14 липня 2026 року минає четверта річниця одного з найтрагічніших ударів по мирному населенню від початку повномасштабної війни — ракетної атаки на центр Вінниці, здійсненої 14 липня 2022 року. Того дня, близько 10:45 за київським часом, російські війська випустили з акваторії Чорного моря три крилаті ракети «Калібр». Вони влучили в Будинок офіцерів і розташований поруч будинок побуту «Ювілейний». На прилеглій парковці спалахнула масштабна пожежа, яка знищила десятки автомобілів.
.
Удар по Вінниці кваліфікують як воєнний злочин — навмисну атаку на цивільне населення. За офіційними даними, які щороку озвучують під час меморіальних заходів, загинули 29 людей, серед них — троє дітей; понад півтори сотні людей отримали поранення та ушкодження різного ступеня тяжкості, ще вісім спочатку вважалися зниклими безвісти. У перші години після удару поліція та ДСНС повідомляли про менші цифри — 27 загиблих, — які поступово зростали протягом наступних тижнів через те, що частина поранених померла в лікарнях. Одна з найвідоміших жертв трагедії — чотирирічна Ліза Дмитрієва, яка разом із мамою поверталася від логопеда, коли ракета влучила в центр міста.
Одразу після обстрілу СБУ відкрила кримінальне провадження за ст. 438 КК України («порушення законів та звичаїв війни»), а розслідування на місці вели 12 слідчо-оперативних груп Національної поліції. У перші дні після трагедії українські журналісти-розслідувачі поширювали неофіційну версію про те, що злочинний наказ бити по місту міг віддати командир одного з дивізіонів підводних човнів Чорноморського флоту рф; називалися також імена можливих командирів підводних човнів, причетних до пуску ракет. Ці версії, однак, не отримали офіційного процесуального підтвердження. У липні 2023 року, напередодні третіх роковин трагедії, СБУ офіційно повідомила про підозру колишньому командувачу Чорноморського флоту рф адміралу Ігорю Осіпову — за даними слідства та Вінницької обласної прокуратури, саме він організував ракетну атаку на Вінницю 14 липня 2022 року. Ба більше, українські суди неодноразово виносили вироки мешканцям Вінниччини, визнаним винними у державній зраді за співпрацю з російськими спецслужбами й передачу даних про об’єкти інфраструктури міста для підготовки ракетних ударів загалом — хоча ці справи прямо не пов’язані процесуально саме з ударом 14 липня 2022 року. Жоден з причетних до організації самого удару станом на сьогодні не постав перед судом особисто: підозри російським військовим оголошуються заочно, оскільки вони перебувають поза межами досяжності української юстиції.
14 липня у Вінниці щороку оголошують Днем жалоби — ця традиція діє з 2022 року і незмінно дотримується.
.
Офіційне вшанування пам’яті цьогоріч відбулося безпосередньо на місці трагедії — біля пам’ятного знаку на площі Перемоги, поблизу Будинку офіцерів. На захід зібралися рідні й друзі загиблих, представники міської та обласної влади, духовенство та небайдужі вінничани. Рівно о 10:46 — саме в цю мить чотири роки тому по місту вдарили ракети — присутні схилили голови у загальноміській хвилині мовчання. Після спільної молитви, яку прочитав священник, люди поклали квіти до пам’ятної стели. Біля меморіалу того дня також прозвучав вірш вінницького поета Михайла Мартинюка, присвячений загиблим дітям трагедії. Батько чотирирічної Лізи Дмитрієвої, Артем Дмитрієв, поділився спогадами про той страшний ранок: звістку про удар він отримав телефоном, перебуваючи в Києві, і одразу виїхав до Вінниці; дорогою від знайомих дізнався, що по місту прилетіла ракета, а на місці правоохоронці підтвердили загибель доньки. За його словами, з того дня життя родини наче зупинилося — минулі чотири роки не полегшили втрату.
.
На місці удару на площі Перемоги ще 2023 року встановили меморіальний комплекс — композицію з фігурами голубів, що символізують душі загиблих, з портретами й іменами кожного з них. Поруч тоді ж висадили 29 сакур — за кількістю жертв трагедії; дерева свого часу самі обирали родини загиблих.
Під час жалобних заходів традиційно озвучують поіменний список загиблих: Борівська Олександра (18 років), Суверіна Катерина (59 років), Гула Катерина (24 роки), Мулевич Володимир (61 рік), Дмитрієва Єлизавета (4 роки), Доценко Володимир (34 роки), Ковальчук Павло (35 років), Олексів Галина (29 років), Рекута Вікторія (35 років), Жарій Максим (7 років), П’яхін Кирило (8 років), Чешківська Світлана (42 роки), Фальштинська Наталія (45 років), Харченко Сергій (54 роки), Коваленко Євгеній (25 років), Клапай Олександр (49 років), Тиховська Оксана (50 років), Ващук Леся (41 рік), Поліщук Віктор (37 років), Кісіль Аліна (25 років), Нелегач Ніна (56 років), Лисенко Ольга (20 років), Харченко Тетяна (32 роки), Димік Юрій (79 років), Бурденко Дмитро (75 років), Драч Олександр, Кондратьєв Олександр, Крепкий Микола, Мельничук Олександр.
.
Удар 14 липня 2022 року — не єдиний випадок обстрілу Вінниці за час повномасштабної війни: місто також атакували 24 і 25 лютого, 6, 16 і 25 березня 2022 року, а також 16 липня і 10 вересня 2025 року та 24 березня 2026 року. Втім, саме атака 14 липня 2022 року й досі залишається найсмертоноснішою для міста.
