстрована менш ніж за три тижні до підписання договорів.
Згідно з контрактами, Войтко мала до кінця 2023 року виконати капітальний ремонт доріг у трьох населених пунктах Вінницького району: у селі Кошлани — на суму 516,74 тисячі гривень; у селі Березівка — на 988,25 тисячі гривень; у селищі Оратів — на 286,92 тисячі гривень.
Цікаво, що особа з такими ж прізвищем, ім’ям та по батькові, як у ФОП Войтко, у вересні того ж року була зарахована до магістратури Вінницького національного технічного університету на заочну форму навчання.
Також увагу привертав номер телефону, зазначений у договорах із ФОП Войтко: він повністю збігався з контактами іншого підприємця — Геворга Арсеняна, який теж активно отримує бюджетні підряди, зокрема на капітальний ремонт території біля будівлі Вінницької міської клінічної лікарні №1.
Крім того, той самий номер телефону та адреса — село Северинівка, вулиця Грушевського, будинок 2А — вказані у реєстраційних даних благодійного фонду «Вардан», очолюваного підприємцем Варданом Пагосяном. У 2020 році він балотувався до Жмеринської міської та Вінницької обласної ради від проросійської партії «Опозиційна платформа — за життя», забороненої після початку повномасштабної війни.
Ці факти свідчили про існування тісно пов’язаної мережі, у якій ФОП Войтко, ймовірно, відігравала роль «прокладки». Однак у правоохоронців виникли і інші питання. Згідно з експертними висновками, обсяг фактично виконаних робіт виявився суттєво меншим за задекларований у звітній документації. Зокрема, у селі Березівка замість заявлених 988 тисяч гривень було виконано робіт лише на 38 тисяч.
За версією слідства, для розкрадання бюджетних коштів використовувалися фіктивні договори, підроблені акти виконаних робіт та інші фальсифіковані документи. Отримані кошти Войтко переводила на рахунки інших фізичних осіб-підприємців, а також на власні рахунки в інших банках.
Справа «фронтовиків» з Вороновиці
Ще одна гучна кримінальна справа, якою опікується адвокат Леонід Марцинковський — про вимагання хабарів за землю у Вороновицькій громаді. «Ми Вінничани» розповідали, як у квітні 2024 року було затримано двох осіб: начальника земельного відділу селищної ради Андрія Магеру та командира добровольчого формування Олександра Білана. Вони вимагали у фермера 30 тисяч доларів за продовження оренди землі та ще по 600 доларів за кожен гектар.
Обох затримали на гарячому — під час передачі грошей. Розслідування велося під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора, а справа нині перебуває на розгляді у Вінницькому районному суді.
У матеріалах слідства фігурує «невстановлена службова особа» селищної ради, яка, за версією слідства, діяла у змові з вимагачами.
Хто ця «невстановлена особа» — таємниця хіба що для протоколу. Адже без участі голови Вороновицької громади Олександра Ковінька — висуванця партії «Українська стратегія Гройсмана» — не могло би відбутися ані скандальне призначення Андрія Магери начальником земельного відділу селищної ради (при тому, що він фігурант у кількох інших кримінальних справах щодо земельних махінацій), ані створення у Вороновиці — в глибокому тилу — псевдовоєнізованого формування під командуванням Олександра Білана.
Олександр Ковінько — давно відомий своїми тісними стосунками з Володимиром Гройсманом — колишнім мером Вінниці, екс-прем’єр-міністром України та нинішнім «сірим кардиналом» Вінниччини. Подейкують, що вони навіть куми — що, з огляду на шістьох дітей Ковінька, не виглядає дивним: комусь же треба було їх хрестити.
Зв’язків із Гройсманом Ковінько не приховує. На сайті Вороновицької громади розміщено розлогий нарис про голову громади, в якому прямо зазначено, що саме Гройсман запросив його до Вінницького шляхового управління як «спеціаліста із кризового управління».
Втім, управлінські таланти Ковінька часто пояснюють ще наявність у нього брата Сергія — «ковбасного короля» Вінниччини та мажоритарного власника ТОВ «Ковінько-ковбаси», яке виробляє продукцію під брендом «Ковбаскофф». До 2007 року співзасновником цієї компанії був Володимир Гройсман. Раніше Гройсман і Сергій Ковінько були співвласниками аграрної компанії «Поділля».
Леонід Марцинковський — не просто юрист. Його ім’я регулярно фігурує у гучних справах, пов’язаних із мільйонними розтратами, хабарництвом або змовами з представниками влади. І якщо участь у одній такій справі можна було б списати на випадковість, то системна присутність у подібних кейсах уже свідчить про певну закономірність.
На цьому тлі його включення до комісії, яка має перевіряти посадовців на відповідність вимогам законів «Про очищення влади» та «Про запобігання корупції», виглядає щонайменше суперечливо. Складається враження, що справжнє завдання цієї комісії — не очищення влади, а «відбілювання» репутацій своїх людей.
