1 липня 2026 року Вінницький міський суд ухвалив вирок жінці, яку обвинувачували у колабораційній діяльності (ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України). Як повідомила пресслужба суду, їй призначили покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі. Крім того, засуджену на десять років позбавили права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями в суб’єктах господарювання, а також постановили конфіскувати все її майно в дохід держави.
За словами речників суду, після окупації Криму російськими військами жінка добровільно отримала громадянство рф та залишилася працювати на захопленому півострові. Вона виконувала обов’язки бухгалтера на підприємстві, власника якого Вінницький міський суд уже визнав винним у колабораціонізмі восени 2025 року.
Після окупації власник бізнесу перереєстрував підприємство відповідно до законодавства РФ, щоб продовжити оптову торгівлю продуктами харчування. Компанія працювала через власний вебсайт, де були розміщені прайс-листи та контактні дані.
У березні 2025 року до директора підприємства звернувся представник російських силових структур із пропозицією придбати продукцію. Керівник передав покупцю контакти бухгалтерії. За версією слідства, бухгалтерка надала всю необхідну інформацію щодо укладення договору, порядку оформлення замовлення, вартості товару та його доставки. Після цього вона через інтернет-месенджер надіслала рахунок на оплату на суму 10 800 російських рублів і транспортну накладну.
Оскільки обвинувачена перебуває на тимчасово окупованій території, суд розглядав справу за її відсутності — у спеціальному порядку (in absentia). Наразі вирок ще не набрав законної сили.
Як і в більшості подібних повідомлень, пресслужба суду не назвала прізвищ засуджених. Водночас, за інформацією «Ми Вінничани», йдеться про уродженку кримської Ялти Ольгу Галочкіну.
Втім, ця справа є лише одним із епізодів значно масштабнішого кримінального провадження, яке водночас демонструє доволі неоднозначний підхід українського правосуддя до покарання різних учасників однієї схеми.
Ключовою фігурою цієї історії є вінницький підприємець Юрій Васильєв. Саме він, перебуваючи на підконтрольній Україні території, дистанційно керував бізнесом в окупованому Криму, перереєстрував свої підприємства за російським законодавством, продовжив дію торговельних марок «Крымский нектар» та «Чаи Крыма» до 2032 року. Саме з його відома навесні 2025 року партія чаю була відправлена до виправної колонії №4 Головного управління Федеральної служби виконання покарань по Краснодарському краю рф. Натомість Ольга Галочкіна виконувала бухгалтерський супровід цієї операції та діяла за вказівками керівника.
Як вже повідомляли «Ми Вінничани», ще 24 листопада 2025 року Вінницький міський суд визнав Юрія Васильєва винним у колабораційній діяльності. Тоді йому призначили покарання у вигляді штрафу в розмірі 170 тисяч гривень із конфіскацією всього майна.
Вінницька обласна прокуратура оскаржила цей вирок, вважаючи його надто м’яким, та вимагала реального позбавлення волі. Однак результат апеляційного розгляду виявився зовсім анекдотичним.
2 лютого 2026 року Вінницький апеляційний суд погодився з тим, що призначений штраф є несправедливим і недостатнім. Водночас колегія суддів скасувала попередній вирок і призначила Юрію Васильєву чотири роки позбавлення волі, але одразу ж звільнила його від відбування покарання з випробувальним строком на два роки. Крім того, апеляційний суд скасував конфіскацію майна, залишивши лише заборону протягом десяти років обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.
У підсумку спроба прокуратури домогтися суворішого покарання фактично призвела до ще м’якших наслідків для організатора схеми. Юрій Васильєв не сплачуватиме 170 тисяч гривень штрафу, збереже усе своє майно, включно з бізнесом і нерухомістю, та залишиться на волі, обмежившись іспитовим строком і контролем органів пробації.
Натомість його підлегла Ольга Галочкіна, яка, за матеріалами справи, оформлювала документи на поставку товару вартістю 10 800 російських рублів для російської виправної колонії, отримала реальний чотирирічний термін ув’язнення та повну конфіскацію майна. І хоча жінка нині перебуває на тимчасово окупованій території, настільки разючий контраст між вироками організатору схеми та її виконавиці неминуче викликає запитання щодо послідовності судової практики у справах про колабораційну діяльність.
