У розпал кривавої повномасштабної війни, яку росія веде проти України, коли українське суспільство намагається об’єднувати зусилля для очищення культурного й релігійного простору від імперських впливів держави-агресора, у Вінницькій обласній організації Національної спілки письменників України (НСПУ) спалахнув гучний скандал.
Керівництво місцевого письменницького осередку на чолі з головою організації Вадимом Вітковським та його заступником Михайлом Каменюком публічно похвалилося співпрацею з представниками української православної церкви московського патріархату. Саме ця обставина викликала хвилю обурення в громадськості. В Україні діяльність цієї релігійної структури залишається предметом гострих суспільних дискусій через її історичний та канонічний зв’язок із російською православною церквою, керівництво якої щільно інтегроване у російські спецслужби та відкрито підтримало російську агресію проти України.
Результатом резонансної історії стало засідання Секретаріату НСПУ в Києві, яке ухвалило безпрецедентне рішення виключити обох керівників Вінницької обласної спілки письменників із лав творчої організації. Підставою стали дії, які, за оцінкою керівного органу Спілки письменників, дискредитують НСПУ та суперечать її принципам і завдають шкоди авторитету організації.
.
Початком скандальної історії став допис, опублікований 16 червня 2026 року на офіційній сторінці Вінницької обласної організації НСПУ в соціальних мережах. У ньому повідомлялося про офіційний візит делегації вінницьких письменників до вінницького єпархіального управління української православної церкви московського патріархату.
До складу делегації увійшли голова обласної організації НСПУ Вадим Вітковський, його заступник Михайло Каменюк, письменники Олександр Ватага, Борис Пентюк, Майя Руда та Анатолій Сварчевський, а також працівниці письменницького офісу Галина Боровик і Людмила Лихогляд. Гостей приймав митрополит Вінницький і Барський Варсонофій (за паспортом — Василь Столяр).
Як випливало з оприлюдненого повідомлення, під час зустрічі сторони обговорили «роль православної церкви в духовному розвитку суспільства» та, за словами авторів допису, підтвердили «багаторічну традицію співпраці» між письменницькою організацією і єпархією. Також письменники передали до бібліотеки єпархіального управління нові книги вінницьких авторів, презентувавши їх митрополиту.
Окрему увагу в повідомленні було приділено церемонії нагородження. Митрополит Варсонофій вручив Вадиму Вітковському та Михайлу Каменюку ордени Нестора Літописця І ступеня, а решту учасників делегації відзначив архієрейськими грамотами.
Публікація була витримана у підкреслено урочистому тоні. Її автори назвали зустріч початком «багатообіцяючої сторінки співпраці Церкви і Літератури», фактично представивши її як новий етап взаємодії між Вінницькою обласною організацією НСПУ та Вінницькою єпархією української православної церкви московського патріархату.
Особливого суспільного резонансу ця подія набула ще й через час її проведення. Зустріч відбулася наступного дня після російського удару по Києво-Печерській лаврі в Києві, що викликало додаткове обурення частини громадськості.
Наразі ані скандальний допис, ані сама Facebook-сторінка Вінницької обласної організації Національної спілки письменників України у відкритому доступі недоступні. Найімовірніше, сторінку було видалено або переведено в режим, що не індексується пошуковими системами.
Водночас сам факт зустрічі підтверджується на офіційному сайті Вінницької єпархії української православної церкви московського патріархату. Згідно з оприлюдненим там повідомленням, 16 червня 2026 року в приміщенні єпархіального управління відбулася зустріч митрополита Вінницького і Барського Варсонофія з представниками Вінницької обласної організації НСПУ з нагоди 55-річчя її заснування.
.
Публічна демонстрація співпраці з представниками промосковської церкви та церковне нагородження керівництва письменницької організації згодом стали предметом широкого суспільного обговорення й спричинили гостру реакцію не лише громадськості, а й центрального керівництва Національної спілки письменників України.
Під час засідання Секретаріату НСПУ на початку липня 2026 року було наголошено, що ще у січні 2023 року експертна група Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, створена на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України, дійшла висновку про наявність церковно-канонічного зв’язку української православної церкви з російською православною церквою. Згодом, 28 серпня 2025 року, Держетнополітики офіційно встановила ознаки афілійованості київської митрополії української православної церкви з російською православною церквою, діяльність якої в Україні заборонена законом.
У цьому контексті Секретаріат НСПУ зазначив, що публічна співпраця керівництва Вінницької обласної організації Спілки з представниками української православної церкви московського патріархату та отримання від них церковних нагород під час повномасштабної війни, коли росія щодня обстрілює українські міста, а керівництво російської православної церкви відкрито підтримує російську агресію, є несумісними з позицією Національної спілки письменників України та завдають шкоди її авторитету.
Як розповів голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський, реакція центрального керівництва Спілки була миттєвою. Одразу після того, як стало відомо про візит делегації вінницьких письменників до єпархіального управління української православної церкви московського патріархату, він провів жорстку телефонну розмову з головою Вінницької обласної організації НСПУ Вадимом Вітковським. Сидоржевський вимагав не пізніше 28 червня скликати загальні збори обласного осередку, публічно обговорити інцидент, дати йому належну оцінку та ухвалити відповідні кадрові рішення.
.
Загальні збори відбулися 25 червня, однак замість виходу з кризи лише продемонстрували глибину внутрішніх проблем вінницького осередку. Як повідомив на своїй сторінці у соцмережах письменник Андрій Стебєлєв, із майже 70 членів обласної організації на засідання прибули лише 20 осіб. Через відсутність необхідного кворуму збори не могли ухвалювати жодних легітимних рішень.
Попри це, Вадим Вітковський зачитав підготовлену заяву про складання повноважень голови, водночас наголошуючи на своїй «любові до всіх конфесій» та намагаючись пояснити візит до представників української православної церкви. Проте подальший перебіг зборів, за словами Стебєлєва, швидко перетворився на «контраверсійну галасливу дискусію», яка більше нагадувала спробу уникнути відповідальності, ніж конструктивне обговорення ситуації.
Особливу увагу письменник звернув на роботу правління організації. За його словами, середній вік його членів становить 76 років, а саме правління протягом останнього року збиралося, як він іронічно висловився, «півразу». Замість аналізу причин скандалу частина учасників читала патріотичні вірші, закликала «виховувати молодь», заперечувала будь-який зв’язок української православної церкви із російською православною церквою, говорила про «загибель Спілки» через байдужість письменників і навіть переконувала Вітковського порвати заяву про відставку та залишитися на посаді.
На думку Стебєлєва, така реакція свідчила про небажання керівництва осередку втрачати контроль над комунальною установою «Видавничий Дім «Моя Вінниччина», яка з 2018 року фактично стала фінансовою основою діяльності обласної письменницької організації. Саме тому він запропонував розмежувати майнову відповідальність між НСПУ та видавництвом, призначити тимчасового виконувача обов’язків голови й за підтримки центрального керівництва Спілки провести восени легітимні вибори нового керівництва. Для організації цього процесу Стебєлєв запропонував залучити секретаря НСПУ Віктора Мельника.
.
Події у Вінниці остаточно переконали Секретаріат НСПУ, що місцеве керівництво не лише не усвідомило наслідків своїх дій, а й намагається мінімізувати суспільний резонанс скандалу та уникнути персональної відповідальності. Під час засідання члени керівного органу висловили різке обурення діями Вадима Вітковського та Михайла Каменюка, наголосивши, що будь-які контакти з представниками української православної церкви московського патріархату, здійснені від імені обласної організації без погодження з центральним керівництвом Спілки, є політично й морально неприйнятними в умовах повномасштабної війни.
Посилаючись на норми Статуту НСПУ, Секретаріат одностайно ухвалив рішення виключити Вадима Вітковського та Михайла Каменюка з лав Національної спілки письменників України. Одночасно тимчасовим виконувачем обов’язків голови Вінницької обласної організації було призначено Андрія Стебєлєва. Йому доручили до 30 вересня скликати загальні збори осередку, провести вибори нового керівництва та забезпечити відновлення повноцінної роботи організації відповідно до вимог Статуту НСПУ.
Рішення Секретаріату стало одним із найрезонансніших кадрових рішень в історії Національної спілки письменників України за останні роки. Воно засвідчило, що центральне керівництво Спілки вважає неприпустимими будь-які публічні контакти своїх представників із структурами, діяльність яких викликає обґрунтовані застереження з боку держави в умовах російської агресії, а також готове застосовувати найсуворіші статутні санкції за дії, які, на його переконання, дискредитують організацію та завдають шкоди її авторитету.
.
Особливого резонансу цій історії додала постать її головного фігуранта — голови Вінницької обласної організації НСПУ Вадима Вітковського. Він народився 8 березня 1960 року в селі Борівка Чернівецького району Вінницької області. У 1982 році закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка, після чого пройшов підготовку на Вищих курсах КДБ СРСР у Горькому та в Червонопрапорному інституті зовнішньої розвідки КДБ СРСР імені Юрія Андропова.
Із 1984 по 1995 рік Вітковський проходив службу в органах КДБ, а після проголошення незалежності України — у Службі безпеки України. У перші роки незалежності він очолював пресцентр Управління СБУ у Вінницькій області, завершивши службу у званні підполковника запасу.
Після звільнення зі служби Вітковський присвятив себе журналістській та літературній діяльності. Він є автором десятків документально-художніх і публіцистичних книг, значна частина яких присвячена історії радянських спецслужб, чекістського підпілля та партизанського руху. Серед найвідоміших — «Шляхами чекістської долі» та «Капкан на перевертня». У 2016 році йому було присвоєно почесне звання «Заслужений журналіст України». У квітні 2018 року Вітковський очолив Вінницьку обласну організацію НСПУ, а також був головним редактором літературно-мистецького журналу «Вінницький край».
Цікаво, що раніше Вадим Вітковський неодноразово був відзначений нагородами українських православних церков, які не перебували в єдності з московським патріархатом. Зокрема, у 2011 році він отримав орден Святого апостола Андрія Первозваного Української автокефальної православної церкви, а у 2012 та 2015 роках — ордени Святителя Миколая УАПЦ II та I ступенів.
Саме тому його публічний візит до Вінницької єпархії української православної церкви московського патріархату та отримання церковної нагороди від митрополита Варсонофія викликали особливий резонанс серед частини письменницької спільноти. Для багатьох колег це виглядало тим більш суперечливо, зважаючи на його багаторічну службу в органах державної безпеки та обізнаність із механізмами радянської й російської інформаційної політики, а також на офіційні висновки державних органів щодо афілійованості української промосковської церкви з російською православною церквою.
Вадим Вітковський у 2010 році він балотувався до Вінницької обласної ради 6-го скликання від політичної партії «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка. Від цієї ж політичної сили у 2014 році він висувався під № 69 у списку на позачергових виборах до Верховної Ради 8-го скликання. На місцевих виборах 2015 року Вітковський спробував пройти до владних кабінетів від партії «Громадський рух «Народний контроль», балотуючись одночасно до Вінницької обласної та Вінницької міської рад. Але жлжного разу мандата він не отримав.
Окрім безпосереднього балотування, під час президентських виборів 2019 року він виступав офіційним спостерігачем у ТВО № 16 від кандидата Олександра Вілкула, який сповідував деякі проросійські наративи. Межі цього виборчого округу охоплювали Могилів-Подільський, Крижопільський, Піщанський, Чечельницький та Ямпільський райони.
.
Вінницьку обласну організацію Національної спілки письменників України було створено ще у радянські часи у лютому 1971 року. До 1980 року вона діяла як міжобласна письменницька організація Поділля, об’єднуючи письменників Вінницької та Хмельницької областей.
Біля витоків організації стояли Дмитро Дереч, Микола Тарновський, Борис Янчук, перекладач Іван Глинський, поети Кирило Курашкевич, Микола Студецький, Анатолій Бортняк і Леонід Пастушенко. У різні роки осередок започаткував обласні літературні премії імені Михайла Коцюбинського, Степана Руданського, Михайла Стельмаха та Євгена Гуцала, а з 2004 року видавав щоквартальний літературно-мистецький журнал «Вінницький край».
Протягом десятиліть організацію очолювали різні письменники. Найдовше її головою був Михайло Каменюк, який обіймав цю посаду у 1986–1992, 1995–1997, 2008–2012 та 2014–2018 роках. У квітні 2018 року головою Вінницької обласної організації НСПУ обрали Вадима Вітковського, а Михайло Каменюк став його заступником.
