Співробітник СБУ Рудюк «таємно» судиться із виданням «Ми Вінничани» і хоче мільйон

У публікаціях «Ми Вінничани», присвячених двом кримінальним провадженням щодо депутата Вінницької обласної ради від забороненої проросійської партії «Опозиційна платформа — за життя» Олександра Царенка, згадувався його спільник у одній із цих справ — співробітник СБУ Олег Рудюк. Статус спільника, спочатку як підозрюваного, а згодом і обвинуваченого, Рудюк отримав не з подачі журналістів, а відповідно до матеріалів слідства. У публікаціях «Ми Вінничани» цій обставині було присвячено буквально одне речення. Проте тепер, як виявилося, за сам факт згадки про висунення йому обвинувального акта співробітник СБУ хоче отримати від журналістів мільйон.

Справи депутата Царенка

За даними слідства, наприкінці 2022 року, після початку повномасштабного російського вторгнення, депутат Вінницької обласної ради від «Опозиційна платформа – за життя» Олександр Царенко мобілізувався до лав Збройних сил України та був зарахований до 8-го командного пункту Армійської авіації у Чернігові. Втім, замість виконання військового обов’язку, він систематично ігнорував накази командира, не з’являвся на місці несення служби та фактично ухилявся від виконання своїх обов’язків, водночас щомісяця безпідставно отримуючи грошове забезпечення як військовослужбовець. У межах цього кримінального провадження обвинувачення висунуто Олександру Царенку у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб) та ч. 4 ст. 409 КК України (перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, вчинене в умовах воєнного стану або бойової обстановки, що спричинило тяжкі наслідки), а також співробітнику СБУ Олегу Рудюку — у пособництві цим злочинам (ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 409) та в організації зловживання владою або службовим становищем (ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 364 КК України). Розгляд справи триває у Деснянському районному суді міста Чернігова.

Після вручення Олександру Царенку першої підозри слідство встановило, що він перевівся на службу до батальйону територіальної оборони Вінницької області, де обійняв посаду стрільця. Однак і на цьому місці він продовжив ігнорувати свої обов’язки та не з’являвся на службу. Попри це, Царенку й надалі нараховували грошове забезпечення. У зв’язку з цим 3 квітня 2025 року йому повідомили про нову підозру — в ухиленні від військової служби шляхом обману в умовах воєнного стану, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а також у шахрайстві, скоєному за аналогічних обставин.

«Честь і гідність»

У травні 2025 року Олег Рудюк подав до Вінницького міського суду позов проти редакції «Ми Вінничани» про захист честі, гідності та ділової репутації. Він вимагав визнати оприлюднену про нього інформацію недостовірною, зобов’язати редакцію спростувати її та заплатити йому 1 мільйон гривень моральної шкоди.

Суд спочатку залишив позов без руху через процесуальні порушення: на думку суду Рудюк не сплатив судовий збір, неправильно обґрунтував звільнення від його сплати як учасник бойових дій, а також не зазначив обов’язкові дані — зокрема, реєстраційний номер платника податків і наявність електронного кабінету. Позивачу надали п’ять днів для усунення недоліків, однак цього зроблено не було.

Згодом адвокат Рудюка подав заяву про усунення недоліків і просив поновити строк звернення до суду, але наполягав на звільненні від сплати судового збору. Суд відхилив це клопотання, наголосивши, що спір не пов’язаний із виконанням військових обов’язків чи соціальним захистом ветеранів війни, тож пільга, на яку посилався Рудюк, не застосовується.

У результаті позовну заяву було визнано неподаною та повернуто позивачу. Апеляційний суд залишив це рішення без змін. Наразі Олег Рудюк оскаржив його у Касаційному цивільному суді.

Тихо сам з собою…

Попри звинувачення на адресу видання, Олег Рудюк ніколи не звертався до редакції «Ми Вінничани» з вимогою про спростування нібито недостовірної інформації. Більше того, редакція не отримувала навіть копії його позовної заяви — хоча в рішенні апеляційного суду зазначено, що відзив від редакції не надходив, тобто суд виходив із припущення, що позов нібито був направлений для ознайомлення.

Тож залишається лише здогадуватися, яку саме інформацію Рудюк вважає недостовірною. Про існування його судового позову редакція «Ми Вінничани» дізналася випадково — під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень у межах журналістського розслідування, жодним чином не пов’язаного із кримінальною справою щодо Рудюка.