Найближчим часом на околицях Вінниці стартує масштабна земельна схема, від якої наближений до влади приватний забудовник-мультимільйонер отримає колосальні надприбутки, тоді як Якушинецька громада ризикує втратити декілька мільярдів гривень — суму, еквівалентну більше десятка її річним бюджетам. Йдеться про фактичну передачу під забудову нового житлового мікрорайону «Озерний» 36,3 гектара комунальної землі біля села Зарванці.
Для реалізації цього проєкту місцеві посадовці застосували перевірену тактику: підготовку до будівництва фактично утаємничили через бюрократичні хитрощі, що дозволило мінімізувати громадське обговорення. У такий спосіб сільськогосподарські угіддя, які перебувають в оренді компанії ТОВ «Марвін» з орбіти впливового забудовника Тимофія Гіренка, планують перевести під багатоповерхову забудову без проведення відкритого аукціону.
Розслідування «Ми Вінничани» розкриває юридичні лазівки цієї схеми, роль керівництва Якушинецької сільської ради та причини, чому антикорупційні органи й суди не виявили бажання зупинити цей процес.
Майстер-клас: як утаємничити будівництво цілого мікрорайону
«Засекретити» підготовку до масштабної забудови так, щоб формально все було законно, — для цього не обов’язково приховувати документи. Достатньо написати їх такою мовою, щоб дочитати до кінця мало кому захотілося.
Вимоги законодавства відомі: влада мусить попереджати людей про нове будівництво і питати їхню думку. Здавалося б, саме для цього на сайті Якушинецької сільради нещодавно і оприлюднили відповідне повідомлення.
Та замість того, щоб людською мовою пояснити, що саме, де і навіщо збираються будувати, мешканцям громади запропонували розгадати справжній бюрократичний ребус. Повідомлення перетворили на суцільний неструктурований абзац — суміш канцеляризмів, незрозумілих термінів і відсилань до якихось рішень сільської ради, назви яких так само не пояснюють ані їхнього змісту, ані того, що саме пропонується обговорити.
Звичайна людина «зламає» мозок вже через три слова. І єдине, чого їй захочеться, — просто махнути рукою і закрити сторінку з повідомленням.
.
І, схоже, саме на це й розраховано. Адже більшість людей не буде шукати на сайті зазначені рішення сесій, на які ще й не подано прямих посилань, і навряд чи зрозуміє, що відбувається.
То що ж приховується за цим ребусом? Насправді, складна термінологія означає початок надзвичайно важливого процесу — стратегічної екологічної оцінки (СЕО).
У цивілізованому світі, у який прагне інтегруватися Україна, це етап, коли влада відкрито звертається до громади й пояснює: тут планується масштабне будівництво, тож давайте разом обговоримо, як воно вплине на довкілля, чи витримає інфраструктура додаткове навантаження, чи не погіршиться якість життя людей.
Однак формат, який обрали в Якушинцях, створює зовсім інше враження. Виглядає так, ніби місцевим посадовцям не потрібні ані змістовна дискусія, ані реальна думка мешканців громади. Потрібна лише формальна «галочка» для контролюючих органів: мовляв, закон вимагає оприлюднити документ — його оприлюднили. А те, що пересічна людина практично не здатна зрозуміти його зміст і суть, уже нікого не хвилює.
Навіть якщо хтось із місцевих жителів виявився б достатньо наполегливим і, витративши час, все ж відшукав би на сайті Якушинецької сільської ради ті самі рішення, на які посилалися в повідомленні, це навряд чи щось прояснило б. Тексти цих документів — така сама бюрократична абракадабра..
Якщо покласти поруч відповідні рішення, стає зрозуміло лише одне: навколо земельної ділянки в районі вулиці Пляжної у селі Зарванці відбуваються якісь маніпуляції.
Перше рішення сільська рада ухвалила наприкінці 2024 року. Воно стосувалося земельної ділянки, яка має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. Саме для цієї території депутати затвердили детальний план із чітко визначеною метою — «для нового будівництва житлового мікрорайону».
Простіше кажучи, влада офіційно відкрила можливість забудувати цю територію багатоквартирним житлом.
.
Водночас документ не дає відповідей на найважливіші запитання. Хто саме буде забудовником? Коли планують розпочати роботи? Скільки будинків мають звести? Хто замовив розробку цього проєкту? У рішенні про це не сказано ні слова.
Більше того, до самого рішення не додали головний документ — затверджений детальний план території.
Тож, щоб дізнатися, що саме планують побудувати і як це може змінити територію, мешканцям громади треба знову ставати своєрідними детективами — блукати лабіринтами сайту сільської ради, відшукувати серед сотен документів потрібні рішення і буквально по крихтах збирати інформацію про майбутню забудову.
Але минає рік, і у 2025 році сільська рада ухвалює інше рішення. Із нього слова про «нове будівництво» безслідно зникають. Натомість з’являється хитке формулювання: тепер це територія з «раніше запроєктованою багатоквартирною житловою забудовою». Ця словесна конструкція перетворює попередній розмитий план на нібито давно вирішену справу. Людям фактично дають зрозуміти: багатоповерхівки — це вже факт, який не потребує обговорення.
.
Навіщо чиновникам такі ігри? Відповідь захована в рішенні за 2025 рік. Там серед канцелярських формулювань раптом з’являється конкретний інтересант — приватна компанія ТОВ «Марвін». Документ прямо фіксує, що саме цей забудовник повністю оплачує розробку та оновлення містобудівної документації. Тобто формально замовником виступає сільська рада, але фактично приватний бізнес фінансує «підгонку» торішнього плану під власні комерційні інтереси.
А щоб остаточно відрізати жителів громади від хоча б гіпотетичного контролю за діями влади, чиновники скористалися законною лазівкою. За процедурою СЕО на першому етапі (подання зауважень до заяви) закон дозволяє встановити мінімальний строк громадського обговорення — не менше 10 днів. Сільська рада мала повне право дати громаді більше часу для вивчення питання, проте обрала законний мінімум — рівно 10 днів із дати оприлюднення заяви на сайті.
За цей час звичайна людина має дивом натрапити на повідомлення про обговорення, відшукати відповідні рішення, «розшифрувати» їх і сформувати зауваження чи пропозиції. Така схема працює передбачувано бездоганно: час спливає, чиновники фіксують відсутність скарг, а забудовник отримує зелене світло на бажане будівництво.
Сліди цієї історії ведуть у травень 2023 року, коли, зокрема, на сторінках регіональної газети «Подільська зоря» з’явилося перше, майже непомітне оголошення. Саме тоді чиновники фактично запустили процес, оприлюднивши навіть кадастровий номер ділянки під майбутню забудову — 0520688900:01:013:0079 — і давши громаді 15 днів на реакцію. Розрахунок виглядав бездоганним: навряд чи хтось буде цілеспрямовано шукати приховані наміри за сухими, беземоційними цифрами.
.
Коли цей початковий етап тихо минув, «мовчазний» кадастровий номер непомітно перекочував у рамкове рішення 2024 року про абстрактний мікрорайон без жодних конкретних деталей. А вже у 2025-му він перетворився на цілком визначений бізнес-проєкт, профінансований і просунутий ТОВ «Марвін».
Спроба знайти повну картину цієї забудови на Порталі державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ) також наштовхується на фактичну «глуху стіну». У відкритому доступі для пересічного громадянина залишається лише суха реєстраційна картотека: номери документів, дати їх внесення та статуси — наприклад, чинність дозволів або факт відмови у попередніх зверненнях забудовника.
.
Водночас найсуттєвіше — детальні креслення, планувальні схеми ділянки, параметри поверховості та самі проєктні документи — у відкритому доступі відсутні. Частково це пояснюється обмеженнями воєнного стану з міркувань безпеки, частково — практикою, коли і чиновники, і забудовники не поспішають розкривати повний обсяг інформації.
У підсумку державний реєстр, який мав би гарантувати прозорість, дедалі більше нагадує інформаційну завісу, за якою губляться реальні наміри ТОВ «Марвін». Громадськості ж залишається лише витягувати ключові документи через запити, поступово відновлюючи повну картину з уривків офіційних даних.
«Суб’єктивні уявлення» про мільярди, які втратить громада
Водночас ідеться про безпрецедентну за масштабами земельну оборудку на околиці Вінниці. Поки військові, медики та вчителі роками не можуть отримати бодай клаптик землі, влада Якушинецької громади фактично «подарувала» 36,3 гектара дорогоцінних угідь біля села Зарванці. Цей величезний масив, який місцеві чиновники фактично приховували від людей протягом 15 років, перебуває в оренді ТОВ «Марвін» — аграрної фірми, що входить до бізнес-імперії впливового вінницького забудовника Тимофія Гіренка, давнього соратника так званого «сірого кардинала» Вінниччини Володимира Гройсмана.
Замість того, щоб виставити цю землю на аукціон під ту ж забудову і поповнити бюджет громади кілька мільярдів гривень, влада Якушинець, де домінують представники саме «фамільної» партії Гройсмана («Українська стратегія Гройсмана»), обрала інший шлях — зміну генерального плану, щоб тихо перевести сільськогосподарські землі під житлову забудову нового елітного мікрорайону з попередньою назвою «Озерний», у відповідності до забаганок менеджерів мультимільярдера. У підсумку забудовник отримає надприбутки, бюджет громади втратить мільярди, а місцевим мешканцям доведеться ще й власним коштом розбудовувати там школи, садочки та дороги, адже будівельні компанії Гіренка, як правило, цим не «заморочуються».
Спираючись на матеріали розслідування журналістів «Ми Вінничани» та громадське об’єднання «Ліга Справедливості України» навесні та на початку літа 2024 року спрямувало низку заяв до Національного антикорупційного бюро України (НАБУ). У зверненнях до детективів був чітко розкладений весь механізм мільярдної схеми: і занижена орендна плата за 36 гектарів, і нецільове використання ділянки, і явні ознаки зловживання владою з боку посадовців Якушинецької сільради в інтересах компанії забудовника. Від НАБУ вимагали виконати пряму норму закону — внести ці відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтями про привласнення майна, зловживання владою та одержання неправомірної вигоди, а також розпочати повноцінне слідство.
.
Здавалося б, для головного антикорупційного органу країни це ідеальний масштабний кейс, але… НАБУ просто «вмило руки». Відомство надало відповідь, у якій детективи заявили, що не побачили «достатніх об’єктивних даних», які б свідчили про корупцію. Замість того, щоб розслідувати оборудку з землею на мільярди, НАБУ відхрестилося від справи, заявивши, що це не їхня підслідність, і просто переслало матеріали до вінницької обласної поліції, де подібні справи зазвичай роками припадають пилом у довгих шухлядах.
.
Після такої відвертої демонстрації бездіяльності довелося шукати правди у Вищому антикорупційному суді — з вимогою зобов’язати НАБУ відкрити кримінальне провадження. Однак і там система продемонструвала міцну кругову поруку. Слідчий суддя ВАКС виніс ухвалу, якою повністю відмовив у задоволенні скарги. Аргументація Феміди виглядала показовою: суддя назвав викладені у журналістському розслідуванні факти та наведені документи «абстрактними повідомленнями», «суб’єктивними уявленнями» та «загальними припущеннями». Більше того, суддя наголосив, що відкриття справи на таких підставах є недопустимим, бо це може «порушувати права конкретних осіб».
.
У підсумку маємо класичний приклад того, як працює система: поки місцеві еліти спільно з будівельними магнатами безперешкодно відчужують у громади десятки гектарів землі вартістю у мільярди, найвищі антикорупційні органи країни та суди фактично займають вичікувальну позицію. Журналістські документальні розслідування вони називають «ілюзорними», а заяви про злочин просто «спускають на гальмах», залишаючи громаду сам на сам із порожнім бюджетом та майбутніми інфраструктурними проблемами.
Аграрні забудовники чи будівельники-землероби?
Подивімося уважніше, що стоїть за цими «ілюзорними» фактами. Сільськогосподарське ТОВ «Марвін» поповнило бізнес-імперію Тимофія Гіренка у 2004 році. За даними аналітичної системи YouControl, бенефіціари цього підприємства виступають ті ж самі люди, що є засновниками всіх інших фірм найбільшого забудовника Вінниччини (від концерну «Поділля» до ТОВ «Подільська родзинка»): сам Тимофій Гіренко та його дружина Галина. Юридична «прописка» «Марвіна» також не зраджує традиціям решти імперії — Вінниця, вул. Зодчих, 24.
.
Навряд чи двадцять років тому подружжя Гіренків справді планувало присвятити себе сільському господарству. Їхнє аграрне ТОВ «Марвін» скоріше нагадувало своєрідний капелюх, який кидають на сидіння в автобусі, щоб показати: місце зайняте. Щоправда, цей «капелюх» поклали на чималий шмат землі, який із часом запланували за копійки привласнити під будівництво цілого житлового мікрорайону та отримання надприбутків. До того ж, фірмою, яка попри регулярну фінансову звітність мала всі ознаки фіктивності (статутний капітал становить символічні 18 500 гривень), завжди керували вельми специфічні кадри.
З 2006 по 2013 рік підприємство очолював Андрій Красніцький — людина, яка не потребує зайвих рекомендацій. Він є сином ексдиректора науково-виробничого центру «Соя» Академії аграрних наук Володимира Красніцького, який, своєю чергою, був помічником ексочільника Вінницької облради (2006–2010 роки) та двічі народного депутата (2012–2019 роки) Григорія Заболотного. Родина Красніцьких, декларуючи шалені статки та відповідну кількість рухомого й нерухомого майна, через низку власних фірм мала безпосередній стосунок до «вирішення земельних питань» доволі радикальними методами. Зокрема, одна з юридичних компаній Красніцького-молодшого супроводжувала експропріацію 517 га землі в Агрономічної сільради «руками» Вінницького аграрного університету. Свого часу «тітушки» Красніцького, діючи під патронатом «орлів» сумнозвісного ексначальника ГУНП Вінниччини генерала Юрія Педоса, два тижні «пресували» бізнесменку Олену Гур’євську. Аби змусити жінку продати своє підприємство, її разом із донькою, зятем та двома охоронцями просто не випускали з офісу.
Майже 13 років крісло директора ТОВ «Марвін» обіймав Павло Дончук. У 2017 році він «без відриву від виробництва», у статусі ФОП, здійснював технічний нагляд за будівництвом водогону в Гайсині на суму 1,26 млн грн, яке виконувало ПП «Сучасні будівельні технології-12». Цей «нагляд» завершився кримінальною справою, відкритою у березні 2021 року. Дончука та директора фірми-підрядника звинуватили у привласненні майна шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах, вчиненому групою осіб (ч. 4 ст. 191 КК України), а також у службовому підробленні (ч. 1 ст. 366 КК України). Втім, для обох історія завершилася хепі-ендом: у травні 2022 року Вінницький міський суд закрив справу через те, що прокуратура пропустила встановлені законом строки досудового розслідування. Прокурори дійшли аж до Верховного Суду, доводячи, що строки були пораховані неправильно. На їхню думку, після призупинення слідства відлік часу мав відновитися в день отримання паперової копії ухвали слідчого судді, а не в день її проголошення. Однак Верховний Суд цю скаргу відхилив.
Тим не менш, за схожі оборудки Павло Дончук наразі обвинувачується за ч. 2 ст. 367 КК України. Справу розглядає Вінницький районний суд, а потерпілою стороною, між іншим, виступає Якушинецька сільська рада. За цією ж статтею Дончук є обвинуваченим і в іншій справі, що слухається у Погребищенському районному суді (там постраждалою стороною є вже Погребищенська міська рада).
Новий етап в історії ТОВ «Марвін» розпочався 20 червня 2026 року, коли директором компанії став Олександр Ящишен. Лише за два дні до свого призначення він увійшов до складу засновників фірми з часткою у статутному капіталі в розмірі 8 325 грн. Того ж дня, 20 червня 2026 року, компанія офіційно додала до сфери своєї діяльності новий КВЕД (41.20) — будівництво житлових і нежитлових будівель.
Показово, що хоча ТОВ «Марвін» уже фігурує як забудовник у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (ЄДЕССБ), його офіційним основним видом діяльності з 2016 року і до сьогодні залишається сільське господарство. Будівництво (КВЕД 41.20) та інжиніринг (КВЕД 71.12) значаться лише як додаткові види діяльності. Весь інший перелік КВЕДів, як і раніше, пов’язаний виключно з аграрним сектором, а також із торгівлею зерном і тютюном.
36 гектарів планують повністю забудувати
Судячи з документації для села Зарванці, яку можна знайти на сайті Якушинецької громади, величезне поле площею понад 36 гектарів планують повністю забудувати. Наразі ця земля, судячи з усього, все ще вважається сільськогосподарською, але проєктний план передбачає створення тут великого житлового мікрорайону.
.
Замість полів тут мають з’явитися десятки багатоквартирних будинків із затишними дворами, власні школи та дитсадки (на плані їх легко впізнати за великими спортивними стадіонами), торгові центри, магазини та аптеки. Для цього масиву також спроєктували нову дорожню мережу з широкими вулицями, кільцевими розв’язками, зеленими бульварами та великими парковками по периметру.
Розробка такого плану — це лише перший обов’язковий крок, який дозволить змінити призначення землі для забудови. Водночас у документах є схема проектних обмежень, яка показує, де саме діють заборони на будівництво через різні правила, охоронні чи санітарні зони.
.
Під прикриттям сільськогосподарського виробництва
Ще у березні 1994 року Вінницька райрада виділила на території Якушинецької сільради земельну ділянку загальною площею 46,6 га під колективні городи з розрахунку по 0,03 га без права посадки багаторічних насаджень. 767 ділянок призначалися для найвразливіших категорій — інвалідів війни та праці, а також учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Проте ці люди так і не отримали землю у власність. Натомість ці гектари, схоже, виявилися значно потрібнішими доларовому мультимільйонеру Тимофію Гіренку. За інформацією його оточення, ще у 2017–2018 роках він виїхав з України та відтоді постійно проживає за кордоном. У Польщі Гіренко розвиває будівельний бізнес, однак це не заважає йому й надалі перейматися лише тим, скільки ще дивідендів можна урвати з Вінниччини.
Масштабна схема привласнення землі стартувала наприкінці 2007 року, коли розпорядженням голови Вінницької райдержадміністрації щодо вже зайнятої під городами землі ТОВ «Марвін» отримало дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення в оренду 41,9 га нібито для ведення підсобного сільського господарства — тобто для засіву поля кукурудзою, пшеницею чи іншими зерновими. Але дива не сталося: чагарники залишилися на своєму місці. А вже у березні 2009 року, згідно з новим розпорядженням того ж очільника РДА Юрія Щетиніна (призначеного на посаду ще у 2005 році президентом Віктором Ющенком і звільненого лише у червні 2010-го Віктором Януковичем), компанія «Марвін» отримала в оренду терміном на 49 років 37,8006 га, з яких 33,3126 га становили землі сільськогосподарського призначення, а 4,4880 га — історико-культурного.
.
Цікаво, що бізнес-інтереси Тимофія Гіренка ніколи не страждали від зміни влади, адже він уміло змінював політичну орієнтацію на «правильну»: у 2006 році балотувався до Вінницької облради від тодішньої пропрезидентської партії Віктора Ющенка — «Народний Союз «Наша Україна», а вже у 2010-му став депутатом облради від нині забороненої проросійської Партії регіонів — політичної сили іншого президента, Віктора Януковича.. Згодом бізнесмен збагнув, що не «царська справа» кожні п’ять років канючити партійний мандат, коли для того, аби метушитися та «вирішувати питання», є спеціально навчені люди.
Таким цінним кадром став Андрій Очеретний, який із березня 2007 року працював заступником Гіренка у його головній компанії — концерні «Поділля» — і був надзвичайно корисним для забудовника, враховуючи, що його дружина Ірина обіймала посаду головного інспектора будівельного нагляду Департаменту ДАБІ Вінниччини, звідки вона пішла у травні 2018 року. А вже у листопаді 2019-го сам Очеретний обійняв ще більш «хлібну» посаду — заступника мера Вінниці. Заради служіння людям цей «безсрібник» покинув концерн «Поділля», де офіційно отримував 62,7тисяч гривень на місяць, і перейшов у мерію на середньомісячну на той часзарплату у 34,75 тисяч гривень, що в умовах вінницької монополізації влади «стратегами», коли заступниками міського голови не стають без згоди головного партайгеносе правлячої партії Володимира Гройсмана, залишає містянам лише одне гамлетівське питання: Гіренко — це просто гаманець Гройсмана чи вони рівноправні подільники?
.
Фінансовий цинізм земельної оборудки вражає не менше. Згідно з договором 2009 року, компанія Гіренка тривалий час платила за ділянку, яка згодом трохи «всохла» до 36,35 га, лише 8 179,39 гривні на рік, вираховуючи цю смішну суму як 3% від невідомо звідки взятої нормативної грошової оцінки у 272 546,62 гривні. Хоча справжня оцінка такої площі сільгоспугідь з урахуванням індексації для Вінниччини протягом 2009–2023 років мала б становити від 988 154,71 до 1 046 455,84 гривні, а отже, реальна річна орендна плата повинна була складати від 29,64 до 31,39 тисячі гривень. Більш-менш притомні гроші (наприклад, 38,64 тисяч гривень річної оренди за 2024 рік) ТОВ «Марвін» почало сплачувати лише відносно нещодавно, коли після передачі повноважень із розпорядження землями за межами населених пунктів від РДА до територіальних громад у травні 2020 року була підписана додаткова угода, і орендодавцем цих 36,35 га замість Вінницької райдержадміністрації стала Якушинецька сільрада.
Втім, підозрювати Якушинецьку сільську раду у намаганнях наповнити свій бюджет не доводиться, адже навіть збільшена річна орендна плата для мільйонера Гіренка не перекривала середньомісячної зарплати голови громади, майора міліції у відставці Василя Романюка, яка у 2023 році становила 56,55 тисяч гривень.
У Якушинецькій громаді могли б розірвати оренду з ТОВ «Марвін» як з невигідним орендарем, провести аукціон і за його підсумками знайти іншого орендаря, який зголосився б платити значно більше. Але цього так і не зробили. За замовчуванням, усі чудово розуміли, що жодним сільськогосподарським виробництвом у приміських Зарванцях ТОВ «Марвін» займатися і не планувало.
Поки потужності Гіренка були задіяні під забудову інших локацій, ця «законсервована на майбутнє» земля місцями заростала бур’янами, а місцями — за інерцією — на ній і далі обробляли городи. Водночас справжні наміри ділків виразно видавала викуплена поруч вузька смужка площею 0,1494 га, яка ідеально з’єднувала орендований масив із Барським шосе.
.
Експлікація Детального плану території, оприлюднена на сайті Якушинецької сільради, додає до цієї картини показовий нюанс: із усього навколишнього масиву саме цей клаптик залишили «недоторканим». Поки інші ділянки переводили під багатоповерхову забудову, цій вузькій смужці зберегли цільове призначення для сільського господарства. Для порівняння, три сусідні ділянки змінили призначення на землі для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків. Крім того, за рахунок земель комунальної власності сформували ще дві нові ділянки — одну під землі загального користування, іншу також під багатоквартирну забудову.
Попри те, що за документами земля, викуплена Гіренком, і далі формально значиться як призначена для ведення особистого селянського господарства, її з самого початку, очевидно, готували під заїзд будівельної техніки. Інакше кажучи, усе виглядає так, що ще з 2009 року забудовник-мультимільярдер був повністю впевнений: 36,35 га «земель чорнобильців» залишаться в його розпорядженні назавжди.
До речі, Якушинецька об’єднана громада була створена у 2016 році після об’єднання восьми сіл: Якушинці, Зарванці, Березина, Лисогора, Ксаверівка, Майдан, Слобода-Дашковецька та Некрасово. Перші вибори в громаді відбулися у квітні 2017 року. Тоді чинний із 2015 року голова Якушинецької сільради Василь Романюк виборов посаду голови ОТГ у тодішнього очільника Вінницької райради Сергія Сітарського — значною мірою завдяки передвиборчому «цирку» з реєстрацією кандидатів на посаду 17 студентів і 5 безробітних. У 2020 році Романюк переобрався головою громади, очоливши місцевий осередок «стратегії Гройсмана».
.
Подвійні стандарти у Якушинцях
Щоб зрозуміти справжні масштаби цинізму, який панує у Якушинцях, достатньо порівняти підхід керівництва сільської ради громади до фірм мільярдера Гіренка та інших забудовників.
У Зарванцях, поруч із величезним масивом комунальної землі площею понад 36 гектарів, яку сільрада з особливим «ентузіазмом» багато років зберігала за ТОВ «Марвін», розташована зовсім невелика ділянка — менше гектара. Вона належить вінницькому житлово-будівельному кооперативу «Гармонійний» і має абсолютно законне цільове призначення — будівництво багатоповерхового житла.
І саме коли у 2020 році власники цієї невеликої приватної землі звернулися до відділу архітектури сільради за дозвільними документами, щоб розпочати будівництво у правовому полі, чиновники раптово продемонстрували показову принциповість і відмовили. Пояснення вигадали настільки «вагоме», що воно радше нагадувало сюжет для сатири: мовляв, на цій ділянці нібито розташована пам’ятка археології місцевого значення — поселення черняхівської культури III–IV століття, тож без масштабних розкопок жодного будівництва бути не може.
Звучало переконливо — якби не одне принципове «але», яке згодом і зруйнувало цю конструкцію. Обурений кооператив звернувся до суду в пошуках справедливості. І вже у Вінницькому окружному адміністративному суді сплив факт, який поставив усе з ніг на голову: археологічна пам’ятка справді існує, однак розташована вона зовсім не на ділянці кооперативу, якому відмовили, а на тих самих 36 гектарах, які сільрада з особливою ретельністю готувала під масштабну забудову структурам Гіренка.
У підсумку суд визнав дії сільради протиправними та фактично розвалив цю чиновницьку версію, оголивши її штучність і вибірковість.
Фірмений дерибан
У 2023 році у Гіренка нарешті дійшли руки до Зарванців, і була запущена сумнівна схема, яка обіцяє бізнесмену надприбутки, натомість Якушинецька громада ризикує втратити близько 1,4 мілярда гривень — суму, еквівалентну семи її річним бюджетам.
За інформацією Якушинецької сільради, проєкт нового мікрорайону «Озерний» у генеральному плані Зарванців з’явився саме за ініціативи сільськогосподарського ТОВ «Марвін». Розрахунок Гіренка був максимально простим: без розірвання чинного договору оренди змінити цільове призначення 36,35 га землі із «сільськогосподарської» на «забудову» і за копійки розпочати масштабний проєкт.
.
При цьому місцева влада на чолі з головою громади Василем Романюком наче не помічала одного принципового юридичного нюансу. Відповідно до законодавства, зміна цільового призначення земельної ділянки фактично припиняє дію договору оренди, адже зникає його предмет. Це означає, що громада отримувала можливість виставити понад 36 гектарів землі на відкритий аукціон і продати їх за ринковою ціною.
Ідеться про колосальні кошти. Щоб оцінити реальну вартість цієї землі, «Ми Вінничани» проаналізували оголошення про продаж земельних ділянок у Зарванцях, розташованих поблизу «нарізаного» для компанії Тимофія Гіренка масиву площею 36,35 га. Аналіз показав, що ринковий коридор цін становить приблизно від 15 до 35 тисяч доларів США за сотку, а середньозважена ціна — близько 25 180 доларів за сотку, або приблизно 1,133 мільйонів гривень (за курсу 45 гривень за долар).
Таким чином, коли земельну оборудку активізували у 2023–2024 роках, вартість цієї ділянки вже становила близько 1,4 мільярда гривень — це майже сім річних бюджетів Якушинецької громади. Відтоді ціни на землю суттєво зросли, тож сьогодні потенційна ринкова вартість цього масиву може бути в кілька разів більшою.
Навіть половини цих коштів із надлишком вистачило б, щоб повністю забезпечити новий житловий масив соціальною інфраструктурою — збудувати школи, дитячі садки, поліклініку, адміністративні будівлі та інші необхідні об’єкти. Натомість землю фактично готують до передачі за ціною, яка не має нічого спільного з її реальною ринковою вартістю.
.
Чим закінчується така «щедрість», вінничани добре знають на прикладі мікрорайонів «Поділля» та «Академічний», які зводили фірми Гіренка. Показовою є історія будівництва гімназії №24 на 1200 учнів на «Поділлі». Забудовник відмовився фінансувати її власними коштами. Процес зрушив із місця лише після чисельних скандалів, коли компанії Гіренка — ТОВ «БМУ-3» — сумарно виділили майже 145 мільйонів гривень з різних джерел: 73,1 мільйона — із бюджету Вінниці, 61,8 мільйона — із Державного фонду регіонального розвитку та 9,9 мільйона — із субвенцій. Попри це, будівництво розтягнулося на 5 років — школу відкрили лише восени 2020-го.
На жаль, вкотре маємо випадок, який доводить: соціальна інфраструктура зводиться винятково за бюджетні кошти. Водночас «привілейовані» забудовники та їхні покровителі у владі в гонитві за наживою роблять усе, щоб грошей на будівництво шкіл, дитячих садків, лікарень та інших соціально важливих об’єктів у місцевих бюджетах просто не залишалося.
Водночас і антикорупційні органи не вбачають у цій історії нічого, що могло б їх зацікавити. Попри гучні заяви НАБУ про безкомпромісну боротьбу з корупцією, ця справа так і не стала предметом належної уваги саме з боку Бюро.
Громадська організація «Ліга Справедливості України» та медіа «Ми Вінничани» готують повторне звернення до НАБУ. У ньому буде викладено нові факти, які свідчать про продовження протиправних дій посадовців, а також будуть представлені оновлені розрахунки ще більших збитків, яких може зазнати громада.
.
Цей матеріал було підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст цього документа є виключною відповідальністю громадської організації «Ліга Справедливості України», яка є засновником медіа «Ми Вінничани», і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу
