Вінницький міський суд виніс вирок у резонансній справі про напад на військовослужбовців ТЦК, який стався навесні цього року у Вінниці.
Як раніше повідомляли «Ми Вінничани», подія сталася вранці 4 квітня 2026 року близько 9:30 на вулиці Пирогова, у мікрорайоні Електромережа, неподалік ринку «Сатурн».
За результатами судового розгляду вінничанина Віталія Кулініча визнано винним в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень службовим особам у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків (ч. 2 ст. 350 КК України) та призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.
За матеріалами справи, Віталій Кулініч повертався велосипедом із роботи додому, коли його зупинила група оповіщення військовозобов’язаних Вінницького міського ТЦК та СП, яка того дня виконувала службові завдання відповідно до наказу керівництва. Військовослужбовці у форменому одязі вимагали пред’явити військово-облікові документи, однак чоловік відреагував агресивно: почав нецензурно лаятися та спробував утекти на велосипеді.
Коли військовослужбовці наздогнали його та намагалися затримати, застосувавши фізичну силу, Кулініч дістав із кишені ніж. Під час судового розгляду він пояснив, що спочатку хотів лише налякати військових, оскільки, за його словами, їх було понад п’ятеро. Проте конфлікт швидко переріс у напад. Чоловік завдав одному військовослужбовцю удару ножем у ліву частину грудної клітки, а іншому — ще двох ударів: у груди та в ділянку лівого плечового суглоба.
Висновки судово-медичних експертиз засвідчили, що перший потерпілий отримав проникаюче ножове поранення лівої половини грудної клітки, яке віднесено до легких тілесних ушкоджень. Інший військовослужбовець дістав непроникаюче ножове поранення грудної клітки та колоту рану лівого плечового суглоба. Обидва ушкодження кваліфіковано як легкі. Суд встановив, що обвинувачений усвідомлював, що перед ним перебували саме військовослужбовці ТЦК та СП, які виконували службові обов’язки з перевірки військово-облікових документів та оповіщення громадян.
У суді Віталій Кулініч повністю визнав свою вину, погодився з викладеними в обвинувальному акті обставинами та заявив про каяття. Оскільки сторони не заперечували фактичних обставин справи, суд не став повторно досліджувати відповідні докази. Водночас щире каяття не було визнане пом’якшуючою обставиною. Суд звернув увагу, що, попри формальне визнання вини, обвинувачений під час розгляду справи заявляв, що вважає мобілізацію виключно добровільною та не усвідомлює конституційного обов’язку громадян щодо захисту держави. На переконання суду, такі висловлювання свідчать про відсутність належного критичного ставлення до власних дій.
У мотивувальній частині вироку суд окремо наголосив, що в умовах повномасштабної війни подібні напади на представників органів державної влади мають підвищену суспільну небезпеку. Суд зазначив, що злочин, передбачений статтею 350 КК України, посягає не лише на життя і здоров’я потерпілих, а й на нормальне функціонування та авторитет державних органів.
Водночас суд врахував, що обвинувачений раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра чи нарколога, а обставин, які б обтяжували покарання, не встановлено. Саме тому йому призначили мінімальний строк позбавлення волі, передбачений санкцією статті, — три роки, без застосування іспитового строку.
До строку відбування покарання суд зарахував час попереднього ув’язнення з 4 по 6 квітня 2026 року за принципом «день за день», а також період цілодобового домашнього арешту з 7 квітня по 4 червня 2026 року — з розрахунку три дні домашнього арешту за один день позбавлення волі. До набрання вироком законної сили засуджений перебуватиме під нічним домашнім арештом.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду протягом 30 днів.
